- •64.Права підозрюваного , обвинувачуваного при призначенні експертизи.Порядок ознайомленя їх з висновками експерта.
- •65.Підстави і порядок притягнення особи як обвинувачуваного. Зміна ,доповнення обвинувачення.
- •66.Порядок закінчення попереднього слідства складанням обвинувального Висновку.
- •67. Зміст обвинувального висновку. Додатки до висновку.
- •68. Дії та рішення прокурора у справі, що надійшла до нього з обвинувальним висновком
- •69.Пред'явлення обвинувачення. Особливості пред'явлення обвинувачення неповнолітнім. Допит обвинуваченого.
- •70.Порядок одержання зразків для експертного дослідження та їх значення. (статья)
- •71 .Ексгумація трупа: поняття, мета , порядок та підстави проведення.
- •72.Підсудність: поняття, види та значення.
- •73.Питання які підлягають вирішенню судом при попередньому розгляді справита підготовці її до судового розгляду.
- •74.Наслідки неявки до суду учасників судового розгляду, перекладача.Свідків, спеціаліста, експерта.
- •75.Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді.
- •76.Законність і незмінність складу суду, безпосередність та усність судового розгляду.
- •77.Розпорядок судового засідання. Заходи, що вживаються до порушників порядку в судовому засіданні.
- •78.Протокол судового засідання, його змісті значення. Зауваження на протокол і порядок їх розгляду.
- •79.Підготовча частина судового засідання: її зміст і значення.
- •80.Судове слідство, його зміст і значення
- •81 .Судові дебати їх зміст значення.
- •82.Підстави і порядок призначення експертизи в суді, допит експерта.
- •83 .Порядок виклику і допиту в суді потерпілих, свідків, підсудних. Оголошення їх показань
- •84.Питання, що підлягають вирішенню судом першої інстанції при постановлений вироку Вимоги до вироку суду першої інстанції
73.Питання які підлягають вирішенню судом при попередньому розгляді справита підготовці її до судового розгляду.
У стадії попереднього розгляду справи суддею з' ясовуються дві групи питань. До першої групи входять ті питання, вирішення яких безпосередньо пов'язане з можливістю призначення судового засідання, із з'ясуванням наявності або відсутності фактичних і юридичних підстав, дотримання вимог закону, відсутність інших перешкод для розгляду справи в суді (ст. 237 КПК). Ці питання повинні бути вирішені відносно кожного обвинуваченого. Визначений у ст. 237 КПК перелік питань є вичерпним, причому вони сформульовані в логічній послідовності, яка забезпечує судді можливість економити сили та засоби для вивчення кримінальної справи, і повинні бути з'ясовані у тій послідовності, в якій викладені в законі, а саме:
чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК;
чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного
заходу;
чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;
за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з' ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб;
за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з' ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
До другої групи питань відносяться ті, вирішення яких пов'язане з підготовкою до розгляду справи в судовому засіданні (ст. 253 КПК):
про призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов'язковою;
про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу. При вирішенні цього питання слід ураховувати вимоги статей 148, 150 КПК, статей 5, 6 Конвенції щодо необхідності додержання розумних строків тримання особи під вартою та положення, закріплені в практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні в справі Свершов проти України Суд вказав, що «... практика тримання під вартою виключно на підставі одержання судом першої інстанції обвинувального висновку. становить порушення п. 1 ст. 5 Конвенції». Звідси випливає, що існуюча в Україні практика тримання особи під вартою лише з тієї підстави, що до суду першої інстанції надійшов обвинувальний висновок, не ґрунтується на чітких і передбачуваних юридичних нормах1;
про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілою, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;
про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи;
про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, та витребування додаткових доказів;
про заходи щодо забезпечення цивільного позову;
про виклик у необхідних випадках перекладача;
про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;
про день і місце судового розгляду справи;
всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій (наприклад, питання про склад суду, який має розглядати справу, про влаштування приїжджих учасників судового розгляду, свідків та інших осіб, залучених до справи, тощо).