2.3. Об’єктивна сторону злочину

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішнє вираження злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину [18, с. 111]. В даному підрозділі будуть розглянуті ці обов’язкові та факультативні ознаки щодо умисного вбивства, вчиненого на замовлення.

Об’єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого на замовлення, виражається в тому, що вбивця позбавляє життя людини за замовленням особи, яка пообіцяла виконавцю вчинити чи не вчиняти певні дії матеріального або нематеріального характеру.

Замовне вбивство - це злочин з матеріальним складом, оскільки необхідно встановити діяння, наслідок і причинний зв’язок між ними.

Суспільно небезпечне діяння умисного вбивства на замовлення може бути вчинене, як дією, так і бездіяльністю. Частіше замовне вбивство вчиняється шляхом активної поведінки злочинця, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів людини. Необхідною умовою кваліфікації замовного вбивства шляхом бездіяльності є наявність у винного обов’язку турбуватися про потерпілого та можливості не допустити настання його смерті. Наприклад, медичний працівник з метою позбавити життя потерпілого не виконує покладені на нього професійні обов’язки щодо лікування хворого [1, с. 11, 12].

Дії замовника і виконавця тісно пов’язані між собою. Проте з об’єктивної сторони вони суттєво відрізняються. Замовник, якщо він не є співвиконавцем вбивства, сам не позбавляє потерпілого життя, об’єктивної сторони злочину, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ, не виконує. Він вчиняє дії, які спонукають виконавця до вчинення вбивства. Замовник може бути або підбурювачем або організатором вбивства. І його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27 та п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ, а за наявності підстав, і за іншими пунктами цієї статті (п. 6 – виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, п. 12 – вбивство було замовлено групі осіб). Якщо ж замовник вбивства був співвиконавцем злочину, його дії належить кваліфікувати за п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 ККУ [6, с. 377, 788]. Дії виконавця замовного вбивства належить кваліфікувати за п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ, а за наявності додаткових обставин, зазначених у ст. 115 ККУ, і за відповідними пунктами цієї статті.

Для підтвердження даної кваліфікації наведу один приклад із судової практики. У травні 1999 року Ч. познайомилася із З., з яким стала про­живати в його квартирі. У жовтні 1999 року З. був засуджений до позбавлення волі і відбував покарання у виправній колонії. У Ч. виник умисел на заволодіння квартирою З. З цією метою 17.12.1999 Ч. шляхом обману одержала чистий аркуш паперу з підписом З., надрукувала текст довіреності та завірила її, підробивши підпис в. о. начальника слідчого ізолятора. 26.09.2000 Ч. з цією довіреністю продала квартиру З. за 3000 доларів США. Дізнавшись, що З. 10.09.2001 звільняється з місць по­збавлення волі, Ч. вирішила організувати його вбивство. На цю пропозицію погодилися С. і Н. Діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, на замовлення Ч., з корисливих мотивів, 10.09.2001 вони приїхали у виправну колонію. Зустрівши З., С. і Н. повідомили, що відвезуть його додому. Під час руху автомобіля С. дав З. випити спиртне з розбавленим снодійним, внаслідок чого той заснув. С. ножем завдав З. два удари в шию. Від отриманих тілесних ушкоджень смерть потерпілого настала на місці події. Потім С., з метою приховання слідів злочину, зняв із трупа одяг та взуття, разом з Н. з місця події зникли, спаливши зазначені предмети. У цей самий день Ч. передала С. та Н. 400 доларів США. Вироком апеляційного суду Донецької області засуджено: Ч. за ч. 3 ст. 27 – п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 190; ч. ч. 1, 3 ст. 358 ККУ на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; С. і Н. за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 ККУ на 14 і 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна [27].

Друга обов’язкова ознака об’єктивної сторони умисного вбивства, вчиненого на замовлення, – це суспільно небезпечні наслідки злочину. Таким наслідком є спричинення біологічної смерті потерпілому.

Третя обов’язкова ознака об’єктивної сторони замовного вбивства - причинний зв’язок між діянням виконавця злочину та настанням смерті потерпілого. При встановленні такого зв’язку необхідно мати на увазі наступні моменти:

• діяння суб’єкта злочину може бути визнане причиною смерті тільки в тому випадку, якщо в момент вчинення злочину воно було необхідною умовою її настання;

• діяння в момент його вчинення повинне створювати реальну можливість настання смерті;

• при замовному вбивстві дії, які здійснюються до настання смерті, розтягнуті в часі. Контакт виконавця і замовника завжди віддалений від часу скоєння злочину. Така особливість викликає деякі труднощі при встановленні причинного зв’язку між діями замовника і смертю потерпілого. А якщо існує посередник, встановлення причинного зв’язку ускладнюється ще більше.

Що стосується таких факультативних ознак об’єктивної сторони, як місце, час, обстановка, спосіб, а також засоби вчинення злочину, то їх хотілося б розглянути об’єднавши в такі групи: 1) дії з організації замовного вбивства; 2) дії, спрямовані на вчинення злочину; 3) дії, спрямовані на приховування фактів вчинення замовного вбивства. Одночасно з розглядом цих дій, буде викладене питання стадій злочину.

Дії з організації замовного вбивства стосуються такої стадії злочину, як готування до нього. Підготовчий період можна поділити на декілька етапів.

Перший етап – формування в особи наміру на позбавлення життя потерпілого.

Другий етап – пошук посередника чи безпосереднього виконавця злочину. Ця умова є обов’язковою і може займати досить тривалий проміжок часу.

Третій етап – виконавець з’ясовує значимість майбутньої жертви, проводить спостереження за нею, вивчає її спосіб життя, розпорядок, звички, з’ясовує умови та форми охорони (якщо така є), встановлює наявність, місце знаходження та номер транспортного засобу. На даному етапі також відбувається: підшукування, приготування або виготовлення знаряддя для вчинення злочину; попереднє ознайомлення з місцем скоєння злочину; усунення перешкод для його вчинення; попередня підготовка місця приховування трупа, інших слідів злочину або переховування самого злочинця; підшукування співучасників злочину.

Четвертий етап – здійснення активних дій, які спрямовані на виманювання жертви з місця перебування або заманювання до конкретного місця, проникнення виконавців до помешкання жертви, доведення її до безпорадного стану, організація засідки чи переслідування [1, с. 32-38].

Як видно, вже на стадії підготовки до вчинення умисного вбивства на замовлення, дії виконавців часто мають злочинний характер. Невдале підбурювання, незаконне позбавлення волі або викрадення людини та незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами нерідко є необхідною складовою замовного вбивства. Тому, якщо дії, вчинені особою при готуванні до одного злочину, містять одночасно ознаки іншого закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати як незакінчений злочин за ст. 14 або ст. 15 та відповідною статтею Особливої частини ККУ, і за інший закінчений злочин [18, с. 200, 233].

Друга група факультативних ознак об’єктивної сторони – вчинення умисного вбивства на замовлення. Для будь-якого злочину це кульмінаційна стадія. Саме вона повинна буди основою для вірної кваліфікації дій злочинця.

Способи вчинення умисного вбивства на замовлення можуть бути різними: застосування вогнепальної зброї, отруйних або вибухових речовин; ведення прицільного вогню; нанесення ножових ударів в життєво важливі органи; створення умов, що призвели б до трагічного наслідку; удари ногами і руками або будь-яким іншим предметом, а також асфіксія дихальних шляхів.

Для вчинення замовного вбивства здебільшого використовують такі знаряддя: вогнепальна або холодна зброя; вибухові пристрої; транспортні засоби (наїзд чи приведення автомашини жертви в несправний стан, що призвело б до дорожньо-транспортної пригоди) тощо.

Місцем вчинення замовних вбивств може бути: місце постійного мешкання або відпочинку потерпілого, місце знаходження автотранспорту жертви, шлях повернення додому за звичним маршрутом тощо.

Характерним для замовних вбивств є те, що місце вчинення злочину дуже тісно пов’язане з часом його вчинення. Наприклад, вихід на роботу та повернення з неї є найбільш прогнозованим для злочинця часом, в який можна очікувати на появу майбутньої жертви злочину. Це дозволяє виконавцю недовго перебувати у місці очікування та залишатися непоміченим. Отже, найбільш ймовірний час вчинення замовного вбивства – від 6 до 10 години, а також з 18 до 22 години [1, с. 29, 37, 40].

Характеризуючи об’єктивну сторону умисного вбивства, вчиненого на замовлення, слід звернути увагу на третю групу факультативних ознак об’єктивної сторони – дії, спрямовані на приховування фактів вчинення замовного вбивства. Можна навести три способи приховування.

Перший – приховування трупа. Може вчинятися такими способами: закопуванння в землю в малодоступних місцях; замуровування в бетонні споруди; занурення у воду; спалення або розчинення тіла в кислоті; підховування до свіжих могил померлих тощо. Такі дії мають місце в практиці, але не є характерними. В більшості випадків злочинці залишають труп на місці скоєння злочину.

Другий – приховування факту вбивства (інсценування). Інсценування застосовується нечасто, але все таки має місце. Найбільш характерним з них є: інсценування, спрямовані на створення видимості іншої кримінальної події та інсценування, спрямовані на створення видимості події не кримінального характеру.

І третій спосіб – приховування слідів злочину та знищення доказів. Це може бути: залишення зброї на місці скоєння злочину без відбитків пальців; знищення зброї; знищення автомобіля, на якому був вчинений злочин. Часто виконавці знищують одяг і взуття, як свої та і жертви [1, с. 44-49].

Узагальнюючи характеристику факультативних ознак об’єктивної сторони умисного вбивства, вчиненого на замовлення, приведу один приклад із судової практики, який чітко показує наявність більшість цих ознак в конкретному злочині, та як вони кваліфікуються.

У лютому 2005 року особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, запропонувала О. за грошову винагороду вбити Б., на що той погодився. О. отримав половину обумовленої суми. Реалізуючи свій злочинний намір, він вступив у попередню змову з Г., якому запропонував вчинити разом вбивство Б. за винагороду, на що той дав згоду. О. і Г. вирішили вбити Б. за допомогою наявного в першого мисливсько­го карабіна «Вепр». У березні 2005 року вони домовилися з М., щоб він пристріляв зазначений карабін і навчив їх стріляти з нього. М. відрегулював оптичний приціл, пристріляв карабін, вчив стріляти з нього О. і Г., однак результати їх стрільби були низькими. Тоді О. запропонував М. вчинити вбив­ство Б. за 4000 доларів США, на що той погодився. На початку квітня 2005 року О. передав М. незаконно при­дбані ним раніше 316 набоїв, які той приніс до себе додому і зберігав без передбаченого законом дозволу. 9 квітня 2005 року О., Г. та М. автомобілем прибули до міста Дніпродзержинська, де вивчили обстановку та прийняли рі­шення стріляти в Б. з 10-го технічного поверху будинку. Того самого дня О. та Г. показали М. людину, яку він мав убити. 10 квітня 2005 року, М. та Г. проникли на 10-й технічний поверх будинку, а О. залишився поруч з будинком спостерігати за дорогою. Побачивши Б., останній по мобільному телефону повідомив про його наближення М. і Г., а сам став чекати останніх у легковому автомобілі в обумовленому заздалегідь місці. Коли Б. наблизився, М. з метою вбивства, 4 рази вистрелив у нього з мисливського нарізного карабіна з оптичним прицілом, завдавши проника­ючі вогнепальні поранення тулуба, які спричинили ушкодження внутрішніх органів і ускладнилися гострою крововтратою, від чого потерпілий помер. Г. у момент вчинення М. пострілів за допомогою мішка уловлював гільзи від­стріляних патронів. Вчинивши умисне вбивство Б., О., Г. та М. одержали від замовника гро­шову винагороду в сумі 11 000 доларів США. Вироком апеля­ційного суду Дніпропетровської області було засуджено: О. за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 ККУ на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; Г. за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 ККУ на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; М. за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 ККУ на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна [28].

Отже, говорячи про об’єктивну сторону замовних вбивств, необхідно мати на увазі весь цей спектр можливих проявів даного злочину.