Глава 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1. Україна

1.1.1. Предмет і основні поняття курсу

1. Поняття і завдання кримінального процесу. 2. Історичні форми кримінального процесу. 3. Стадії кримінального процесу. 4. Функції кримінального процесу. 5. Процесуальна форма. 6. Процесуальні відносини. 7. Процесуальні гарантії. 8. Наука кримінально-процесуального права. 9. Джерела кримінально-процесуального права. 10. Дія кримінально-процесуального права в часі, у просторі і щодо осіб.

1. Поняття і завдання кримінального процесу. Поняття кримінальний процес, походить від латинського сrіminаlіs – злочинний, і рrосеss – просування.

Поняття кримінальний процес вживається у трьох значеннях:

1. Вид державної діяльності щодо порушення, розслідування, судового розгляду і винесення рішень з кримінальних справ.

2. Галузь права.

3. Наукова дисципліна.

Кримінальний процес – це порядок провадження у кримінальних справах.

Завдання кримінального процесу:

1. охорона прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь;

2. швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону, з тим щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

2. Історичні форми кримінального процесу. Розрізняють три історичні форми кримінального процесу:

1. змагальний або обвинувальний, коли порушення справи, весь її хід визначається діями обвинувача. Такий процес існував у Стародавній Греції – Геліоський суд, Стародавньому Римі – постійні квестії. Обвинувальний процес був і у Київській Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

2. інквізиційний, який зародився у стародавньому Римі, в Європі був поширений у XIII–XVII ст. Щодо України, то даний процес існував за часів правління Петра І. Інквізиційний процес являв собою попереднє розслідування. Судовий розгляд і винесення вироку були по суті його доповненням. Процес стає таємним і письмовим. Катування вважалося звичайним засобом одержання показань;

3. змішаний, який з'явився у Франції після революції1789 р. Офіційно був закріплений у кодексі Наполеона. Відповідно у цій формі процес поділяється на дві частини: розслідування і розгляд справи. Для цієї форми характерні такі принципи, як гласність, усність, право обвинуваченого на захист.

3. Стадії кримінального процесу. Стадія – це відносно відокремлена частина процесу, яка має свої завдання, процесуальні акти, своїх учасників. Виділяють такі стадії кримінального процесу: 1. Порушення кримінальної справи. 2. Досудове розслідування (дізнання і слідство). 3. Попередній розглядсправи суддею. 4. Судовий розгляд. 5. Апеляційне провадження. 6. Виконання вироку. 7. Касаційне провадження. 8. Виключне провадження.

4. Функції кримінального процесу – це напрямки діяльності учасників процесу. Розрізняють чотири основні функції кримінального процесу:

• Функція обвинувачення, її можуть виконувати державний обвинувач (прокурор), потерпілий (приватний обвинувач), позивач, представник позивача чи потерпілого.

• Функція захисту, її можуть виконувати захисник, обвинувачений (підсудний), законний представник, відповідач, представник відповідача.

• Функція розгляду і вирішення справи, яку виконує суддя чи суд.

• Функція розслідування справи, яку виконують слідчі, дізнавачі, прокурори.

5. Кримінально-процесуальна форма – це сукупність умов установлених законом для здійснення слідчих і судови хдій. Це порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також громадян, залучених до сфери цієї діяльності, як і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій.

6. Процесуальні відносини – це відносини, які регламентуються нормами кримінально-процесуального права. Суб'єктами цих відносин можуть бути суддя, слідчий, прокурор, захисник та інші.

7. Процесуальні гарантії – це установлені законом норми, які забезпечують здійснення завдань правосуддя. Закон надає всім учасникам процесуальні права, а державні органи зобов'язані забезпечити можливість реалізації цих прав.

8. Наука кримінально-процесуального права – це частина юридичної науки, до її предмета входить: теорія процесу, діюче право, юридична практика, історія кримінального процесу, зарубіжний кримінальний процес.

Кримінально-процесуальне право поділяється на дві частини: загальну і особливу. Загальна частина включає: основні поняття і принципи процесу, суб'єкти процесу, докази, запобіжні заходи. Особлива частина включає: стадії процесу, зарубіжний процес.

9. Джерела кримінально-процесуального права. До основних джерел кримінально-процесуального права відносяться:

• Конституція України.

• Кримінально-процесуальний кодекс України (далі –КПК).

• Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України.

• Закони України "Про адвокатуру", "Про прокуратуру", "Про судоустрій", "Про оперативно-розшукову діяльність" та деякі інші.

10. Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо осіб в КПК регулюється ст. 3.

Чинність кримінально-процесуального закону в просторі означає, що порушення, розслідування і розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення злочину.

Чинність кримінально-процесуального закону в часі полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя і суд застосовують процесуальні норми, що діють на момент провадження в справі.

Норми кримінально-процесуального закону по колу осіб застосовуються щодо: 1) громадян України; 2) осіб без громадянства; 3) іноземців, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності.