Критерії

оцінювання знань студентів при виконанні

Модульної контрольної роботи № 1

«Основні поняття та закони хімії»

Білет модульної контрольної роботи складається з п’яти питань.

Запитання №1 – теоретичне, за темою модуля. Відповідь на кожне з цих запитань оцінюється за п’ятибальною шкалою (від 0 до 5 балів) в залежності від повноти і якості виконання.

Запитання №2 – Ланцюжок перетворень за темою «Основні класи неорганічних речовин» з додатковими завданнями. Оцінюються за чотирибальною шкалою (від 0 до 4 балів) п’ятибальною шкалою (від 0 до 5 балів) в залежності від повноти і якості виконання.

Запитання №3 – Завдання, що контролює знання типів хімічних зв’язків. Оцінюються за трибальною шкалою (від 0 до 3 балів) в залежності від повноти та якості виконання.

Запитання №4 – завдання, що контролює вміння побудувати та проаналізувати електронну формулу атома. Оцінюються за трибальною шкалою (від 0 до 3 балів) в залежності від повноти та якості виконання.

Запитання №5 – Розрахункова задача по темі «Розчини». Оцінюються за чотирибальною шкалою (від 0 до 4 балів) в залежності від повноти та якості виконання.

Оцінки за відповіді на всі три запитання складаються, сума округляється з точністю до 0,5 бала.

Оцінка "5" виставляється студенту, який отримав сумарний бал від 18 до 20;

Оцінка "4" виставляється студенту, який отримав сумарний бал від 14 до 17,5;

Оцінка "3" виставляється студенту, який отримав сумарний бал від 7 до 13,5;

Оцінка "2" виставляється студенту, який отримав сумарний бал від 0 до 6,5.

Змістовий модуль № 2

Номер теми	Тема та анотація		Рекомендована література
2.1		Окисно-відновні процеси Ступінь окиснення хімічних елементів. Загальні поняття про окисно-відновні реакції та їх місце в хімії та біології. Процеси відновлення, окиснення. Типові окисники, відновники. Типи окисно-відновних реакцій.	[1] C. 209-253 [2] C. 264-290 [3] C. 124-140 [4] C. 195-204 [5] C. 30-32
2.2		Координаційні сполуки. Поширення координаційних сполук, їх роль у живій природі. Донорно-акцепторний механізм ковалентного зв'язку як основа утворення координаційних сполук. Основні закономірності будови комплексних сполук, теорія Вернера. Комплексоутворювач, типові ліганди, поширені координаційні числа. Ступінчаста дисоціація комплексних сполук. Константа стійкості комплексних іонів.	[1] C. 173-178 [2] C. 563-586 [3] C. 100-119 [4] C. 215-233 [5] C. 34-36

На самостійне опрацювання виносяться такі теми:

1. Основні типи окисно-відновних реакцій.

2. Види ізомерії комплексних сполук.

До другого модуля включені лабораторні роботи:

1. Окисно-відновні реакції.

2. Комплексні сполуки.

Література:

1.	Хомченко Г.И., Цитович И.К. Неорганическая химия. М.: Высшая школа, 1987. 464 с.
2.	Глинка Н.Л. Общая химия. Л.: Химия, 1988. 720 с.
3.	Князев А.А., Смаргин С.Н. Неорганическая химия: –М.: Высшая школа, 1990.
4	Буря О.І., Чигвінцева О.П. Біонеорганічна хімія. Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 360 с.
5.	Чигвінцева О.П., Голов’ятинська В.В. Неорганічна хімія. Практикум. Дніпропетровськ, 2011. – 80 с.