Критика

Як відомо, на підставі існуючих між мо-

вами семантичних відмінностей була вису-

нута теорія лінгвальної відносності. Її при-

хильники стверджують, що, оскільки кожна

мова створює свою картину світу, мислення

різних народів є різним: воно залежить від

мови; мова визначає мислення і процес пі-

знання в цілому; від відмінностей між мова-

ми залежать відмінності у світогляді.

Перебільшення авторами цієї теорії ролі

семантичних відмінностей між мовами при-

звело до неправильних філософських і ме-

тодологічних висновків. На їх думку, мовні

картини світу абсолютно несумісні; звідси

випливає висновок про принципову немож-

ливість перекладу з однієї мови на іншу.

Теорію лінгвальної відносності можна

піддати критиці в загальному та частковому

планах.

У загальному плані проти її доводів мож-

на висунути такі контраргументи:

1. Ми, справді, “розчленовуємо природу

в напрямку, підказаному нашою рідною мо-

вою” [23, с. 174–175]. У результаті створю-

ються різні мовні картини світу, але їх мож-

на порівнювати й виявляти точки дотику.

2. Мова, дійсно, певною мірою впливає

на наше сприйняття світу, мислення й пі-

знання. Однак у теорії лінгвальної відносно-

сті вплив мови на мислення та пізнання за-

надто перебільшується, абсолютизується.

Так, за твердженням Б. Уорфа, “граматика

сама формує думку, є програмою і керівни-

цтвом розумової діяльності індивідуума” [23,

с. 174–175]. Тут має місце змішування логі-

чних і семантичних форм думки, змістової

сторони мовних одиниць і змісту людської

свідомості. Як зазначає М.П. Кочерган, “ви-

сновки авторів теорії лінгвальної відносності

та їх послідовників... про перетворювальну

силу мови не є правомірними. Різні мови

справді представляють далеко не однакові

картини світу, але... мова не має тієї керів-

ної сили, яку їй приписують... Потрібно роз-

різняти зміст мислення і техніку мислення.

Мова впливає на техніку мислення, але не

на його зміст” [9, с. 19].

3. Закони мислення мають загальнолюд-

ський характер. Саме такі принципи відо-

браження дійсності свідомістю людини, за-

кони формування понять, побудови суджень

та умовиводів. З цієї точки зору не може

бути українського, російського, англійського,

німецького, японського мислення, а є єдине

загальнолюдське мислення. Логіка людсько-

го мислення, яке відображає зовнішній світ,

єдина для всіх людей, якою б мовою вони

не говорили.

4. У цілому не мова накидає нам логічну

будову думки, а, навпаки, логічні закони ви-

значають загальну структуру людського мов-

лення, встановлюють основні співвідношення

між членами висловлення.

У частковому плані проти положень тео-

рії лінгвальної відносності можна висунути

такі контраргументи:

1. Не слід перебільшувати ступінь сема-

нтичних відмінностей між мовами. Незва-

жаючи на те, що кожна конкретна мова

створює специфічну картину світу, всі націо-

нально специфічні моделі світу мають і спі-

льні, і універсальні риси [25, с. 3]. Семанти-

чні відмінності між мовами відносні і зніма-

ються в акті мовлення. У семантичних стру-

ктурах різних мов багато схожого [14, с. 41].

2. Залежно від смислових відношень між

словами двох мов для досягнення адекват-

ності перекладу використовують різні лек-

сичні трансформації, такі як конкретизація

недиференційованих понять, генералізація

понять, логічний розвиток понять, антонімі-

чний переклад і компенсація.

3. Щодо семантичних відмінностей у

граматиці, то слід пам’ятати, що, незважаю-

чи на обов’язковий характер граматичних

значень, інформація, що міститься в них,

далеко не завжди суттєва для акту спілкуван-

ня. Прикладом може бути категорія істот –

неістот в українській мові. При перекладі на

англійську мову немає необхідності переда-

вати її значення.

Необхідність передачі граматичних (мор-

фологічних) значень залежить насамперед

від їхньої функції.

Граматичні значення, які конституюють

морфологічні категорії зі зв’язаним уживан-

ням, необов’язково передаються в перекла-

ді. Граматичні значення, які конституюють

морфологічні категорії з вільним уживанням,

повинні бути передані при перекладі. Проте

одна й та сама морфологічна категорія мо-

же в одних випадках ви