2. Проблема співвідношення біологічного та соціального в особистості та її розв’язання з позицій різних наукових напрямків.

Біологічне в людині — людський організм з його структурами і функціями, специфічною для людини нейрофізіологічною організацією і властивою їй вищою нервовою діяльністю.

Біологічне є найвищим рівнем природного, який інтегрує в собі фізичне і хімічне, найзначущіша його частина. Це сукупність загальних суттєвих ознак і властивостей людей як виду.

Розглядаючи проблеми соціального і біологічного, слід уникати двох крайностей: абсолютизації соціального фактора — пансоціологізму і абсолютизації біологічного фактора — панбіологізму. У першому випадку людина постає як абсолютний продукт соціального середовища, а в другому — абсолютизується біологічна природа людини. Біологічне і соціальне в людині нерозривно пов´язані. Біологічне в людині здійснюється і задовольняється в соціальній формі. Природно-біологічний бік існування людини опосередковується й «олюднюється» соціокультурними чинниками. Це стосується і задоволення таких суто біологічних потреб, як продовження роду, харчування тощо. Інша річ, що соціальність буває різною, може набувати й нелюдських форм, здатна навіть вбити людину, яка її створює і відтворює, або перетворити людину на «гвинтик», «мурашку» суспільної організації. Та за будь-яких обставин новонароджена людина стає людиною тільки за умови своєчасного проходження певного періоду соціалізації. Якою вона буде — доброю чи злою, байдужою чи співчутливою, щедрою чи жадібною — залежить від якості соціального середовища. Отже, людина є цілісністю, якій внутрішньо притаманні діяльність і варіативність (унікальність) як наслідок поєднання взаємодії її соціальності та природності.

3. Соціально-психологічна структура особистості: аналіз основних підходів.

4. Поняття про комунікативний потенціал особистості та його структуру.

Поняття “потенціал”, “потенційний” тлумачать як сили, щоможуть бути задіяні та використані; як можливості росту, розвитку ісаморозвитку суб´єкта, системи; як вимірювач ступеня сили явища, впливуна процеси, предмети, що його оточують. Ці поняття застосовують дохарактеристики суспільства, його окремих сфер, груп людей, індивідів утаких словосполученнях, як економічний потенціал, науковий потенціал,комунікативний потенціал та ін.

Комунікативний потенціал особистості розглядають у таких аспектах:

—система психологічних властивостей та особливостей особистості, щонабувається у спільній діяльності, спілкуванні, а також це сукупністьформ, засобів інтеграції власної діяльності з діяльністю інших, власноїособистості з особистостями інших. У цьому розумінні комунікативнийпотенціал особистості є динамічним утворенням, що розвивається (абонавпаки), системою властивостей і здібностей;

— комунікативнівластивості характеризують можливості особистості як конкретного іреального учасника спільної діяльності й визначають ефективність такоїучасті, а відповідно, глибину і повноту входження в спільну діяльністьі співпрацю, у групу, людську спільноту;

— в особливих видахдіяльності та у специфічних ситуаціях спілкування, які пред´являютьособистості підвищені вимоги, ці властивості є внутрішніми резервамиособистості, що забезпечують ефективну її діяльність.

Комунікативна структура особистості - це відносно стабільний цілісне утворення, що складається з систем комунікативних властивостей особистості та комунікативного потенціалу особистості, який взаємодіє з цими системами. Системи цих властивостей формуються в процесі спілкування, а також під впливом ряду факторів і закріплюються у структурі особистості. Виділення особливої ​​системи комунікативних властивостей особистості можливо тільки умовно, так як особистість бере участь у спілкуванні як цілісна особистість, і будь-яке її якість "включено" в спілкування і, отже, впливає на його ефективність.

Стабільність комунікативної структури особистості проявляється в індивідуально-психологічних особливостях конкретного індивіда під впливом ряду факторів, серед яких важливе місце займають спосіб життя людини, соціальні ситуації та ін

Ядро комунікативної структури особистості складають комунікативні властивості особистості.

Комунікативні властивості особистості - це стійкі характеристики особливостей поведінки людини у сфері спілкування, значущі для його соціального оточення.

Комунікативні властивості особистості, комунікативний потенціал знаходяться у взаємозв'язку з підструктурами, складовими компонентами структури особистості і накладають свій відбиток на поведінку людини у сфері спілкування і на всі компоненти особистості в цілому. Внаслідок цього можна виділити наступні підструктури комунікативної структури особистості:

1. Комунікативна діяльність.

2. Комунікативна мотивація.

3. Комунікативні здібності.

4. Комунікативні властивості особистості, що залежать від темпераменту.

5. Комунікативні риси характеру.

6. Комунікативні властивості особистості, що залежать від волі.

7. Емоції, які виконують комунікативну функцію.

Отже, комунікативна структура особистості - це частина структури особистості, що виявляється в спілкуванні.

Всі виділені боку утворюють цілісні і взаємозалежні системи властивостей, які формуються в різноманітних процесах спілкування і спільної діяльності з іншими людьми.