- •Світове господарство, його суть, структура, основні етапи розвитку.
- •Етапи розвитку світового господарства:
- •Основні форми міжнародних економічних зв'язків.
- •Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі:
- •Є два напрями державної зовнішньоторговельної політики:
- •Форми інвестицій:
- •Форми міжнародної міграції:
- •Основні напрями міжнародної міграції робочої сили:
- •Основні шляхи науково-технічних зв'язків:
- •Форми спільного підприємництва:
- •Їх види:
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •Сутність і основні напрями економічної глобалізації світу.
- •Характерні риси економічної глобалізації:
- •Основні ознаки глобалізації економіки:
- •Основні напрями економічної глобалізації світу:
- •Основні поняття:
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
Основні форми міжнародних економічних зв'язків.
Основними формами міжнародних економічних зв'язків є:
міжнародна торгівля;
закордонні інвестиції або вивіз капіталу;
міграція робочої сили;
міжнародні науково-технічні зв'язки;
спільна підприємницька діяльність з іноземним капіталом;
міжнародні валютні відносини.
Міжнародний розподіл праці породжує світову торгівлю. Це – найстаріша форма економічних зв'язків в світовому господарстві. Ще Д. Рікардо в 1817 р. обґрунтував концепцію порівняльних витрат або переваг, згідно з якою експорт будь-якого товару вигідний у тому випадку, коли національні витрати його виробництва нижчі від світових, а імпорт – коли вони вищі порівняно з світовими.
Стан зовнішньоекономічної діяльності характеризує зовнішньоторговельний баланс. Його позитивне сальдо означає, що експорт більший від імпорту, а негативне - навпаки. Якщо тривалий час імпорт перевищує експорт, то виникає проблема оплати імпорту.
Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі:
- збільшення частки готової продукції і скорочення частки сировини в світовій торгівлі;
- збільшення в світовому товарообігу частки машинобудування;
- провідну роль в світовій торгівлі відіграє обмін новітніми технологіями (ліцензії, патенти, ноу-хау);
- зростає торгівля послугами (інжиніринг, науково-технічні консультації, обмін інформацією);
- розповсюджується безвалютний товарообмін.
Є два напрями державної зовнішньоторговельної політики:
лібералізм, тобто політика вільної торгівлі, коли держава не втручається в зовнішньоторговельні операції, тобто не перешкоджає імпорту;
протекціонізм, тобто політика сприяння держави розвитку національної економіки шляхом встановлення перешкод для імпорту.
Україна сьогодні має нераціональну структуру експорту – імпорту. В експорті переважає сировина, мало машин, а в імпорті 80% енергоносії, що робить економіку залежною від зовнішніх поставок.
Вивіз капіталу або закордонні інвестиції – це переміщення за межі держави грошових коштів, що приносять їх власнику дохід.
Мета – одержати великий прибуток за рахунок різниці в цінах на ресурси, податках, стані конкуренції і т.д.
Форми інвестицій:
а) за суб'єктом:
- приватні;
- державні.
б) за метою і характером використання:
- підприємницька – інвестиції в нове будівництво за кордоном або придбання діючих підприємств чи прав власності на них;
- позичкова – надання кредитів урядам або приватним особам інших країн, вкладення грошей на банківські рахунки фінансових організацій за кордоном;
- іноземна економічна допомога, тобто довгострокові позички під невисокий відсоток, безпроцентні позички, продаж надлишків товарів, науково-технічна допомога.
В даний час зростають масштаби і змінюються напрями руху капіталів:
- відхід від односпрямованого вивозу (з розвинених в країни, що розвиваються) за рахунок збільшення міграції з розвинених країн в розвинені;
- зміна співвідношення форм вивозу на користь збільшення вивозу позичкового капіталу;
- рух капіталів прискорює інтернаціоналізацію господарського життя за рахунок взаємопроникнення капіталів різних країн;
- посилення політичної і військової спрямованості вивозу капіталу.
Масова міграція населення здійснюється в трудовій, сімейній, релігійній, туристичній формі.
Трудова міграція – це міграція робочої сили, тобто стихійне переміщення працездатного населення з одних країн в інші з метою використання своєї робочої сили за кордоном.