Рекомендоване споживання білків, жирів, вуглеводів та їх енергетична цінність для дітей та підлітків *

Вік	Білки, г		Жири, г		Вугле­води, г	Енергетична цінність
	усього	у тому числі тваринні	усього	у тому числі рослинні		кДж	ккал
1—3 роки	46	32	46	4	180	5523	1320
4—6 років	65	42	65	10	260	7949	1900
7 — 10 років	79	47	79	16	315	9623	2300
11—13 років хлопчики	93	56	93	19	370	11297	2700
11—13 років дівчатка	85	51	85	17	340	10251	2450
14—17 років хлопчики	100	60	100	20	400	12134	2900
14—17 років дівчатка	90	54	90	18	360	10878	2600

Наука про харчування є однією з найдавніших. У XVII—XVIII ст. були зроблені наукові відкриття щодо процесів, які протікають у живому організмі. Закон збереження матерії й енергії, який сформулював російський учений М. В. Ломоносов, став осно­вою для вивчення кількісного співвідношення між речовинами,

які поступають в організм, і процесами, що протікають у його внутрішньому середовищі.

М. В. Ломоносов брав участь у підготовці експедиції на Кам­чатку і піклувався про те, щоб у харчовому раціоні була достатня кількість вітамінів, особливо таких, які є протицинготними засоба­ми.

І. П. Павлов виявив низку важливих закономірностей, які керу­ють функціями різних органів і тканин, у тому числі й системами травлення.

Академік А. А. Покровський сформулював концепцію збалан­сованого харчування, засновану на принципі відповідності складу раціону потребі організму.

Проблемами гігієни харчування займаються НДІ громадського харчування, вищі навчальні заклади, академії харчових техно­логій.

Українська народна вишивка налічує більше як 100 різних швів. Але, не дивля­чись на таку різноманітність народних швів, в основі їх виконання лежать кілька найпростіших, які називають початковими швами. Це такі шви: «уперед голкою», «за голкою», «стебловий», «ланцю­жок», «петельний», «козлик».

Шов «уперед голкою» (мал. 46) використовують для ви­шивання контуру малюнка, для утворення настилу при ви­шиванні гладдю. Цей шов лежить в основі вишивання інших швів української народної вишивки.

Вимоги до виконання шва:

• Усі стібки робити однакової довжини.

• Проміжки між стібками мають бути також однакові.

• Шов не повинен стягувати тканину.

• Довжина стібків і проміжків залежить від призначен­ня шва і товщини тканини.

• Вишивають шов справа наліво.

Шов «за голкою» (мал. 47) називають також «назад гол­кою». Використовують його для обшивання контурів узорів. Цей шов лежить в основі багатьох інших швів української народної вишивки.

Вишивають шов справа наліво. При виконанні кожного стібка голку вколюють правіше від робочої нитки, а вико­люють - лівіше.

Якщо довжина проміжку дорівнює нулю, то стібки розміщуватимуться щільно один до одного. Цей різновид шва називають «строчка».

Вимоги до виконання шва:

• Усі стібки робити однакової довжини.

• Проміжки між стібками мають бути однакові.

• Шов не повинен стягувати тканину.

Шов «стебловий». Таку назву цей шов дістав тому, що його найчастіше застосовують для вишивання контуру сте­бел у рослинному орнаменті (мал. 49).

Ш ов виконують зліва направо. Кожний стібок частково перекри­ває попередній. Під час виши­вання голку вколюють завжди з одного боку вишитого стібка - знизу стібка або зверху. Шов по­винен виглядати з лицьового бо­ку ніби рівний кручений шнуро­чок. З вивороту він нагадує шов «строчка» (мал. 50).

Якщо стебловим швом вишивають по криволінійному контуру (наприклад, контур лис­точка, пелюстки, зігнуте стебло тощо), то нитку розміщують завжди в бік випуклої частини контуру (мал. 51). Вимоги до стеблового шва:

• Усі стібки шва повинні бути розміщені точно по наміче­ному контуру (пряма, випукла, хвиляста лінія тощо).

• Стібки мають бути однаковими і перекриватися на од­накову довжину.

• Стібки повинні щільно прилягати один до одного, утво­рюючи немовби рівний кручений шнурочок.

• Шов не повинен стягувати тканину.

У країнах Близького Сходу, Стародавньої Греції і Риму ви­шивки тамбурним швом створювали майстри майже 2 тис. років тому. З часом цей вид вишивального шва поширився і в інших країнах. Свою назву тамбурний шов дістав від назви круглих п'ялець, схожих на великий барабан - «тамбур». За допомогою таких п'ялець вишивали шовкові килими.

В Україні тамбурним швом особливо часто вишивали руш­ники на Харківщині, Сумщині, Полтавщині, Чернігівщині.

Тамбурний шов має велику кількість різновидів: «ланцю­жок», «складний тамбур», «петля вприкріп», «ялинка» та інші (мал. 52).

Шов «ланцюжок» є найпростішим видом тамбурного шва. З лицьового боку вишивки шов нагадує ланцюжок із дрібних петель, на зворотному боці він подібний до «строч­ки» (мал. 53).

Найчастіше «ланцюжком» обшивають контур малюнка. Цей шов можна використовувати як самостійний, вишива­ючи ним увесь малюнок вишивки, або поєднувати його з іншими швами. Прикладом такого поєднання є «рушнико­вий шов» (мал. 54), де контур малюнка вишитий ланцюж­ковим або стебловим швом, а середина заповнена іншими швами.

Швом «ланцюжок» вишивають переважно рослинні моти­ви. Традиційні народні узори - червоного кольору, іноді з додаванням синього, чорного, жовтого.

Шов «ланцюжок» виконують справа наліво. Кожна на­ступна вишита петля виходить із попередньої. В кінці шва виконують закріплювальний стібок, щоб шов не розпустив­ся. Довжина стібків може бути різною і залежить від товщи­ни ниток, характеру малюнка.

Вимоги до шва «ланцюжок»:

• Усі петлі ланцюжка повинні бути однакові.

• Петлі розміщувати на одній лінії.

• Кожна наступна петля має виходити з попередньої.

• У кінці шва виконувати закріплювальний стібок.

• Шов не повинен стягувати тканину.

У вишивці шов «козлик» використовують для оздоблен­ня одягу та різних побутових виробів. Він може бути са­мостійним елементом вишивки - декоративною смужкою або частиною рослинного мотиву.

Свою назву шов «козлик» дістав через схожість із прист­роєм для розпилювання дров - козли (мал. 57).

На лицьовому боці шов утво­рює ряд похилих стібків, що пере­хрещуються вгорі і внизу. На зво­ротному боці тканини - дві паралельні пунктирні лінії з дрібних стібків (мал. 58).

Шов вишивають зліва направо, але голка при цьому вколюється в тканину в зворотному напрямку справа наліво.

Шов може виглядати по-різно­му залежно від ширини шва, на­хилу стібків та відстані між стібками (мал. 59).

Вимоги до якості шва:

• Висота усіх стібків повинна бути однаковою, так щоб верхні і нижні проколи голок утворювали дві пара­лельні лінії.

• Стібки мають бути виконані на однаковій відстані. На основі шва «козлик» існує багато інших декоративних

ш вів. Так, якщо шов «козлик» обвити вишивальною нит­кою, дістанемо «козлик з верхоплутом» (мал. 60). Поверх шва «козлик» можна вишити ще один, два чи більше таких самих швів, змістивши їх на кілька ниток праворуч. Отри­маний шов називають «оксамитовий». Він також має бага­то різновидів (мал. 61).

«Петельний» шов утворюється рядом вертикальних петлеподібних стібків. Найчастіше його використовують для об­метування країв вишитих виробів. Крім обметування країв, петельний шов застосовують також для вишивання окремих елементів узорів - квітів, листя, стебел тощо.

Вишивати петельний шов можна справа наліво і зліва на­право (мал. 62). Крайовий петельний шов виконують частіше справа наліво, оскільки так зручніше тримати край виробу.

Вимоги до виконання петельного шва:

• Усі стібки шва повинні бути розміщені паралельно.

• Довжина стібків, відстань між стібками мають бути од­наковими на всій довжині шва.

• Переплетення ниток по краю тканини не повинно стягу­вати тканину і виглядати як рівний кручений шнурочок. Існує багато різновидів петельного шва (мал. 63).