94. Загальна характеристика правового регулювання міжнародних перевезень.

До основних міжнародних правових актів, що регулюють перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні, належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) 1951 р.

Охарактеризуємо їй Отже, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - міжвідомчий міжнародний нормативний акт, укладений у цілях організації перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні. УМВС у межах діяльності й під егідою Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) набула чинності з 1 листопада 1951 р. Багатостороння угода була спочатку укладена між національними залізницями соціалістичних країн Європи й Азії. До цього прямі міжнародні вантажні перевезення між СРСР та іншими країнами реалізовувалися в межах двосторонніх домовленостей. Тепер діє редакція УМВС зі змінами і доповненнями.

Учасники Угоди - Азербайджан, Албанія, Білорусь, Болгарія, Угорщина, В'єтнам, Грузія, Іран, Казахстан, Китай, КНДР, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Польща, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна, Естонія. Інтереси національних залізниць представляють компетентні міністерства, що відають ними (стаття 1).

Угода має преамбулу, вісім розділів, які налічують 41 статтю та додатки. Угода складена китайською та російською мовами й укладена на невизначений термін (стаття 41). У випадку різного тлумачення текстів уточнення дають російською мовою.

Окрім самої Угоди, країни-учасниці прийняли як документ УМВС Службову інструкцію до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СІ УМВС). Вона належить тільки до залізниць і не регулює відносин за договором перевезення, тобто відносин між залізницями, відправниками й одержувачами (стаття 35 УМВС). Службова інструкція регулює лише відносини між залізницями країн - учасниць УМВС. За змістом СІ УМВС є внутрішнім коментарем щодо застосування Угоди - для адміністрацій і працівників залізниць. Однак ці коментарі важливі для розуміння та тлумачення норм і правил УМВС.

Розглянемо загальні положення Угоди. Розділ І "Загальні положення" містить шість статей. Стаття 2 визначає сферу застосування Угоди. Положення УМВС поширюються тільки на перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні (далі за текстом - перевезення вантажів) мережею залізниць країн-учасниць. Це засвідчує "закритий" характер Угоди, коли її юрисдикція поширюється лише на договори міжнародного залізничного перевезення, для котрих і станції відправлення, і станції призначення вантажів перебувають у двох різних державах, з яких обидві є учасниками Угоди.

Угода не визначає безпосередньо порядок перевезень вантажів із країн - учасниць Угоди в країни, що не беруть участі в УМВС, і в зворотному напрямку. Як зазначено в § 2 статті 2, перевезення вантажів з країн - учасниць Угоди транзитом залізницями країн, котрі також беруть участь в УМВС, у треті країни, залізниці яких не беруть участі в Угоді, здійснюються згідно з правилами та умовами, передбаченими транзитними тарифами, які застосовують зацікавлені національні залізниці. Насправді в транзитних тарифах й інших угодах зацікавлених залізниць вирішуються, зокрема, питання оформлення та переоформлення договорів перевезення вантажів і відповідних перевізних документів, якщо станції відправлення та призначення розташовані в країнах, котрі використовують різні норми різних систем права. Причому в транзитних тарифах зазначені правила й умови здійснення таких операцій незалежно від того, чи здійснюються вони транзитною залізницею, чи ні.

Угода встановлює три види сполучень, які не підпадають під дію УМВС (§ 3 статті 2). Угоду не застосовують до перевезень вантажів у випадку, коли станції відправлення та призначення є на території однієї країни і перевезення здійснюються територією іншої країни лише транзитом у потягах залізниці країни відправлення.

Вантажі перевозять між усіма станціями, відкритими для вантажних операцій у внутрішніх (національних) сполученнях країн - учасниць СМГС. Отже, в міжнародні вантажні сполучення залучені всі станції залізниць, котрі відкриті й для внутрішніх сполучень (§ 2 статті 3). У цьому ж параграфі роз'яснюється: перевезення вантажів за правилами й умовами УМВС можуть здійснюватися в безперевантажувальному сполученні (між національними залізницями, що мають однакову ширину колії) та з перевантаженням вантажів або переставленням вагонів на колісні пари іншої ширини колії. Тобто, наявність або відсутність перевантажувальних чи переставлю вальних операцій на прикордонних станціях не впливають істотним чином на умови договору перевезення вантажу. Порядок перевантаження вантажів або переставлення вагонів на колісні пари іншої ширини колії визначають прикордонні угоди між національними залізницями, що мають різну ширину колії.

Угода зобов'язує кожну залізницю, яка бере участь у ній, перевозити в міжнародному сполученні на умовах УМВС усі вантажі, окрім названих по-особливому. Такі зобов'язання накладаються правилами § 1 статті 3. Умовою такого перевезення, окрім дотримання відправником умов УМВС, повинна бути зазначена у плані перевезень залізниці країни відправлення можливість здійснення перевезення перевізними (транспортними) засобами дороги відправлення і відсутність перешкод для її реалізації внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Проаналізуємо укладення договору перевезення. Отже, розділ II Угоди "Укладання договору перевезення" складається з восьми статей (статті 7-14). Окрім безпосередніх правил, що належать до укладання договору міжнародного перевезення вантажу й оформлення підтверджувальних перевізних документів (статті та параграфи цього розділу регламентують правила прийому вантажу до перевезення), визначають вимоги до тари й упаковки вантажу, встановлюють правила визначення маси та кількості місць і пломбування вагонів. Йдеться також про необхідні супровідні документи, визначається відповідальність за відомості, внесені до накладної, містяться положення про тарифи і правила нарахування провізних платежів і штрафів, встановлюються терміни доставки вантажів, котрі перевозять у прямому міжнародному залізничному сполученні.

Договір перевезення вантажу в межах УМВС варто кваліфікувати як реальний (фактичний). Згідно зі § 5 статті 9 договір перевезення вважають дійсним з моменту прийому станцією відправлення вантажу та накладної до перевезення. У § 1 статті 7 зазначено, що водночас із пред'явленням вантажу до перевезення відправник повинен подати станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну. На підставі § 5 статті 8 прийом вантажу до перевезення підтверджують календарним штемпелем станції відправлення у накладній. Календарний штемпель ставить станція відправлення (тобто перевізник) після здання відправником усіх зазначених у накладній вантажів і сплати ним усіх обов'язкових і добровільно прийнятих на себе провізних платежів. Усе це характеризує договір міжнародного залізничного перевезення вантажу, відповідно до УМВС, не лише як реальний, а й як відшкодувальний. Сторонами договору перевезення вантажу є залізниця - перевізник і відправник. Відправником вантажу, як і його одержувачем, може бути тільки одна фізична або юридична особа (§ 7 статті 7).

Документ, що підтверджує факт укладання договору перевезення, є накладна. Вона слугує доказом укладання договору після проставлення в ній перевізником (станцією відправлення) згаданого календарного штемпеля (§ б статті 8). Причому договір перевезення оформляється накладною УМВС єдиного зразка (§ 1 статті 7).

Повагонна відправка - це партія вантажу, оформлена за однією накладною, для перевезення якої, відповідно до обсягу або виду вантажу, потрібен окремий вагон. Технічних характеристик самого вагону (вантажопідйомність, місткість, обсяг кузова й ін.) УМВС не уточнює. Однак маса чи обсяг вантажу не повинні перевищувати вантажопідйомність або місткість вагону.

Дрібною відправкою є партія вантажу, що перевозиться за однією накладною, зі загальною масою вантажу брутто не більше 5 тис. кг. Причому для перевезення такого вантажу не потрібен цілий вагон. УМВС не містить понять збірної відправки і збірного вагону, але визначення дрібної відправки (§ 1 статті 8) засвідчує, що дрібних відправок у вагоні має бути не менше ніж дві.

Відправка великотоннажного контейнера - це партія вантажу, який перевозять за однією накладною у великотоннажному (великовантажному) контейнері. Контейнерною відправкою є також сам контейнер, що подають до перевезення порожнім. Визначення поняття "великотоннажний контейнер" Угода не містить. Проте такими є зазвичай контейнери міжнародного стандарту /50-6681.

Четвертий вид відправки - контейнерна відправка. Це партія вантажу за однією накладною є автотранспортним засобом (автопоїзд, автомобільний кузов, напівпричіп) з вантажем, що знаходиться в ньому. Причому автотранспортний засіб з вантажем стосовно договору міжнародного залізничного перевезення - це вантаж. Наявність такого договору не торкається факту укладання і виконання договору автомобільного перевезення стосовно вантажу, який є в автотранспортному засобі.