15. Поняття «методу навчання» та «форми навчання».

Бабанський під методом навчання розуміє послідовне чергування способів взаємодії вчителя і учнів, спрямоване на досягнення певної мети за допомогою опрацювання навчального матеріалу.

За твердженням І.Я. Лернера, "всякий метод є системою усвідомлення послідовних дій людини, що призводять до досягнення результату, відповідного наміченої мети".

Слово «метод» (від грец. Methodos - дослідження) означає спосіб дослідження явищ природи, підхід до досліджуваних явищ, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. Можна сказати, що в самому загальному значенні метод - спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

У педагогічній практиці метод виступає як упорядкований спосіб діяльності з досягненню навчально-виховних цілей. При цьому способи навчальною діяльності викладача (викладання) і способи навчальної діяльності учнів (вчення) тісно пов'язані між собою і знаходяться у взаємодії.

Поняття методу навчання також відображає дидактичні цілі і завдання навчальної діяльності, при вирішенні яких в процесі навчання застосовуються відповідні способи навчальної роботи викладача і пізнавальної діяльності учнів. Таким чином, поняття методу навчання відображає:

1. Способи спільної діяльності суб'єктів освітнього процесу (викладача і студента, слухача), спрямовані на вирішення завдань навчання.

2. Специфіку їх роботи по досягненню різних цілей навчання.

Структурно метод виступає як упорядкована сукупність прийомів. Прийом, у свою чергу, розглядається як елемент, ланка, елементарний акт педагогічного процесу. Окремі прийоми можуть входити до складу різних методів як його складова частина, разова дія, окремий крок у реалізації методу або модифікація методу в тому випадку, коли метод невеликий за обсягом або простий за структурою.

Форма організації навчання (організаційна форми) - це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

1) за кількістю учнів - індивідуальні форми навчання, мікро групові, групові, колективні, масові форми навчання;

2) за місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

3) за часом навчання - урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;

4) за дидактичною метою - форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого, або змішаного навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);

5) за тривалістю часу навчання - класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

Загальні форми організації навчання часто називають організаційними системами навчання. У різні періоди розвитку суспільства перевага надавалася тим чи іншим організаційним системам навчання. Найстарішою формою, яка бере свій початок у глибокій давнині, є індивідуальна форма навчання. Суть її полягає в тому, що учитель спілкується з учнем «сам на сам» у будинку вчителя або учня, учень виконує завдання індивідуально. Прикладом безпосередніх та індивідуальних контактів учителя з учнем у сучасних умовах є репетиторство.

15. Загально-дидактичні методи навчання та методи навчання у вищій школі.

1. Объяснительно-иллюстративный метод. Учащиеся получают знания на лекции, из учебной или методической литературы, через экранное пособие в "готовом" виде. Воспринимая и осмысливая факты, оценки, выводы, студенты остаются в рамках репродуктивного (воспроизводящего) мышления. В вузе данный метод находит самое широкое применение для передачи большого массива информации.

2. Репродуктивный метод. К нему относят применение изученного на основе образца или правила. Деятельность обучаемых носит алгоритмический характер, т.е. выполняется по инструкциям, предписаниям, правилам в аналогичных, сходных с показанным образцом ситуациях.

3. Метод проблемного изложения. Используя самые различные источники и средства, педагог, прежде чем излагать материал, ставит проблему, формулирует познавательную задачу, а затем, раскрывая систему доказательств, сравнивая точки зрения, различные подходы, показывает способ решения поставленной задачи. Студенты как бы становятся свидетелями и соучастниками научного поиска. И в прошлом, и в настоящем такой подход широко используется.

4. Частично-поисковый, или эвристический, метод. Заключается в организации активного поиска решения выдвинутых в обучении (или самостоятельно сформулированных) познавательных задач либо под руководством педагога, либо на основе эвристических программ и указаний. Процесс мышления приобретает продуктивный характер, но при этом поэтапно направляется и контролируется педагогом или самими учащимися на основе работы над программами (в том числе и компьютерными) и учебными пособиями. Такой метод, одна из разновидностей которого - эвристическая беседа, - проверенный способ активизации мышления, возбуждения интереса к познанию на семинарах и коллоквиумах.

5. Исследовательский метод. После анализа материала, постановки проблем и задач и краткого устного или письменного инструктажа обучаемые самостоятельно изучают литературу, источники, ведут наблюдения и измерения и выполняют другие действия поискового характера. Инициатива, самостоятельность, творческий поиск проявляются в исследовательской деятельности наиболее полно. Методы учебной работы непосредственно перерастают в методы научного исследования.

15. Керівництво процесом навчання у ВНЗ

Керівництво навчально-виховним процесом - це планомірне вплив на його зміст, структуру і передумови ефективності з метою теоретичної і практичної підготовки фахівців, що відповідають всім сучасним вимогам. Керувати навчально-виховним процесом - значить створювати оптимальні зовнішні та внутрішні умови для успішного формування особистості майбутнього фахівця, раціонально використовувати освітні та виховні можливості викладання, всіх форм і видів навчальної та виховної роботи.

У навчально-виховному процесі беруть участь ректорат, навчальний відділ, партком, деканати, викладацькі та студентські колективи, партійні та комсомольські бюро і т. д. Їх діяльність потребує керівництва, в загальному плануванні, у цілеспрямованому визначенні змісту, форм і методів роботи. Кожна частина складної системи підготовки фахівців, кожна ланка цієї системи має виконувати заздалегідь передбачені заходи, підпорядковувати свою діяльність спільної мети і логіці навчально-виховного процесу.