1.Функції спинного мозку.Механізм підтримання тонусу мязів на рівні спинного мозку.Гама-аферентна система.

розрізняють дві основні функції спинного мозку-рефлекторну і провідникову.рефелекторна функція залежить від інформації,яка надходить від рецепторів шкіри,тулуба,кінцівок,рецепторів внутрішніх органів.рефлектоторні реакції спинного мозку різноманітні.вони порівняно прості ,мають сегментарний характер ,їх функціональне значення полягає у підтриманні тонусу мязів,виконанні рухових і вегетативних функцій.частина рефлексів залежить від діяльності спинного мозку,а частина від структур головного мозку,які посилають до мотонейронів спинного мозку командні сигнали(низхідний контроль діяльності спинного мозку).розрізняють тонічні(мітотичні,шийні,рефлекс опори) і фазні (сухожильні,черевні,розгинальні,ритмічні). ще одна функція спинного мозку — провідникова. пучки не¬рвових волокон, створюючи білу речовину, сполучають різні відділи спинного мозку між собою і головний мозок із спинним. розрізняють висхідні шляхи, які несуть імпульси до головного мозку, і низхідні, які несуть імпульси від головного мозку до спинного. першими шляхами збудження, яке виникає в рецепто¬рах шкіри, м'язів, внутрішніх органів, проводиться по спинно¬мозкових нервах у задні корінці спинного мозку, сприймається чутливими нейронами спинномозкових вузлів і звідси прямує або в задні роги спинного мозку, або у складі білої речовини дося¬гає стовбура, а потім кори великих півкуль. низхідні шляхи про¬водять збудження від головного мозку до рухових нейронів спин¬ного мозку. звідси збудження по спинномозкових нервах переда¬ється до виконуючих органів.Розрізняють три типи пропріорецепторів-мязові веретена,сухожильні центри Гольджі,рецептори суглобів.Мязові веретена скл.з центральної частини-ядерної сумки,периферійної частини у якій міститься 12-13 тонких інтрафузальних м’язових волокон.ці волокна прикріплюються до екстрафузальних волокон паралельно.у центральній частині веретена міститься спіралеподібне нервове закінчення,яке виконує рецепторну функцію.Звідси починається аферентне волокно(типу Аа),що проводить збудження дуже швидко.Спіралеподібне нервове закінчення в ядерній сумці можу збуджуватись й іншим шляхом-при скороченні інтрафузальних м’язових волокон.На їх скорочення впливають y-мотонейрони.під впливом y-мотонейронів скорочуються інтрафузальні нервові волокна.це зумовлює розтягнення спіралеподібного нервового закінчення в ядерній сумці,а отже й посилення імпульсації в спинний мозок.сенсорні нейрони закінчуються біля а-нейронів,збуджують їх,і в наслідок цього скорочуються екстрафузальні волокна.Вищерозташовані відділи ЦНС можуть впливати на в-ї мязів як прямо(через а-момтонейрони),так і непрямо(через у-мотонейрони).Другий механізм впливу здійснюється через у-петлю.З її допомогою довжина м’язового веретена з принципом позитивного зв’язку регулює довжину м’яза і запобігає надмірному розтягненню.

2.Основні властивості нервових центрів їх механізм.

Властивості нервових центрів залежать від їхньої будови й механізмів передачі збудження в синапсах. Виділяють наступні властивості н.ц.:

1. Однобічне проведення збудження в нервовому центрі. Збудження в ЦНС проводиться в одному напрямку - з аксона на дендрит або тіло клітини наступного нейрона. В основі цієї властивості лежать особливості морфологічного зв'язку між нейронами

2. Уповільнення проведення збудження (центральна затримка). У системі рефлекторної дуги повільніше всього проводиться збудження в синапсах ЦНС. У зв'язку із цим центральний час рефлексу залежить від кількості вставних нейронів.чим складніша рефлекторна реакція, тим більше центральний час рефлексу.

3. Трансформація ритму збудження. Нервові центри здатні змінювати ритм вступників до них імпульсів. Вони можуть на одиночні подразники відповідати серією імпульсів або на подразники невеликої частоти - виникненням більше частих ПД. У результаті ЦНС посилає до робочого органа кількість імпульсів, відносно незалежне від частоти подразнень.

Це пов'язане з тим, що нейрон є ізольованою одиницею нервової системи, до нього в кожний момент приходить безліч подразнень.

Ритмічна активність нервових центрів (автоматизм). Нервові центри мають ритмічну активність у різному ступені.

3. Суммация.. і полягає в додаванні ефектів дії ряду підпорогових подразників.Розрізняють два види суммації: послідовну (тимчасову) і просторову.

4. Іррадіація. При збудженні нейронів н.ц. біоелектричні імпульси поширюються по коллатералям, викликаючи активацію сусідніх центрів.

5. Індукція. В основі взаємозв'язку між нервовими центрами лежить процес індукції - наведення (індукування) протилежного процесу. Сильний процес збудження в нервовому центрі викликає гальмування в сусідніх нервових центрах (просторова негативна індукція), а сильний гальмівний процес індуцирує у сусідніх нервових центрах збудження

6. Конвергенція і Дивергенція.Дивергенція-це явище,Коли в один і той самий нейрон одночасно надходять чисельні й різноманітні потоки збуджень,які потім підлягають обробці і перекодуваннюі формуються в єдине збудження-аферентне.Сходження різних шляхів проведення нервових імпульсів до тому самому нейрона одержало назву конвергенції.

7. Стомлюваність нервового центра. Нервовий центр має малу лабільність. Він постійно одержує від безлічі високолабільних нервових волокон велика кількість стимулів, що перевищують його лабільність. Тому нервовий центр працює з максимальним завантаженням і легко стомлюється 9.Чутливість нервових центрів до недоліку кисню й деяких фармакологічних речовин. У нервових клітинах здійснюється інтенсивний обмін речовин, для чого необхідна енергія й постійний приплив потрібної кількості кисню.

Особливо чутливі до недоліку кисню нервові клітини кори більших півкуль головного мозку: після 5-6 хвилин кисневого голодування вони гинут

Варіант 2

1 Явище спінального шоку. Механізми виникнення. Синдром Броун-Секара.

Спіна́льний шок — порушення діяльності спинного мозку при його перерізі чи травмі, які проявляються в негайному паралічі всіх довільних м'язових рухів, які здійснюються через нижче розташовані від місця ураження сегменти спинного мозку та втраті чутливості частин тіла, які інервуються цими сегментами.

Відразу після перерізування або іншої травми спинного мозку тимчасово зникають усі спінальні рефлекси. Тривалість шоку залежить від філогенетичного розвитку ЦНС. Так, у жаб він триває кілька хвилин, у хижаків - кілька годин, у мавп - кілька тижнів, у людини - кілька місяців. Причина шоку полягає головним чином у вимиканні регуляторних впливів вищерозташованих відділів ЦНС. Під час шоку спостерігається гіперполяризація постсинаптичної мембрани мотонейронів спинного мозку, що є основою гальмування. Недовільні рухові рефлекси поступово відновлюються. У цей період рефлекси навіть посилюються поряд з підвищенням тонусу м’язів та появою патологічних рефлексів.

Синдром Броун-Секара проявляється специфічним порушенням чутливості при певних ушкодженнях спинного мозку:пухлинах, порушеннях кровообігу, травмах, пошкодженнях оболонок спинного мозку. Так, на боці ураження спинного мозку відбувається втрата пропріоцептивної чутливості, тоді як на протилежній стороні пропріоцептивна чутливості збережена при втраті тактильної, температурної і частково больової чутливості від шкіри.

2 Функції мозочка. Синдром випадіння функцій мозочка.

Мозочо коригує і контролює діяльність рухової кори, червоного ядра та інших центрів, уточнюючи силу та швидкість рухів. Він також бере участь у формуванні та збереженні довільних і недовільних рухових програм. Мозочок відіграє певну роль у регуляції тонус у і формуванні пози, має важливе значення для узгодження функцій м*язів антагоністів, здійснення тонічних та фазичних реацій, діяльності альфа- і гама-мотонейронів. Головна функція мозочка полягає в корекції діяльності інших рухових центрів, у координації цілеспрямованих рухів і регуляції тонусу мязів.

3 Аналіз рефлекторної дуги згинального рефлексу жаб (лабораторна робота).

У досліді бере участь спінальна жаба. За нижню щелепу жабу фіксують на гачку штатива. Занурюють лапку жаби у розчин сірчаної кислоти і спостерігають захисний згинальний рефлекс (згинання і відсмикування лапки). Визначають час рефлексу і записують його. Після цього роблять кільцевий розріз шкіри в нижній третині гомілки і знімають з неї шкіру. При подразнення лапки кислотою рефлекс не виникає. На другій лапці оголюють сідничний нерв і підкладають під нього ватку, змочену розчином новокаїну. Відмічають час після аплікації на нерв новокаїну через який зникає захисний рефлекс. При подразненні шкіри живота клаптиком паперу, змоченого кислотою, виникає загальна рухова реакція за участі лапки з анестезованим нервом. Для виключення нервових центрів з рефлекторної дуги руйнують спинний мозок і спостерігають відсутність рухових рефлексів жаби при подразненні шкіри спини сірчаною кислотою.

1 Варіант.

Особлив.макро-і мікроструктури мозку. Функція перед. І задніх корінців.

Спинний мозок- це довгий циліндричний тяж, розташов. У хребтовому каналі. На рівні верхнього краю першого шийного хребця він переходить у довгастий мозок, а на рівні другого поперекового перходить у мозковий конус. На протязі спинного мозку є 2 потовщення- шийне і поперекове.Спинний мозок має сегментарну подову, але структурних меж між сегментами не існує-поділ тільки функціональний. Розрізняють 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1-3 куприкових сегментів=31-33 сегментиВід кожного сегмента відход. 2 пари корінців: 1 пара задніх корінців і одна пара передніх. За законом Беша-Мажанд» задні корінці є чутлими і у їх складі до мозку йдуть аферентні волокна , а передні корінці-виключно рухові, які містять еферентні воловна, що виходять із СМ. На поперечному перерізі СМ розрізняють сіру і білу речовину. Сіра-розташовується поцентру у вигляді метелика і утворюється тілами нейроцитів. У сірій речовині розрізняють передні, задні, а також бічні роги( у грудо-люмбальному відділі).Біла-на перефирії і утворена відростками нейронів, що утворють висхідні і низхідні шляхи. Топографічно у сірій речовині розрізняють 10 пластин за Рекседом: 1-4-сенсорні пластинки( у задніх рогах СМ)5-8-вставні нейрони, 9-тіла мото альфа і гама нейронів , 10- комісуральні волокна.

Поняття про рефлекс. Класифік. Рефлексів. Будова рефлектор. Дуги.

Рефлекс- це реакція-відповідь організма на подразники, яка здійснюється з обовязковою участю ЦНС. Рефлекси класифікують :

- За кількістюсинапсів:моносинаптичні(міотатичні,сухожильні-ліктьовий, колінний,ахілловий), полісинаптичні

-за характером реації: рухові,(ефектор-скелетні мязи), вегетативні(ефектор-залози, судини, внутрішні органи)

-за часом виникнення:вродженні, набуті

-за біологічним значенням: судинні,харчові,статеві,захисні,орієнтувлаьі, гомеостатичні,рухові

-за розміщенням нервових центрів:спінальні, бульварні,мезенцефальні,діенцефальні,кіркові

-за швидкістю дії:фазні,тонічні

-за характером локалізацією рецепторів:екстеро- інтеро- пропріорецептори

--за характером впливу на ефектори: збуджуючий,гальмівний

В основі рефлексу лежить рефлекторна дуга, яка включає наступні компоненти:1рецепторна ланка –трансформує зовн. Або вн. Подразники у електричні імпульси.2. аферентна ланка(чутливі нерви, що проводять збудження до ЦНС).3.Нервовий центр(переробка інформації).4. Еферентна ланка.5.Ефектор.6.Зворотній зв'язок.

МЕТОД ЕЕГ. Ритми ЕЕГ

Електроенцефалографія (ЕЕГ) — метод графічної реєстрації біопотенціалів головного мозку, що дозволяє проаналізувати його фізіологічні зрілість і стан, наявність осередкових уражень, загальмозкових розладів і їхній характер.

Полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного мозку - електроенцефалограми (ЕЕГ). ЕЕГ може зніматися як зі скальпу, так і з глибоких структур мозку.

ЕЕГ використовується для діагностики захворювань, що супроводжуються втратою свідомості, судомами, падіннями, непритомностями, вегетативними кризами. ЕЕГ інформативна при головних болях, епілепсії, панічних атаках, істерії, отруєннях ліками, будь-яких епізодах втрати свідомості.

Електроенцефалографія вважається одним із класичних методів психофізіологічних досліджень. Хоча і визнається, що, незважаючи на перспективність цього методу, він залишається для психофізіолога поки ще й одним з найменш зрозумілих джерел даних, а інформативність одержуваних результатів багато в чому залежить від досвіду дослідника.

ЕЕГ вимірюється між двома точками. Існують два основних методи її реєстрації: біполярний і монополярний. При біполярному методі реєструється різниця потенціалів між двома активними електродами (обидва електроди розташовуються в електрично активних точках скальпа). При монополярному - реєструється різниця потенціалів між різними точками на поверхні голови стосовно якої-небудь індиферентної точки. Міжнародною федерацією товариств електроенцефалографії була прийнята система "10-20", що дозволяє точно вказувати розташування електродів.

Хоча остаточно питання про походження ЕЕГ не вирішено, вважається, що електричні процеси, яга реєструються енцефалографом (який звичайно може мати від 8 до 16 каналів), пов'язані із синаптичною активністю нейронів. В ЕЕГ відображаються тільки низькочастотні електричні процеси тривалістю від 10 мс до 10 хв.

У залежності від частоти показників, що реєструються у ЕЕГ, виділяють такі основні ритми мозку: дельта-ритм (0,5- 4 Гц); тета-ритм (5-7 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) - основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (15-35 Гц); гамма-ритм (вище 35 Г

Варіант 4