3. Психологічна надійність людини

та її роль у дотриманні заходів безпеки

У будь-якій діяльності людини виділяють два компоненти - фізіоло­ гічний і психологічний.

Людський організм - це сукупність тілесних і фізіологічних систем - нервової, серцево-судинної, травлення, кровообігу, дихання та ін. Визначаль­ ну роль у функціонуванні організму людини як складної біоенергетичної системи відіграє нервова система, яка пов'язує всі системи і частини тіла в єдине ціле, бере участь у сприйманні, аналізі та опрацюванні всієї інформації, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовищ. У разі перевантажень організму саме нервова система формує його захисно-адаптаційні реакції.

Людина сприймає навколишній світ з допомогою органів чуття, саме вони інформують нас про різні види та рівні небезпек.

Аналізатори - це сукупність взаємодійних утворень центральної і периферій­ ної нервової системи, які сприймають і аналізують інформацію із зовнішнього середовища і з самого організму людини. Сучасна фізіологія розрізняє вісім видів аналізаторів: зоровий, слуховий, шкірний, вісцеральний, руховий, смаковий, нюховий, вестибулярний, перші чотири з яких найважливіші для БЖД.

Психологічні особливості людини

Нервова система людини забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна - діяльністю внутрішніх органів.

Психіка є властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід'ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі - оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої - оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів (художній, емоційний тип). У разі уражень (травм) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.

Функції нервової системи здійснюються за допомогою урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супро­ воджується гальмуванням в інших.

Мала рухливість під час розумової роботи і одноманітність під час фізичної викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення ряду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних тощо.

Найсприятливіші умови для нормальної діяльності нервової системи створюються в разі правильного чергування праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.

Психіка людини проявляється в таких психічних явищах:

Психічні процеси - короткочасні процеси отримання, перероблення та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, емоції, воля).

Психічні стани - тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, характер, досвід, інтелект).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.

Внутрішні психологічні чинники - це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.

Зовнішні психологічні чинники - це реакція людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.

Основні психологічні особливості людини з погляду БЖД: пам'ять, увага, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, воля.

В останні роки все більше зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофунк­ ціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. В такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей. Більшість нещасних випадків пов'язана саме з психофізіологічними чинниками.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:

- недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);

- порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);

- дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);

- підвищена емоційність;

- відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:

- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

- необережність;

- втома (фізіологічна і психологічна);

- емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси).

Будь-який вид діяльності людини викликає втому - зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об'єктивним показником втоми є уповільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома настає під час статичної фізичної діяльності людини меншою мірою - під час динамічного. Психологічна втома частіше виникає під час напруженої розумової діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.

У разі перевтоми період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих чинників довкілля. Такий стан може викликати, з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого - створити небезпеч­ ні ситуації для інших людей.

Активний відпочинок - це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.

Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І.П. Павловим чотири: сильний неврівноважений - холерик, сильний врівноважений рухливий - сангвінік, сильний врівноважений інертний - флегматик та слабкий - меланхолік.

Тип нервової системи є природженим і незмінним упродовж життя, але на нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для профе­ сійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темгераменті, характері.

Характер - сукупність найстійкіших психічних рис особистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат природжених і набутих форм поведінки і в цьому, за І.М. Ссченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку. Важливими у формуванні характеру є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети.

Темперамент (лат. - співрозмірність, співвідношення) - індивідуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних властивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньо­ грецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов'язував прояви темпераменту з ру­ хами чотирьох видів рідин в організмі Холерик - рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик - його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характеру, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їхню фізіологію.

Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи - екстраверти - (відкриті люди), інтроверти (людина в собі - скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на 100 % збігався з типом темпераменту. Кожна людина - це сукупність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов'язково переважає один з них. Існують спеціальні методи (тести), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожного виду темпераменту в характер людини. З типом темперамент)', характером пов'язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інфор­ мації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.

Важливою особливістю людини є потреба в спілкуванні, контактуванні, налагодженні інформаційно-речовинних зв'язків з іншими. Найважливіші ознаки людської діяльності - праця, пізнання, спілкування. Спілкування - здатність отримувати задоволення від процесу спілкування - комунікабельності. Основою цього процесу є соціальна спорідненість - бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей. Комунікабельна людина дуже спокійна і її супутні риси - відкритість, легкість переключення уваги, невимушеність у поведінці. Важливими є прагнення безкорисливо робити добро людям - альтруїстські тенденції. Емоційна врівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.