Механізм інноваційно-тех­нологічного прогресу включає три взаємопов’язаних, послідов­них ланки: винаходи, інновації, інвестиції.

2. Тріада технологічного прогресу:

винаходи, інновації, інвестиції

Можна говорити і про попередню ланку - наукові відкриття, на яких можуть базуватися винаходи. Але. по-перше, поле наукових відкриттів значно ширше, ніж можливості і напрями їх технологічного вживання; за багатьма відкриттями безпосередньо не слідують вина­ходи і інновації.

По-друге, хоча в динаміці відкриттів також спостерігається циклі­чність і хвилеподібність можуть буги істотні розбіжності в циклічних коливаннях відкриттів і винаходів. По-третє, не відкриття, а винаходи, шо реалізовують їх, є вихідним пунктом, першоджерелом технологіч­них інновацій, набувають правового захисту у вигляді патентів, еко­номічно реалізуються у формі інтелектуальної квазіренти і визнача­ють конкурентоспроможність вироблюваної на їх основі продукції.

Винаходи є основним каналом використання накопиченого знан­ня для підвищення ефективності виробничої діяльності на основі осво­єння нових або вдосконалених продуктів, нових або модифікованих технологій.

За рівнем новизни і значущості можна виділити чотири класи ви­находів:

• Найбільші винаходи лежать в основі епохальних нововведень, формування нових технологічних устроїв. Термін реалізації їх може складати десятиліття та вони дозволяють освоїти прогресивні техноло­гічні принципи, сформувати нові галузі, значно підвищити ефектив­ність виробництва. Найбільші винаходи з'являються далеко не щороку і навіть не кожне десятиліття.

• Крупні винаходи стають вихідною основою для базисних ново­введень, формування нових поколінь техніки (технологій) в рамках технологічного устрою, що розвивається. Крупні винаходи часто мають своїм витоком найбільші, але у багато разів перевершують їх числом, дозволяючи конкретизувати їх стосовно різних сфер вживання техніки

і гехнології) і послідовних етапів її розвитку.

• Середні винаходи служать основою поліпшуючих інновацій, на основі яких створюються ііові моделі техніки або модифікації техноло- ііі в рамках даного покоління техніки (технології). Таких винаходів безліч, вони виникають постійно, але особливо зростає їх кількість у фазах поширення і зрілості покоління техніки, коли необхідно його диференціювати і модифікувати стосовно вимог різних сфер вживання даного покоління, розширити ринкові ніші, задовольнити збільшені іиімоги покупців. Саме середні винаходи і засновані на них поліпшую­чі інновації приносять основний ефект науково-технічного прогресу.

• Нарешті, слід виділити дрібні винаходи, направлені на част­кове поліпшення споживчих властивостей виробів, що випускаються, параметрів технологій, що використовуються (мікроінновації). Ці ви­находи служать основою для невеликих удосконалень, раціоналізації і модернізації продукції, що випускається, і технології, мікроінновацій або псевдоінновацій, прагнучих продовжити термін ясиття застарілих поколінь або моделей техніки (технологій). В останньому випадку вони можуть грати консервативну роль, відволікаючи інтелектуальні сили і інвестиції від назрілих радикальних інновацій і гальмуючи технологі­чний прогрес.

Не завжди відразу вдається оцінити до якого класу віднести той або інший винахід, тим більше що з часом ця оцінка може змінитися. Вирішальний чинник успіху в такій оцінці — володіння теорією вина­хідницьких циклів. Вони є складовим елементом науково-технічних циклів, слідують за науковими циклами і передують інноваційним і технічним.

По своїй тривалості винахідницькі цикли, коливання рівня вина­хідницької активності та їх структури аналогічні економічним і техно­логічним циклам: можна виділити вікові, півстолітні, середньострокові і короткострокові цикли у складі цивілізаційних, Кондратьєвських, середньострокових і короткострокових економічних і технологічних (включаючи інноваційні) циклів.

Нерівномірність винахідницької діяльності спостерігається не лише в часі, але і в просторі - економічному і територіальному. Клас­тери винаходів - найбільших, великих і середніх - спостерігаються« перш за все в галузях, які представляють ядро структури пового тех нологічного способу виробництва, технологічного устрою, покоління техніки і технології, поширюючись потім на традиційні галузі.

Хвиля винаходів кінця XIX сі’, охопила електротехніку, автомобі лебудування, чорну і кольорову металургію, авіацію і мала своїм епі­центром розвинені країни Західної Європи (перш за все Німеччину, Францію, Англію) із поступовим підключенням Сполучених Штаті и Америки, які до кінця століття захопили лідерство у світовому проми­словому виробництві. На початок XXI ст. картина поділу світового ви­нахідницького потенціалу змінилася: центр винахідницької активнос­ті знаходиться зараз в розвинених країнах з високим рівнем доходів (Японія, Німеччина, США).

Замикаючою ланкою технологічної тріади є інвестиції в основ­ний капітал — в оновлення і розширення виробничого апарату. Інвес­тиції і інновації нерозривно пов'язані, виступають в господарському житті як близнята. Можливі інвестиції без інновацій, відтворюючі без змін існуючу (і отже, старіючу) технологічну базу, але це неминуче ве­де до втрати конкурентоспроможності продукції. Технологічних інно­вацій без інвестицій взагалі не існує.

Інвестиції в основний капітал виконують дві головні взаємозв'яза­ні функції: по-перше, заміна фізично і морально застарілих основних фондів і створіння нових для забезпечення простого і розширеного від­творення; по-друге, інноваційне оновлення основного капіталу, з тим аби він забезпечував поточну і перспективну конкурентоспроможність вироблюваних товарів і послуг.

Через інвестиції реалізуються науково-технічний прогрес, іннова­ційна політика держави і корпорацій. Інвестиції без інновацій безглу­зді і небезпечні, оскільки означають вкладення коштів у відтворення застарілих продуктів і технологій, свідомо прирікаючи на не конку­рентоспроможність вироблювані товари і послуги.

Інновації без інвестицій нереальні: результати науково-технічного пошуку, можливості технологічного прориву залишаються нереалізо­ваними, іцо веде до того ж результату - падінню конкурентоспромож-

ПНІ II товарів і послуг, витісненню їх з внутрішнього і зовнішнього ри- Ніон 'І'ому інвестиційна і інноваційна політика держави і корпорацій ііиіпііпгі розроблятися, здійснюватися і оцінюватися взаємопов'язано, і ним.но, оскільки лише при такій єдності вони в змозі принести необ- шдшійефект.

І нноваційно-інвестиційне кільце, що реалізовує цю закономір­нії п., можна проілюструвати таким чином (рис. 6.1).

85ШЦ Технічні винаходи

Науково- технічні

Ж”"'"

Динаміка

економічного Інновації

циклу

Рис. 6.1. Інноваційно-інвестиційне кільце

Початку підвищувальної хвилі великого циклу передус період кризи і депресії економічного і технологічного циклів. Коли економіч­ний цикл знаходиться у фазі кризи, в науковому середовищі спостері­гається підйом, у винахідницькій - пожвавлення, а інноваційно- інвестиційний цикл проходить фазу депресії. Депресія в економіці по­роджує початок збільшення попиту на інновації і інвестиції, що у свою чергу викликає підйом винахідницької активності; проте наукова ак­тивність стабілізується. Пожвавлення економіки можливе лише на ос­нові підйому інноваційно-інвестиційної діяльності, яка реалізує кращі з вже накопичених винаходів. Підйом економіки стабілізує інновацій­но-інвестиційну активність. Ця ритміка і взаємозв'язок фаз циклів найбільш виявляється при зміні технологічних устроїв.

Інвестиційна підтримка і реалізація інновацій здійснюються за рахунок декількох джерел. За рахунок власних засобів, додаткової емісії акцій здійснюються головним чином поліпшуючі інновації, що не вимагають крупних вкладень. Такого ж класу інновації малих під­приємств, часто підтримуються венчурними фондами. Базисні іннова­ції вимагають крупніших і ризикованіших іїівестицій. Тому стартові вкладення в освоєння таких інновацій вимагають державної підтрим­ки в тій або іншій формі: прямій - при виділенні бюджетних вкладень, непрямій - у формі податкових і митних преференцій, пільгових інве­стиційних кредитів, державних гарантій, розвитку інноваційної ін­фраструктури, посилення правового захисту інтелектуальної власності тощо. Крім того, за рахунок бюджету здійснюється основна частина ін­вестицій в інноваційні проекти недержавного сектору - в оборону, управління, фундаментальну науку, культуру, освіту, охорону здоро­в’я, соціальне забезпечення, в крупні екологічні проекти.

3. Технологічна Кожен підприємець живе і діє

квазірента: стимул та джерело інновацій в трьох вимірах:

• у минулому, використовуючи накопичений виробничий технічний, інтелектуальний потенціал, знання і

досвід свого і попередніх поколінь;

• у сьогоденні, забезпечуючи безперервність відтворення, опера­тивно реагуючи на поточні зміни ринкової кон'юнктури, розплачую­чись з кредиторами, виплачуючи податки і платежі державі;

• в майбутньому, здійснюючи інновації і інвестиції, які не відразу дають ефект, освоюючи нові ринкові ніші, розробляючи і реалізовуючи середньо- і довгострокову стратегію.

Що ж спонукає підприємців відривати значну частку ресурсів і уваги від реального і конкретного сьогодення і вкладати їх в майбутнє, в інноваційно-інвестиційні проекти, де немае упевненості в кінцевому успіху і великий ризик невдачі і розорення?

Спонукальні мотиви і економічні джерела зміни поколінь техніки не можуть бути зрозумілими без пояснення такої економічної катего-

і>іі як технологічна (інноваційна) квазірента. Під нею розумі- і п,ся диференціальний науково-технічний дохід, тобто надприбуток, нмій отримують підприємства (корпорації, ТІ1К, країни), що першими пс ПОЇЛИ ефективнішу, принципово нову техніку і одержують внаслідок нього додатковий прибуток, до тих пір, поки новина не стане пошире­ною, такою, що визначає суспільно нормальний рівень якості, витрат і пін і підстави для отримання надприбутку зникають.

Отже, технологічна квазірента (ТКР) — явище тимчасове, таке, що ічінвляється лише в певних фазах науково-технічного циклу. Випикає ТКР у фазі розповсюдження — після того, як витрати на розробку і освоєння будуть перекриті додатковим прибутком, що виникає в ре- і\льтаті стрімкого збільшення обсягу виробництва і продажів і знач­ного зменшення рівня втрат, - якщо ринкова ціна істотно перевищує індивідуальну вартість.

Отже, ТКР виникає .лише в одній з п'яти фаз науково-технічного циклу, проте масштаб ЇЇ такий, що вона служить щонайлотужнішою ітимул-реакцією для інноваторів, що йдуть на інноваційний ризик "ГНОЄННЯ нової техніки і технології. Ця стимул-реакція підкріплюється неминучістю науково-технічного збитку і банкрутства для підприсм- пні, що відстали в безперервному процесі конкурентного освоєння но­но і техніки і технології, в ринковій гонці за лідером.

Масштаби і тривалість ТКР залежать від рівня новизни освоюва­нні техніки і технології. Найбільш значущі масштаби і тривалі термі­ни існування ТКР при піонерному освоєнні технологічного укладу, але і ризик тут особливо великий. Жштєвий цикл технологічного укладу охоплює до сотні років і більш; періодичність зміни переважаючих і гхнолопчних укладів — біля півстоліття. Кожен технологічний уклад носить міжгалузевий характер, його становлення знаходить виражен­ня у формуванні нових галузей і технологічній модернізації усе більш широкого поля економіки країни, визначаючи її технологічний рівень і конкурентоспроможність. Виходячи за межі національного господар­ства, ТКР набуває характеру світової квазіренти.

В яких формах виступає ТКР і хто її привласнює? Слід зазначити різноманіття форм і багатоканальність привласнення. Йдеться періп за

все про інтелектуальііу кваліренту - винагороду авторів винаходИ (власників патентів), що отримали ефективне втілення в інноваціях, н нових поколіннях техніки (технології) та їх вдалих модифікаціях.

Друга форма - надприбуток інноваторів, що першими освоїли :! нову техніку (технологію) і що отримали внаслідок цього надприбуток! (після відшкодування витрат інноваційного освоєння). Широким еше­лоном йдуть підприємці, що своєчасно підключилися до поширений нового покоління техніки (технологій) і тим самим взяли участь в ро.і- ділі «інноваційного пирога», — ТКР.

Третя форма - надприбуток (додатковий прибуток, економія їм витратах), який отримують споживачі, що першими здійснили вико­ристання ефективнішої принципово нової продукції (технології).

Четверта форма -- додатковий прибуток посередників (торгі вельних підприємств, венчурних фондів, банків), що взяли участь и реалізації принципово нової продукції, здійснили прямі інвестиції або видали кредит на її освоєння і поширення.

Нарешті, п'ятим учасником розподілу ТКР с держава, що одер­жує дохід у формі податків на прибуток і надприбуток, митних плате­жів, а також прибуток від вкладених нею коштів на розробку і освоєн­ня нових поколінь техніки і технології. Проте держава може виступати і платником ТКР, якщо вона є замовником принципово нової військо­вої або соціальної техніки.

Але ТКР - не лише спонукальний мотив, стимул-реакція для інно­ваторів. Це одночасно найважливіше джерело інновацій, ресурс еко­номічного зростання. Підприємці, що отримали надприбуток в резуль­таті реалізації ефективного інноваційного проекту, направляють осно­вну його долю на подальше вдосконалення технології, розробку нових або удосконалення існуючих видів товарів або послуг, на залучення для цього більш кваліфікованих учених, конструкторів, інженерів, техноло­гів, робітників, на зміцнення і розширення своєї ринкової ніші.

Технологічна квазірента — категорія пульсуюча, то виникаюча., то зникаюча на різних фазах науково-технічних і інноваційних циклів, причому потреба в ресурсах для базисних інновацій стає особливо гос­трою якраз у фазі депресії, коли рівень прибутку і доходів всіх учасни-

Інноваційного процесу найбільш низький. У цей період зростає фіни, і відповідальність держави за ініціацію і підтримку інноваційної

І ми н ,і, і своєчасне інноваційне оновлення економіки.

П умовах глобалізації — найбільшої епохальної інновації на рубежі Іін мчидіть — зростає роль такої категорії, як світова технологічна мін іірента.

2. Джерелом світової ТКР і її вартісним змістом служить надпри­буток, що отримується експортерами готової продукції (перш за все ви- рииисхнологічних товарів і послуг), які здійснили базисні інновації і Монопольно використовують пов'язані з цим переваги.

2. Світова ТКР носить в основному характер диференціального он (прибутку, іцо породжується вищим технологічним рівнем І віднос­им низькими витратами інноваційної продукції, що поставляється на ціновий ринок. Грають роль також валютні курси, співвідношення иттршшіх і експортних цін.

.‘і. Світова ТКР зростає випереджаючими темпами і служить осно­вним каналом реалізації переваг глобалізації, ринків високотехноло- пмпої продукції, що виражаються в розширенні масштабів, зниженні міні знятті митних бар'єрів на шляху їх просування із країни в країну.

2. Світова ТКР привласнюється в основному розвиненими країна- мн з високим рівнем доходів і зареєстрованими в них ТИК. Країни з низьким і середнім доходом, що імпортують високотехнологічні товари і послуги, виступають як платники значної частки світової ТКР (табл. 4,1).

Глобалізація привела до стрімкого зростання загальної маси сві­тової ТКР. Цьому сприяло випереджаюче зростання світових експерт­них цін на готові вироби в порівнянні із зростанням їх виробництва і пінамікою цін експортних сировинних товарів. Це свідчить про те, що глобалізація спирається на технологічний прорив, змінює структуру світової економіки і світової торгівлі, ослабляючи їх залежність від природних ресурсів. Це прогресивна тенденція глобалізації. Проте од­ночасно неоліберальна модель глобалізації привела до прояву негати­вної тенденції: ТНК і розвинені країни, а також МВФ і СОТ, що зна­ходяться під їх контролем, диктують світові ціїш і правила торгівлі,

що посилює диспропорції в світовій економіці, збільшує розрив між ба­гатими і бідними країнами. У складі світової ТКР наростає частка мо­нопольного надприбутку, що стає фактичним гальмом глобального технологічного прогресу.

Таблиця 6.1.

Розподіл експорту високих технологій і інформаційних ресурсів за країнами та групами країн, 2010 р.

	Експорт високих технологій		Користувачі Інтернету		Персональні комп’ютери на 1000 чол.
	млрд. дол.	% до світу	Млн. 1	% до світу	Оди­ ниць	% до се- редньос- вітового рівня
Світ у цілому	1004	—	366,5	—	78,3	—
Країни з високим доходом	817	84,4	269.8	73,6	392,7	500
Країни з середнім доходом	—	—	20,1	26	96,6	26,4
Країни з низьким доходом	5,8	0,6	9,3	2,5	5,1	6,5
Австралія	2,7	0,3	6,6	1,8	414,6	530
Велика Британія	73	7,3	18,0	4,9	337,8	431
Індія	1,2	0,1	5,7	1,4	4,5	5,7
Китай	4,1	0,4	22,5	6,1	15,9	19
Німеччина	83	8,3	24,0	6,5	3360	429
Південна Корея	54	5,4	19.0	5,2	337.8	304
Росія	3.1	0,3	зд	0,8	42,9	55
США	197	19,6	95,4	26,0	585,2	747
Франція	59	5,9	8,5	2,3	304,3	389
Японія	127	12,6	47,1	12,9	315,2	403
Латинська Америка	40,5	4,0	19,1	5,2	43,6	5,6
Середній Схід та Північна Африка	—	—	1,9	0,5	31,2	40
Південна Африка	—	—	3.7	1,0	9,2	1.2