Цілі самостійної позаудиторної роботи:
Закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом.
Формування загально трудових і професійних умінь.
Формування умінь і навичок самостійної розумової праці.
Розвиток самостійності мислення.
Види самостійної позаудиторної роботи
Мета |
Вид самостійної позаудиторної роботи |
Первинне оволодіння знаннями (засвоєння нового матеріалу) |
Читання підручників, першоджерела, додаткової літератури, опорного конспекту. Складання плану тексту лекцій. Конспектування прочитаного, графічне зображення структури тексту. Виписки з тексту. Робота зі словником і довідниками. |
Закріплення й систематизація знань |
Робота з конспектом лекцій, повторна робота над матеріалом підручників, першоджерела, додаткової літератури, опорного конспекту лекцій. Складання плану відповіді на спеціально підготовлені питання. Складання таблиць, графіків, схем. Відповіді на контрольні питання. |
Зміст видів самостійної роботи пов’язаний із змістом і цілями навчальної дисципліни. Ця форма навчання поєднується з іншими формами організації учбового процесу з дисципліни “ Організація кредитування і банківських розрахунків», такими як лекції та практичні заняття.
Для закріплення й систематизація знань по кожній темі учбової програми студентам треба ознайомитися з рекомендованою літературою та відповісти на контрольні запитання.
Міра засвоєння студентами навчального матеріалу, винесеного для самостійної роботи, підлягає контролю у формі заліку.
При вивченні дисципліни студентам необхідно керуватися бібліографічним списком рекомендованої літератури.
Модуль і Теоретичні основи організації кредитування і банківських розрахунків Змістовий модуль 1. Організація банківського кредитування
Тема 1. Організація та суть кредитного процесу банку.
Мета: Узагальнити знання студентів у питаннях походження кредитних і боргових відносин в економіці, економічній суті кредиту, зокрема банківського. Надати сучасний стан банківського кредитування, методів оцінки кредитоспроможності.
План вивчення теми:
Судний капітал та судний відсоток.
Боргові відносини. Банківський кредит. Форми і види.
Етапи процесу кредитування.
Особливості кредитування в національній та іноземній валюті.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Ключові терміни і поняття:
Судний капітал, банківський кредит, позика, позичка, зворотність, платність, строковість, кредитоспроможність, отримувач кредиту, кредитодавець, кредит в національній валюті, кредит в іноземній валюті.
Судний_капітал_і_кредит
Судним капіталом називається капітал у грошовій формі (грошовий капітал), що надається в борг його власниками на умовах поворотності за плату у вигляді відсотка. Рух цього капіталу називається кредитом. Найважливішими джерелами судного капіталу служать: 1) грошові кошти, призначені для відновлення основного капіталу, і накопичуються в міру перенесення його вартості по частинах на вироблені_товари_у_вигляді_амортизації; 2) частина оборотного капіталу, який вивільняється в грошовій формі в зв'язку з розбіжністю в часі продажу виготовлених товарів і купівлі сировини, палива і матеріалів, необхідних для продовження процесу_виробництва; 3) капітал, тимчасово вільний у проміжках між надходженням грошових коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати; 4) призначені для вкладень в основний капітал кошти, що накопичуються при розширеному відтворенні до певної величини, яка залежить від масштабів підприємств та їх технічного рівня; 5) заощадження домогосподарств, тобто що відкладаються людьми для придбання товарів тривалого користування і житла гроші, які акумулюються на рахунках у банках.
Бездіяльність грошових коштів суперечить природі ринкової економіки. Кредит дозволяє зняти це протиріччя.
Форми_кредиту Кредит виступає в двох основних формах: комерційного і банківського кредиту, які розрізняються по складу учасників, об'єктам позик, динаміці, величиною_відсотка_і_сфері_функціонування.
Комерційний кредит - це кредит, що надається одними підприємствами іншим у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям, засобом комерційного кредиту служить в е к с і л ь. Уперше він став використовуватися в Італії в XII-XIII ст. Векселі поділяються на прості і перекладні.
П р о с т и й в е к с і л ь представляє собою зобов'язання, що видається боржником на ім'я кредитора, з зазначенням місця і часу видачі боргового зобов'язання, суми останнього, місця і часу платежу.
П е р е к а з н и й в е к с і л ь, або тратта - це письмовий наказ однієї особи (кредитора) іншій (боржникові) про оплату певної суми третій особі або пред'явнику. Особа, яка видала переказний вексель, іменується трасантом; особа, яка зобов'язана здійснити платіж, - т р а с а т о м, а особа, якій передається право отримання грошей, - р е м і т е н т о м. Об'єкт переказного векселя - товарний капітал. Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів і одержання укладеного в них доходу. Відсоток по ньому, що входить у ціну товару і в суму векселя, нижчий, ніж, за банківським кредитом, мета якого - отримання прибутку за кредитами. Розміри цього кредиту обмежені величиною резервних (вільних) капіталів, які є у підприємців.
Банківський кредит надається власниками грошових коштів - банками, спеціальними кредитними установами – отримувачам у вигляді грошової позики. Об'єкт банківського кредиту - грошовий капітал. Банківський кредит обслуговує та організує накопичення капіталу, перетворюючи в нього заощадження всіх верств суспільства. Для сучасної ринкової економіки характерно переплетення комерційного і банківського кредитів. Це проявляється при кредитуванні не тільки підприємств,_а_й_споживачів. Споживчий кредит надається приватним особам. Його об'єктами є зазвичай товари тривалого користування (меблі, автомобілі, холодильники, телевізори тощо), різноманітні послуги. Споживчий кредит виступає у формі кредиту комерційного (продаж товарів з відстрочкою платежу через роздрібні магазини) і банківського (надання кредитів кредитними установами на споживчі цілі). У ряді випадків банки укладають угоди з магазинами, які продають товари в кредит клієнтам банків. При цьому банки відразу оплачують в магазинах готівку за продані товари, а покупці поступово погашають кредит банку. Максимальний термін споживчого кредиту - три роки. Різновидом споживчого кредиту є довгострокові (на дуже тривалий термін) кредити приватним особам на придбання або будівництво житла (іпотечний, житловий кредит). В Україні споживчий кредит тільки починає розвиватися, насамперед у продажу автомобілів, придбанні_і_будівництві_житла. Державний кредит - сукупність кредитних відносин, в яких і боржниками, і кредиторами виступають держава і місцеві органи влади. Вони беруть у борг кошти на ринку судних капіталів шляхом випуску боргових зобов’язань через фінансово-кредитні установи. Доходи від внутрішніх боргових зобов’язань стали другим після податків джерелом фінансування державних витрат. Одночасно держава є кредитором, особливо низькорентабельних, але необхідних для відтворення галузей (житлове будівництво, інфраструктура, сільське господарство_тощо). Міжнародний кредит - рух і функціонування судного капіталу між країнами. Кредитні відносини існують не тільки всередині кожної країни, але і між державами, їхніми компаніями і банками як одна з форм міжнародного_руху_капіталу. Функції_кредиту Кредит виконує насамперед перерозподільні функцію. При його допомозі вільні грошові капітали і доходи підприємств, домашніх господарств, держави акумулюються і перетворюються на судний капітал, який передається за плату (у вигляді відсотка) у тимчасове користування. Через кредитний механізм судний капітал перерозподіляється на основі зворотності між галузями господарства, направляючись в ті сфери, які забезпечують отримання більшого прибутку або яким надається перевага відповідно до загальнонаціональних програмам розвитку економіки. Кредит виконує також функцію економії грошового обігу, частково через заміщення готівкових грошей (векселями, банкнотами, чеками), а також через розвиток безготівкових розрахунків ( через банки та розрахункові палати) і прискорення обігу грошей. Специфічною функцією сучасної ринкової економіки є використання кредиту поряд з грошима і дотаціями як інструменту її регулювання.
К р е д и т н е р е г у л ю в а н н я е к о н о м и к и - це сукупність заходів, здійснюваних державою для зміни обсягу та динаміки кредиту з метою впливу на господарські процеси . Держава бере участь у процесі руху судного капіталу від джерел до сфер програми, регулюючи доступ отримувачів кредитів на ринок судних капіталів, полегшуючи або ускладнюючи отримання кредитів. Шляхом диференціації процентних ставок за кредит, надання урядових гарантій та пільг стимулюється переважне кредитування тих підприємств і галузей, діяльність яких відповідає загальнонаціональним програмами економічного розвитку. Даної мети служить також державний кредит.
Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства та об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни. Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі отримувачеві, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти. На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове запозичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У зв'язку з цим кредит як економічну категорію слід розглядати як певний вид суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рух вартості. Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, тому перш ніж розібратися які форми і види може мати кредит, розглянемо коротко його структуру. Структура є те, що залишається стійким, незмінним у кредиті. Кредит складається з елементів, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним. Такими елементами є насамперед суб'єкти його відносин. У кредитній угоді суб'єкти відносин завжди виступають як кредитор_і_боржник. Становлення кредитора і боржника відбувається насамперед на базі товарного обігу. Процес купівлі-продажу товарів не завжди приводить до негайного отримання продавцем їх грошового еквівалента, покупець не завжди має можливість відразу заплатити за товар, оплата проводиться тільки після закінчення певного терміну. Так, продавець стає кредитором, покупець - боржником. Товарне звернення не являє собою єдину базу виникнення кредитора і боржника . Кредитор і боржник з'являються у всіх випадках, коли на одному полюсі (в одного суб'єкта) відстрочено отримання еквівалента; на іншому - його сплата. Кредитор - сторона кредитних відносин, що надає кредит. Кредиторами можуть стати суб'єкти, які видають кредити, тобто реально надають гроші у тимчасове користування. Для цього щоб видати кредит, кредитору необхідно володіти певними ресурсами. Їх джерелами можуть стати як власні накопичення, так і ресурси, залучені в інших суб'єктів економічного процесу. У сучасному господарстві банк-кредитор може надати кредит не тільки за рахунок своїх власних ресурсів, але і за рахунок залучених коштів, що зберігаються на його рахунках, а також мобілізованих за допомогою розміщення акцій і облігацій. З утворенням банків відбувається концентрація кредиторів. Мобілізуючи вільні грошові ресурси підприємств і населення, банкіри стають колективними кредиторами. Боржник- отримувач кредиту - сторона кредитних відносин, що отримує кредит і зобов'язана повернути отримані гроші. Історично отримувачами кредитів були окремі особи, які відчували потребу в додаткових ресурсах. З утворенням банків відбувається концентрація не тільки кредиторів, але і значне розширення складу споживачів кредитів. У сучасних умовах крім банків споживачами кредитів виступають підприємства, населення і держава. Традиційно банки при цьому стають колективними боржниками, оскільки займають не для себе, а для інших. Особливе місце боржника-отримувача кредиту в кредитній угоді відрізняє його від кредитора. По - перше, боржник-отримувач кредиту не є власником наданих йому коштів, він виступає лише їх тимчасовим власником; він користується чужими ресурсами, які йому не належать. По-друге, боржник-отримувач кредиту застосовує надані кошти як у сфері обігу, так і у сфері виробництва (для придбання матеріалів і розширення і модернізації виробництва). Кредитор же надає кредит в фазі обміну, не входячи безпосередньо у виробництво. По-третє , боржник-отримувач кредиту повертає надані ресурси, які завершили кругообіг в його господарстві. Для забезпечення такого повернення отримувач кредиту так повинен організувати свою діяльність, щоб забезпечити вивільнення коштів, достатніх для розрахунків_з_кредитором. По-четверте, боржник-отримувач кредиту не тільки повертає вартість, отриману в тимчасове користування, але і сплачує при цьому більше, ніж отримує від кредитора, є платником кредитного доходу По-п'яте, боржник-отримувач кредиту залежить від кредитора, кредитор диктує свою волю. Економічна залежність від кредитора змушує отримувача кредиту раціонально використовувати надані йому кошти, виконувати свої зобов'язання як боржника. Навіть повернувши надані йому кошти, а також сплативши приріст до них у вигляді кредитного доходу, він не втрачає своєї залежності від вірителя: потенційно в своєму колишньому кредиторі він бачить нового кредитора, а тому повинен повністю виконати всі зобов'язання, що випливають з договору про кредит, створивши підставу для чергового отримання_кредиту. Займаючи залежне від кредитора положення, отримувач кредиту не втрачає своєї значимості в кредитній угоді як повноправна сторона. Без бажаючого отримати кредит не може бути і кредитора. Користувач кредитом повинен не тільки отримати, але й використовувати отримані в тимчасове користування ресурси, при чому таким чином, щоб повністю розрахуватися за своїми боргами. У цьому сенсі користувач кредитом - така продуктивна сила, від якої залежить ефективне застосування ресурсів, отриманих у тимчасове користування.
Банківський кредит - це актив банку (джерело яких - власний та залучений капітал) у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.
Строковість кредиту означає, що кредити підприємствам видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.
Повернення кредиту означає що отримані підприємством кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.
Платність кредиту полягає в тому, що кредити банк видає підприємствам за певну плату, яка становить певну долю кредиту і вимірюється в процентах (денних, місячних річних). Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність отримувача кредиту. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або порука, страхування фінансових ризиків та інші.
Цільовий характер використання передбачає вкладення кредитних коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.
Кредити банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:
1. За основними категоріями отримувачів;
кредити галузям народного господарства;
кредити населенню;
кредити державним органам влади.
2. За цільовим спрямуванням:
виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);
споживчий (споживчі цілі населення).
3. За строками користування:
• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:
а) короткостроковими (до 1 року);
б) середньостроковими (1-3 роки);
в) довгостроковими (понад 3 роки);
Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що кругообіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.
Середньо- і довгостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню основних фондів на строк понад один рік. Цей строк використання кредиту обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами.
• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Отримувач кредиту повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд отримувача;
• прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;
• відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням отримувача банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.
4. Залежно від забезпечення:
забезпечені (ломбардні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);
незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання отримувача погасити кредит. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності отримувача і надаються під більш високу плату.
5. За методами надання:
у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;
відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору;
гарантовані - банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів: з обумовленою датою видачі кредиту та з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.
6. Залежно від кількості кредиторів:
надані одним банком;
консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну одержувачу кредиту суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом плати за кредит;
паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному отримувачеві надають різні банки, але на різних, завчасно погоджених, умовах.
7. Залежно від порядку погашення:
поступово (в розстрочку);
водночас із закінченням строку кредитного договору;
у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.
8. За характером і способом сплати процентів:
з фіксованою процентною ставкою;
з плаваючою процентною ставкою;
зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);
зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).
Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.
За ступенем ризику:
стандартні;
нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.
Для одержання кредиту бажаючий звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.
Кредити надаються на підставі укладеної між банком (кредитодавцем) і отримувачем кредитної угоди (договору). До укладення кредитної угоди банк мусить ретельно проаналізувати кредитоспроможність отримувача, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутнього кредиту (сума, строк, процентна ставка тощо).
У кредиті передбачається:
мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;
форма забезпечення зобов’язань отримувача кредиту;
плата за кредит (процентна ставка);
порядок і форма сплати процентів і основного боргу;
права, зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;
перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;
періодичність надання їх банку;
можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо.
Оцінка кредитоспроможності - процес творчий, що вимагає від банківських працівників глибоких економічних знань, аналітичного мислення, вміння визначати та оцінювати тенденції в господарській діяльності і фінансовому стані підприємств, зокрема можливості дотримання ними принципів кредитування, прогнозувати майбутній стан справ підприємства і передбачати обставини, які можуть на них вплинути.
ТЕСТИ
1.Боргові вимоги банка до контрагента це:
а) позика,
б) позика,
в) кредит,
г) порука.
2.Принципи банківського кредитування:
а) повернення+строковість,
б) строковість+платність,
в) револьвентність,
г) ----а)+б).
3.Кредитування з поточного рахунку з поверненням це:
а) револьвентний кредит,
б) овернайт,
в) контокорентний кредит,
г) овердрафт.
4.Банк надає кредит . Це шаг:
а) початковий,
б) заключний,
в) початку обслуговування боргу,
г) початку ризикованій активній операції,
д) ---в)+г).
5.Фірма збільшує свій статутний капітал. Що дозволено:
а) власні кошти,
б) банківський кредит,
в) кошти засновників,
г) ---а)+б),
д) ---а)+в).
6.На ринку фінансових послуг кредитування-це операція:
а) ломбардів,
б) банків,
в) фінансових посередників,
г) кредитних союзів.
7.Отримувач кредиту може отримати в банку:
а) необмежений кредит,
б) не більш 25% величини регулятивного капіталу,
в) не більш 20 % величини чистих активів,
г) не більш 10 % величини регулятивного капіталу.
8.Кредитування в іноземній валюті –дозвільна операція з точки зору Громадянського кодексу:
а) так,
б) ні,
в) не зовсім, є особливості.
9.Кредитування в іноземній валюті це:
а) розрахункова операція,
б) боргова операція,
б) правильної відповіді не має.
10.Хто програв у кризі 2008-09 років:
а) боржники банків в іноземній валюті,
б) кредитори банків в іноземній валюті, в) програли всі.
Бібліографічний список до теми
[1,2,7,13-16,48,48,50].