- •2. Мезоліт на території сучасної України
- •3. Неоліт і становлення аграрного суспільства на території сучасної України.
- •9. Утворення державності у східних слов’ян.
- •4. Енеоліт і бронзовий вік на території сучасної України.
- •5. Кочовики раннього залізного віку в Північному
- •6. Антична цивілізація у Північному Причорномор’ї.
- •7. Етногенез українців за археологічними та писемними джерелами.
- •8. Східнослов’янські союзи племен у V – іх ст. Н.Е.
- •11. Запровадження християнства на Русі.
4. Енеоліт і бронзовий вік на території сучасної України.
Енеоліт - назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби, яку застосовують археологи в зв'язку з появою й поширенням у той час виробів із міді. Мідні знаряддя вживалися поряд з кам'яними, які переважали. Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії. У 4-3 тисячоліттях до Різдва Христового мідні й бронзові знаряддя стали витісняти кам'яні на Стародавньому Сході з 4 тисячоліття до н.е., в Європі - з 3 тисячоліття до н.е. На території України мідний вік датується 4-3 тисячоліттям до н.е. Вищий етап розвитку продуктивних сил і виробничих відносин первісного суспільства. Період дальшого удосконалення відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство). Накопичення продукту, зростання суспільних багатств стимулювало міжплемінний обмін. Енеоліт — період консолідації суспільної організації племен, розквіту патріархату, формування великих, спільних за походженням, об'єднань. На території України за часів енеоліту жили племена — носії трипільської, ямної культури тощо.
Бронза є першим штучним металом: вона являє собою сплав міді й олова. Бронза витіснила мідь, бо знаряддя з неї були твердішими за мідні. Бронзовий вік України на сучасному етапі може датуватись ІІІ — кінцем II тис. до н.е. Останнє вказує на більш рівномірне входження стародавніх племен України до бронзової доби разом з іншим стародавнім населенням Передньої Азії, Кавказу та Східного Середземномор'я. На півдні України бронзовий вік змінюється кіммерійсько-скіфським періодом раннього залізного віку.
Про значний розвиток бронзоливарного виробництва та посилення обміну між племенами свідчить також велика кількість скарбів бронзових виробів, знайдених, зокрема, у Причорномор'ї і Закарпатті.
Бронзові знаряддя праці в житті населення відігравали досить помітну роль, але вони не могли повністю витиснути з ужитку кам'яні вироби. Поряд з бронзовими серпами, вістрями до списів досить широко використовувались і крем'яні знаряддя цього типу. З каменю виготовлялися також бойові сокири-молоти, зернотерки, прикраси тощо.
У бронзовому віці триває поглиблення першого суспільного поділу праці. У степових племен посилюється роль кочового скотарства. Первісні пастухи поступово освоюють усі пасовиська, у тому числі і на плато, розміщених досить далеко від долин великих рік. Люди в цей час, мабуть, уже оволоділи технікою спорудження криниць-колодязів. У лісостепових племен важливу роль відігравало землеробство. З опануванням досконаліших знарядь, виготовлених з бронзи, набуло поширення орне землеробство, асортимент культурних рослин значно зріс. Поряд з кількома сортами пшениці, ячменю тепер культивуються льон, коноплі, горох, сочевиця. Розвивається садівництво. Зі зростанням продуктивності праці створилися умови для посилення майнової нерівності.
У бронзовому віці далі посилюється роль батьківського права в роді, що завершується встановленням патріархальних відносин. За бронзового віку почали частіше споруджувати малі за площею житла, де могла мешкати лише одна сім'я. Цей факт свідчить, напевно, про подальший процес виділення парної сім'ї в роді. З удосконаленням способів пересування по воді і суходолу у бронзовому віці збільшується рухливість населення. Це зумовило розвиток обміну металевими виробами, прикрасами тощо. Пересування і змішування племен бронзового віку були більш властиві південним степовим районам України. Вони нерідко супроводжувались військовими сутичками. У цей час виникали великі етнокультурні утворення.
Умовно бронзовий вік поділяють на три періоди: ранній (ХХV-XVII ст. до н.е.), середній (ХVІІ-ХV ст. до н.е.) і пізній (ХV-ІХ ст. до н.е.). Культури цих трьох періодів виявлено як у степовій, так і в лісостеповій частинах України. За типом господарства, етнографічними і територіальними ознаками їх можна поділити натри основні групи, а саме:
а) скотарські і землеробсько-скотарські культури лісостепового Правобережжя, Полісся, Волині і Прикарпаття.
б) група культур скотарських племен Північного Причорномор'я, Приазов'я та Лівобережжя.
в) культури Закарпаття.