3.Планування продуктивності праці.

Продуктивність праці – важливий планово-економічний аспект, який характеризує ступінь раціонального використання трудового потенціалу підприємства і рівень ефективності системи господарювання.

Продуктивність праці в загальному вигляді характеризується співвідношенням обсягу виробленої продукції і витратами трудового персоналу.

Показники рівня продуктивності праці визначаються за різні одиниці робочого часу – годину, зміну, місяць, рік. У практиці господарювання використовується декілька методів виміру продуктивності праці. Різноманітність підходів до визначення продуктивності праці зумовлена специфікою діяльності підприємства, метою розрахунків, вимогами органів державної статистики.

Планування продуктивності праці на підприємствах передбачає систему показників. Які характеризують співвідношення «випуск – трудові витрати».

Система показників продуктивності праці на підприємстві включає натуральні, трудові та вартісні; часткові, загальні, багатофакторні вимірники.

Натуральні показники продуктивності праці найбільш точно характеризують динаміку, однак не є порівняльними навіть в межах одного підприємства. Саме цим зумовлена їх обмеженість в застосуванні на практиці.

Трудові показники широко використовуються в зарубіжній і вітчизняній науці і практиці для оцінки результатів праці персоналу. Вони характеризують співвідношення між результатами і витратами праці. Визначення рівня продуктивності праці за трудовитратами вимагає доброї організації з технічного нормування та обліку праці. Трудові показники використовуються переважно на робочих місцях, у дільницях, цехах.

Найбільш універсальними і розповсюдженими є вартісні показники продуктивності праці. Обсяг продукції при цьому може визначатися значеннями:

• Товарної продукції;

• Валової продукції;

• Чистої продукції;

4.Планування фонду оплати праці.

При плануванні фонду оплати праці необхідно враховувати засоби державного регулювання рівня оплати праці, які виражаються у встановленні певного мінімуму платні, її індексації, тарифних коефіцієнтів. Крім державного регулювання та обмежень існують внутрішнє регулювання і контроль, які здійснюють професійні спілки, ради трудових колективів.

Планування фонду оплати праці має вирішальне значення для забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у збільшенні обсягів виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, поліпшення фінансового стану підприємства.

При плануванні ФОП визначається сума грошових коштів, необхідна і достатня для оплати праці працівників у плановому періоді; забезпечується оптимальне співвідношення в рівні заробітної плати окремих категорій працівників; розраховується середня заробітна плата працюючих відповідно до їх кваліфікації; створюються передумови для управління заробітною платою.

Заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, у вартісному виразі, яка виплачується працівникові власником або уповноваженим ним органом за виконану роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівників, результатів їх праці і господарської діяльності підприємства. Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати фонд оплати праці має таку структуру:

• Фонд основної заробітної плати;

• Фонд додаткової заробітної плати;

• Інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

• Доходи, дивіденди, проценти.