Дослідження прямої кишки ректальними дзеркалами.

Візуальне дослідження дистальних відділів прямої кишки проводять за допомогою дзеркал різномонітної

конфігурації.Ректальні дзеркала можуть бути двустулковимі , трьохстворчатими , чотирьохстворчатими. Бранши стулок можуть бути плоскими , увігнутими або порожнистими(дротовими). За допомогою ректального дзеркала можна обстежити анальний і ампулярний відділ прямої кишки.

Показання до застосування. Дослідження проводиться з метою діагностики захворювань анального і ампулярного відділів прямої кишки(геморої , поліпи , пухлини , внутрішні отвори свищив , виразки , сторонні тіла та ін.). Ректальні дзеркала застосовуються при виконанні деляких оперативних утручань на прямої кишці (при видаленні гемороїдальниих , поліпів , висіченні тріщинипрямої кишки , закритті внутрішнього отвору хода нориці та ін.).

Техніка-виконання. Положення хворого прй-дбслід^еіїпі може бути коліно-ліктьове , на спині з піднятими ногами ■, //а бокові з приведеннями до живота стегнами. Бранши ректального дзеркала змащують вазеліном або бережно вводять в анальний канал. Розсовують стулки дзеркала й оглядають слизову оболонку ампулярного відділу й анального каналу. Звертають увагу на цвіт слизової оболонки , наявність інфільтратів , пухлин , язв , тріщин.відзначають умість прямої кишки. Закінчивши дослідження , стулки зближують і дзеркало виводять із прямої кишки.

Протипоказання до застосування. Відносним протипоказанням дослідження прямої кишки ректальним дзеркалом може бути виражений біль у прямій кишці, спазм сфінктера , обмеження або тромбоз гемороїдальних вузлів , гостра трішина заднього проходу.

Можливі ускладнення. При дотриманні техніки виконання маніпуляції ускладнень не відзначено.

Ректороманоскопія.

Візуальне дослідження внутрішньої поверхні прямої кишки , діагностичні і лікувальні маніпуляції в нії можна виконати за допомогою ректороманоскопа.

Показання до застосування. Ректороманоскопія показана при повтлорних кишкових кровотечах , при геморої , хронічних запальних процесах , підозрах нга наявність злоякісних пухлин , поліпів , виразок у прямої і кінцевого відділу сигмовидної кишки , при хронічній дизентерії та амебіазі .

Техніка виконання. Для дослідження використовують ректоскопи , з освітлювачем оС -100 , постачені волоконним світоводом .

Перед дослідженням проводять підготування хворого , що полягає в очищенні прямої і сигмовидної кишки від умісту . На передодні у вечорі хворому призначають очисну клізму , ранком , за 1,5 -2 години до ректороманоскопії , клізму повторюють.

При підозрі на пухлину прямої або сигмовидної кишки підготування до ендоскопії варто проводити протягом 2-5 діб , а при запорах 7-8 діб . Призначають проносні - 15% розчин сульфату магнею по 1 стол. ложці 3 рази на добу. Щодня роблять сифонні та масляні клізми .

Перед ендоскопієй хворому вводять 1 мл. 2% розчину промедолу.

Дослідження виконують звичайно в коліно-ліктьовому положенні хворого. У ослабленних хворих ендоскопію рекомендуєтся проводити в положенні на лівому боці з приведенними до живота стегнами.

Ректоскопії , як правило , передує пальцьове дослідження прямої кишки , а при необхідності - огляд_дрямої кишки ректальним "дзеркалом .

Ректороманоскопію проводять в незатемненому помешканні зі звичайним освітленням . Лікар сідає в краю столу , с права розташовується помічник . Тут же встановлюють інструментальний столик , покритий стерильною білизною , на якому знаходитьтся змонтований прилад і допоміжний інструментарій . Далі лікар надіває гумові рукавички , бере в праву руку ручку ректоскопа , лівою рукою розсовує сідниці і вводить кінець ректоскопа в анальний канал на глибину 4-5 см. потім ручку приладу злегка опускають і тубус просувають на 2-3 см. вверх і вліво , видаляють із тубуса обтуратор , вмикають освітлення , закривають голівкотримач окуляром та під контролем зору , підкачуючи повітря балоном , просувають тубус ректоскопа по прямой кишці . Огляд слизової оболонки прямої кишки здійснюють по окружності , як при просуванні , так і при витягу тубуса ректоскопа .

Під час ректороманоскопії можна виконати біопсію прямої кишки.

Біопсія прямої кишки виконується таким чином: тубус ректоскопа підводять до пухлини , через вентиль випускають повітря і знимаюгь із голівки тримача окуляр. Ватодержателем , змоченим спиртом , обробляють місце біопсії , потім по стінці тубуса підводять біопсійні щіпці . Бранши щіпцов відчиняють , неглибоко занурюють їх у слизову оболонку і після цього закривають. Матеріал узятий при біопсії , занурюють у 10% розчин формалину. Рану на стінці кишки обробляють йодом. На ділянку , що кровоточить , прикладають вату змочину розчином вікасолу або хлориду кальцію.протягом 2-3 діб хворому призначають сульфаніламідні препарати.

Протипоказання до застосування. Протипоказанням для ректороманоскопії є загальний важкий стан хворого , гострі запальні і нагноітельні поразки анальної ділянки промежини і рубцеві туження прямої кишки ,....,.вагітність-і більш 4 місяців _т -високий артериальнин тиск , тріщини прямої кишки та геморої у стадії загострення.

Можливі ускладнення. Насильницкі маніпуляції , особливо в осередку запалення або новотвору можуть призвести до перфорації стінки кишки , надмірне роздування кишки повітрям може призвести до розірвання патологічно зміненої ділянки. При перфорації стінки показано терминове оперативне втручання .

Клізми.

Показання . Проводять з лікувальною та діагностичною метою . Очищувальні клізми використовують при заїрах та затримці випорожнень різного походження ; при отруєнні ; перед операцією , родами , рентгенологічними дослідженнями органів черевної порожнини і малого тазу .

Сифонні клізми використовують , якщо очищувальні клізми не дають ефекту .

Для швидкого опорожнення кишечника як правило ,користуються сифонним методом (багаторазове промивання кишечника ) .

Хворого вкладають на лівий бік або на спину , під сідниці підкладають клейонку , а біля ліжка ставлять відро для зливання і посудину з рідиною . Кінець резинової трубки змащюють вазелином. Лівою рукою разводять сідниці , а правою - легкими рухами вводять трубку в пряму кишку спочатку на 3-4 см. по напрямку до пупка , а потім паралельно куприку на глибину 20-30 см. . Лійку слід тримати трохи нижче тіла хворого в нахиленому положенні .Потім поступово лійку наповнюють рідиною і піднімають на 0,5 м. . Як тільки рівень води досягне звуження лійки, останню опускають над тазом , не перевертаючи , до тих пір , поки вода не заповнить всю лійку. Вміст лійки виливають в таз , лійку знову наповнюють водою і так повторюють декілька раз .

Лікувальну та живильну клізми ставлять через 20-30 хв. після дії очищувальної клізми .

Краплинна живильна клізма використвується для введення великих ( до 2 л. ) об"ємів рідини .

Кружку Есмарха заповнюють живильною рідиною , підігрітою до температури 39-40 градусів . Щоб розчин не охолоджувався , до штативу фіксують резинову грілку . В резинову трубку включається крапельниця , яка дозволяє регулювати потик рідини .

^{ГОТУВАННЯ ХВОРОГО ДО ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ}