Норма виробничих запасів обчислюється:
для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;
для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;
для поточного запасу вона дорівнює половині інтервалу між суміжними постачаннями;
для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Нт) визначається за формулою:
Нт = Втп х Тц х kнв, грн
де Втп - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн на день;
Тц- середня тривалість виробничого циклу, в днях;
kнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою:
kнв = ( См + 0,5Сд ) / Свп , частка одиниці,
де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;
Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;
Свп- виробнича собівартість виробу, грн.
Оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Нормовані ОК- виробничі запаси сировини та матеріалів. які плануються та контролюються; незавершене виробництво та готова продукція.
Ненормовані ОК – відвантажені товари, грошові кошти та кошти у розрахунках.
Використання оборотних коштів характеризується показниками:
1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів
РП
kоб= ---------
Сок
де РП – товарна продукція,що реалізується, грн;
Сок- середній залишок оборотних коштів, грн.
2. Тривалість одного обороту у днях
Д
Т = --------
Коб
де Д- число днів у періоді, який аналізується ( 360,90,30).
3. Коефіцієнт закріплення оборотних коштів
Сок
kз = --------
РП
При відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
методом середньозваженої собівартості;
методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО - first in, first out); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО - last in, first out );
методом нормативних витрат;
методом ціни продажу.
Сутність даних методик:
1) Оцінка за методом середньозваженої собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
2) Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів
3) Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.