5. Відсторонення від роботи (посади

Відсторонення від роботи працівників – це тимчасове, вимушене недопущення працівника, який знаходиться в певних трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, до виконання свої трудових і функціональних обов'язків, з певних обставин, передбачених діючим законодавством України про працю.

відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають

хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;

особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;

особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;

особи, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду;

особи, які ухиляються від щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Відсторонення від роботи працівника допускається в таких випадках:

а) поява працівника на роботі в нетверезому стані;

б) поява працівника на роботі у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

в) відмова або ухилення працівника від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

г) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Власник або уповноважений ним орган мають право на відсторонення працівника від роботи в певних випадках і приймають рішення з цього приводу на свій розсуд. Але відповідно до положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року, роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під чає прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Крім того, роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду; до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Відсторонення від роботи працівника допускається в інших випадках, передбачених законодавством України. Так, наприклад, стаття 22 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року визначає, що невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Відсторонення працівника від роботи може проводитись тільки за пропозицією уповноважених на те органів у випадках, прямо передбачених законодавством, наприклад, слідчий за санкцією прокурора має право відсторонити від посади особу, притягнути як обвинувачуваного (стаття 147 Кримінально-процесуального кодексу України).

N9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», спори, пов'язані з.відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування такої постанови трудовий спір вирішується в загальному порядку.