3. Техніко-економічне обґрунтування раціонального варіанту конструктивного рішення об’єкта

При визначенні оптимальних конструктивних рішень необхідно забезпечити їх порівнянність за призначенням, а також враховувати весь комплекс спряжених з даною конструкцією елементів, розрахованих на однакові вітрові, снігові та сейсмічні навантаження та зміни експлуатаційних якостей будівель і споруд.

Варіанти з використання різних будівельних конструкцій порівнюють за сумарними (повними) приведеними витратами на заводське виготовлення конструкцій, їх зведення на будівельному майданчику, а також експлуатацію будівлі чи споруди.

Повні річні приведені витрати по базовому і проектному варіантам розраховуються за наступною формулою:

, (1.1)

де В_б ─ вартість будівельно-монтажних робіт з врахуванням кошторисної вартості придбання конструкцій;

К_б ─ капітальні вкладення в виробничі засоби будівельної організації;

Ρ ─ коефіцієнт реновації, частка витрат в розрахунку на рік служби конструкції;

Е_нп ─ норматив приведення капітальних вкладень за фактором часу;

Е_н ─ норматив ефективності (норма прибутку) капітальних вкладень;

Ве ─ витрати на експлуатацію, утримання і ремонт конструктивних елементів;

К_с ─ спряжені капітальні вкладення в сфері експлуатації будівельних конструкцій.

(В_б + Е_н К_б) ─ приведені витрати на зведення конструкцій на будівельному майданчику з врахування витрат на придбання конструкцій, грн.;

(В_е+ Е_нК_с) ─ річні приведені витрати в сфері експлуатації будівлі чи споруди, грн.;

В_е ─ річні витрати в сфері експлуатації конструктивних елементів будівлі чи споруди, грн.

До них відносяться затрати на капремонт будівельних конструкцій, відновлення і підтримання передбаченої проектом надійності конструкцій, щорічні витрати на поточні ремонти і технічне обслуговування (опалення, освітлення, тощо).

К_с ─ спряжені капітальні вкладення в сфері експлуатації будівельної конструкції (на охорону навколишнього середовища, придбання нового устаткування для ремонтів та утримання будівлі чи споруди);

Р ─ коефіцієнт реновації, частка вартості виготовлення і зведення будівельних конструкцій в розрахунку на рік її строку служби (Додаток 2) розраховується за формулою:

, (1.2)

де Те ─ строк служби (експлуатації) будівельної конструкції, років.

Е_н.п ─ норматив приведення капітальних вкладень за фактором часу, (Е_н.п= 0,1).

Розрахунок економічного ефекту від створення і використання нових будівельних конструкцій за весь строк їх експлуатації здійснюється за формулою:

, (1.3)

де позначення „1” та „2” відповідають базовому та проектному рішенню.

Для порівняння обсягів робіт та витрат основних матеріалів складається відповідна відомість (Додаток 1).

Розрахунки собівартості будівельно-монтажних робіт (прямих та загальновиробничих витрат) за порівнюваними варіантами здійснюються в таблицях 1.2 та 1.3 в локальних кошторисах (форма 4) з використанням програмних комплексів.

Прямі витрати визначаються за нормативними витратами матеріально–трудових ресурсів і поточними цінами на них з використанням програмних комплексів „Тендер-контракт ─ Інтелектуальні будівельні кошториси” або „Будівельні технології ─ Кошторис”.

Загальновиробничі витрати (ЗВВ) розраховуються за трьома складовими:

─ кошти на заробітну плату працівників;

─ відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;

─ решта статей загальновиробничих витрат.

Кошти на заробітну плату працівників розраховуються виходячи з трудовитрат працівників, зарплата яких відноситься до загальновиробничих витрат, та вартості людино–години в розмірі, рекомендованому Держбудом, за шостим нормативним розрядом на виконання робіт.

Трудовитрати працівників, що утримуються за рахунок загальновиробничих витрат (Тзв) визначаються за формулою:

Тзв = Тпв Ктзв, (1.4)

де Тпв ─ нормативно–розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються прямими витратами і враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно–монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

Ктзв ─ усереднений коефіцієнт переходу від нормативно–розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються прямими витратами до трудовитрат працівників, зарплата яких відшкодовується за рахунок прямих витрат.

Відрахування на соціальні заходи визначаються виходячи із норм, установлених законодавством і кошторисної заробітної плати.

Кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат (Крзв) розраховується за формулою:

Крзв = Тпв ·п_рзв, (1.5)

де п_рзв- усереднений показник для визначення коштів на покриття решти статей загальновиробничих витрат, грн./люд. - год.

Розмір вказаного показника (п_рзв) для підрядного способу будівництва наведений у Додатку 3 до ДБН. 1.1-1-2000.

При здійсненні будівництва господарським способом до коефіцієнта рекомендованого Мінбудом для підрядного способу застосовується знижувальний коефіцієнт 0,6.

Тривалість виконання будівельних робіт в днях для кожного із варіантів визначається за формулою:

(1.6)

де Тосн_і ─ витрати праці робітників-будівельників на встановлення окремих видів конструктивних елементів, людино-годин;

N_і ─ прийнята кількість бригад для виконання робіт із встановлення і-го конструктивного елемента;

п_і ─ середня кількість робітників-будівельників у бригаді за діючими нормами, осіб;

к_зм ─ кількість робочих змін на добу прийнята при встановленні і-го конструктивного елемента.

Капітальні вкладення в виробничі засоби будівельної організації визначається як сума основних засобів (Косн) та оборотних коштів (Коб):

К = Косн + Коб, (1.7)

(1.8)

(1.9)

де Мj ─ інвентарно–розрахункова вартість машин j–ї групи, визначається як сума всіх витрат на придбання і доставку машин на приоб’єктний склад та включає: відпускну ціну; вартість запасних частин; вартість тари, упаковки і реквізиту; транспортні витрати; витрати на комплектацію; заготівельно–складські витрати, витрати на монтаж, грн.;

j = 1, 2…n ─ порядковий номер використовуваних груп машин;

t_j ─ тривалість роботи машин j-ї групи на об’єкті (визначається за РЕКН ДБН Д. 2. 2 – 99), маш. - год.;

t_nj ─ нормативна тривалість роботи машин j–ї групи протягом року, маш–год;

К_об ─ вартість вкладених оборотних коштів за період будівництва;

n_об ─ кількість оборотів оборотних коштів (приймати в межах 3–4);

С ─ собівартість будівельно-монтажних робіт;

ТБ ─ витрати на спорудження титульних тимчасових будівель і споруд;

ДКз, ДКл ─ кошти на відшкодування додаткових витрат при виконанні робіт відповідно у зимовий та літній періоди, грн.;

КП ─ кошторисний прибуток, грн.;

АВ ─ адміністративні витрати будівельної організації грн.

Кошти на зведення і розбирання титульних тимчасових будівель і споруд визначаються за наступною формулою:

(1.10)

де ─ усереднений показник для визначення ліміту коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди, Додаток 6 до ДБН. 1.1-1-2000.

Кошти на додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий та літній періоди розраховуються за формулами:

, (1.11)

, (1.12)

де ─ усереднений показник для визначення ліміту коштів на додаткові витрати при виконанні робіт у зимовий період, наведений в Додатку 8 до ДБН Д.1.1-1-2000 з урахуванням примітки п. 7 та коефіцієнтів Додатку 10 до ДБН Д. 1.1-1-2000;

─ усереднений відсотковий показник для визначення додаткових витрат при виконанні БМР у літній період просто неба при температурі зовнішнього повітря більш ніж +27ºС, становить відповідно до п. 3.1. 15.3 ДБН Д. 1. 1-1-2000─ 0,27%.

Кошторисний прибуток від здачі будівельних робіт та кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажної організації визначається за відповідними формулами:

(1.13)

, (1.14)

де Тзаг ─ загальна нормативно-розрахункова трудомісткість робіт;

п_кп і п_ав ─ усереднені показники для визначення відповідно кошторисного прибутку (Додаток 12 до ДБН Д. 1.1-1-2000) і адміністративних витрат (Додаток 13 до ДБН Д. 1.1-1-2000), виражені у гривнях в розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості.

Загальна кошторисна трудомісткість будівельно-монтажних робіт (Тзаг) визначається як сума нормативної та розрахункової трудомісткості робіт:

(1.14)

де Тпв ─ нормативно-розрахункова трудомісткість робіт, що передбачаються прямими витратами;

Тзв ─ розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачені загальновиробничими витратами, визначається на підставі усереднених коефіцієнтів переходу від нормативно-розрахункової трудомісткості робіт що передбачаються в прямих витратах до трудовитрат працівників, зарплата яких включається в загальновиробничі витрати (Ктзв), Тзв = Тпв∙ Ктзв; (1.15)

Ттб ─ розрахункова трудомісткість робіт зі зведення і розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, що визначається за усередненими відсотковими показниками ( ) від підсумку нормативно-розрахункової трудомісткості будівельних робіт, передбачених прямими витратами і розрахункової трудомісткості робіт, що передбачені загальновиробничими витратами:

(1.16)

Тз і Тл ─ розрахункова додаткова трудомісткість будівельно-монтажних робіт при їх виконанні відповідно в зимовий та літній періоди, визначена на підставі усереднених показників (Ктз = 0,05, Ктл = 0,011) від трудомісткості будівельно-монтажних робіт, що передбачені прямими витратами (Тпз):

(1.17)

(1.18)

Витрати на експлуатацію конструктивних елементів об’єкта за варіантами визначаються як сума річних амортизаційних відрахувань (А) і витрат на ремонт і утримання конструкцій (Вру):

Ве = А + Вру_. (1.19)

(1.20)

де На ─ річна норма амортизаційних відрахувань на будівлі і споруди, %.

Витрати на ремонт та утримання конструкцій визначаються по кожній

j-й групі конструкцій:

(1.21)

де (С_j +ТБ_j +ДКз_j +ДКл_j +КП_j+АВ_j) ─ кошторисна вартість j-ї групи конструкцій чи робіт, грн.;

Нру_j ─ річні норми витрат на ремонт та експлуатацію j-ї групи конструкцій (додаток 3).

Використавши розраховані дані визначають приведені витрати по кожному з варіантів та економічний ефект від впровадження раціональних конструкцій за весь строк експлуатації.

Всі результати розрахунків вносять в заключну таблицю (додаток 4) і формулюють висновок про доцільний варіант конструкцій, прийнятий для проектування.