Застосування патентів при здійсненні торговельної діяльності

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу платниками збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують у встановленому цієї статтею порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Відповідно до пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу торговельною діяльністю для цілей розділу XII, тобто для цілей обчислення збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності, є роздрібна та оптова торгівля, діяльність у сфері ресторанного господарства, що здійснюється за готівку, інші готівкові платіжні засоби, а також із використанням платіжних карток.

Відповідно до пп. 14.1.211 цього пункту під пунктами продажу товарів розуміють:

• магазин, іншу торговельну точку, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині та мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

• кіоск, палатку, іншу малу архітектурну форму, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

• автомагазин, розвозку, інший вид пересувної торговельної мережі;

• лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання — фізичним особам і розташовані у межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;

• стаціонарну, малогабаритну і пересувну автозаправну станцію, заправний пункт, що здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим і стиснутим газом;

• фабрику-кухню, фабрику-заготівельню, їдальню, ресторан, кафе, закусочну, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

• оптову базу, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

З вищевикладеного випливає таке:

• платниками збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є підприємства як роздрібної, так і оптової торгівлі;

• у разі якщо розрахунки з покупцями здійснюються шляхом або внесення готівки безпосередньо на поточний рахунок підприємства — продавця, або шляхом перерахування у безготівковому порядку на такий рахунок, така діяльність не підпадає під дію збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

У разі якщо продаж товару (основних фондів) суб’єктом господарської діяльності (юридичною особою або фізичною особою — підприємцем) здійснюється з окремого приміщення (офісу) шляхом готівкових розрахунків (у тому числі з оформленням прибуткового касового ордера), то згідно зі ст. 267 Податкового кодексу такий суб’єкт господарської діяльності повинен придбати торговий патент на загальних підставах.

Особливості обліку податку на прибуток платників, які придбавають торгові патенти

Розглянемо деякі особливості, що виникають при оподаткуванні податком на прибуток у платників, які здійснюють діяльність, що вимагає придбання патенту.

Згідно з п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу податок розраховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151, від податкової бази, встановленої відповідно до ст. 149 Кодексу.

Податок, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню згідно з розділом XII Податкового кодексу, належить перерахуванню до бюджету в сумі, визначеній у розділі ІІІ цього Кодексу і зменшеній на вартість придбаних торгових патентів на право здійснення такого виду діяльності.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку із числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає віднесенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням цього від’ємного значення попереднього року в складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, що підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Пунктом 152.2 ст. 152 цього Кодексу визначено, що платник податку, який займається діяльністю, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначити податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначити податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності, з урахуванням від’ємного значення як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

При цьому згідно з абзацом другим п. 152.11 ст. 152 Податкового кодексу до складу витрат таких платників податку, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов’язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку).

Згідно з абзацом третім п. 152.11 ст. 152 цього Кодексу сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з розділом III Кодексу на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутку), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутку) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, які одночасно пов’язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Із вищенаведених норм Податкового кодексу можна дійти висновку, що сума податку на прибуток від інших видів діяльності повинна сплачуватися до бюджету незалежно від того, наскільки прибутковою або збитковою виявилася діяльність, що підлягає патентуванню.

Тобто загальна сума податку, яку необхідно сплатити до бюджету, повинна складатися з окремих сум податку на прибуток від кожного виду діяльності, що підлягає патентуванню, і всіх інших видів діяльності, для яких не потрібно придбавати патент.