Обвинувальна промова заступника прокурора м. Білої Церкви Київської області г.Ф. Настенка у кримінальній справі за обвинуваченням Лєбедєва ю.А. За ч. 2 ст. 186 кк України Шановний суд!

Розглянута сьогодні кримінальна справа є яскравим прикладом того, як вживання алкоголю та бажання легкого і розгульного життя змінюють долю молодої ще людини.

Саме ці мотиви стали причиною скоєння підсудним Лєбедєвим Ю.А. злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Лєбедєв Юрій Анатолійович 16 травня 2009 року зустрів у м. Біла Церква (вул. І. Франка, 10) на автобусній зупинці свою знайому дівчину Гринь Світлану і запропонував піти ввечері у кафе відпочити. Домовившись зустрітися через дві години біля кафе, Лєбедєв, знаючи, що у нього немає грошей, вирішив здобути їх злочинним шляхом. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, він о 18 годині у міському парку підійшов до Сича В.К. і з метою заволодіння його барсеткою з грішми почав наносити йому удари руками і ногами по тулубу, вирвав у нього з рук барсетку, з якої викрав 850 гривень і з місця пригоди зник.

Зважаючи на те, що Лєбедєв Ю.А. вчинив відкрите викрадення чужого майна, тобто грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.186 КК України.

Допитаний у суді Лєбедєв Ю.А. визнав фактичні обставини справи, розмір цивільного позову, дав правдиві показання і у вчиненому розкаявся.

Враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КК України докази у суді не досліджувалися, необхідності їх аналізувати немає.

При визначенні Лєбедєву Ю.А. покарання прошу суд врахувати тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підсудного, обтяжуючі та пом’якшуючі покарання обставини.

Зокрема, підсудний вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп’яніння, що згідно зі ст. 66 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. Лєбедєв Ю.А. тимчасово не працює, характеризується за місцем проживання негативно.

Разом із тим необхідно врахувати його щире каяття та сприяння розкриттю злочину. З 16-річного віку він залишився сиротою у зв’язку зі смертю батьків і виховувався у бабусі. Завдану матеріальну шкоду відшкодував і не заперечує проти відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, прошу:

Визнати Лєбедєва Юрія Анатолійовича винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і засудити до 4 років позбавлення волі.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути з Лєбедєва Ю.А. 2 тисячі гривень моральної шкоди на користь потерпілого Сича В.К.

Державний обвинувач Г. Ф. Настенко

Додаток 3

Білоцерківський міський суд

Київської області

Настенка Г.Ф. –

прокурора, який брав участь у розгляді судом першої інстанції кримінальної справи за обвинуваченням Лєбедєва Ю.А.

за ч. 2 ст. 186 КК України

Зауваження на протокол судового засідання

Вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 25 червня 2009 року Лєбедєв Ю.О., 25.05.1990 року народження, мешканець м.Біла Церква, вул. Лєванєвського 25, кв. 8, неодружений, раніше не судимий, не працює, засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.ч. 3–5 ст. 299 та ст. 301¹ КПК України справа розглядалася за спрощеною процедурою, судове слідство було обмежене допитом підсудного, дослідженням матеріалів, які характеризують особу підсудного.

Після ознайомлення з протоколом судового засідання по справі вважаю необхідним внести до нього наступні зміни й доповнення.

1. У підготовчій стадії судового процесу в протоколі не зафіксовано оголошення заяви потерпілого Сича В.К., який не з’явився в судове засідання з поважних причин. Тому після з’ясування явки викликаних у справі осіб до постановлення рішення про можливість слухання справи протокол необхідно доповнити наступним: «Суд оголошує заяву потерпілого Сича В.К. про те, що він не може з’явитися у судове засідання у зв’язку з хворобою, підтверджує повністю свої показання, надані на досудовому слідстві у справі, не має доповнень по цивільному позову про відшкодування моральної шкоди, просить його задовольнити у повному обсязі і слухати справу у його відсутності».

2. Після заявленого прокурором клопотання про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, висловлення пропозиції обмежитися допитом підсудного і дослідженням матеріалів, які характеризують особу підсудного, вилучити слова «Заперечень від учасників судового засідання не надійшло» та доповнити протокол записом у такій редакції:

«Суд роз’яснює учасникам процесу сутність ч.ч. 3–5 ст. 299 КПК України, а також положення закону про неможливість сторін оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у разі згоди на визначений у ч. 3 ст. 299 КПК України порядок розгляду справи.

Суд: Прошу, щоб сторони висловили думку, чи зрозумілий їм зміст «фактичні обставини справи та розмір цивільного позову», обмеження в оскарженні постановленого у такому порядку судового рішення та чи погоджуються вони на пропозицію прокурора.

Підсудний: Зміст роз’ясненого закону мені зрозумілий. Із спрощенням судового слідства погоджуюсь. Показання давати буду. Вважаю за можливе обмежитися у судовому розгляді справи моїми показаннями та оголосити і обговорити матеріали, які характеризують мою особу.

Захисник: «Зміст ч. 3 ст. 299 КПК України мені зрозумілий. Вважаю за можливе обмежити судове слідство допитом підсудного і дослідженням матеріалів, які характеризують його особу».

3. Запис в протоколі «Суд постановив: встановити скорочений порядок розгляду кримінальної справи» вилучити. Натомість записати: «Клопотання прокурора задовольнити, обсяг доказів, які досліджуватимуться в суді, обмежити допитом підсудного та дослідженням матеріалів, які характеризують особу підсудного».

4. Перед дебатами сторін доповнити протокол словами в такій редакції:

«Суд: Чи мають сторони доповнення перед закінченням судового слідства?

Прокурор: Доповнень немає.

Підсудний: Доповнень не маю.

Захисник: Доповнень немає».

Прокурор, який брав участь

у розгляді справи судом першої інстанції Г.Ф. Настенко

01.07.09

1 Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: СПАРК, 1998. – С. 116-122.

53