2 Підстави і порядок реєстрації та припинення шлюбу

Шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрова­ний у державному органі реєс­трації актів цивільного стану. Таке законодавче визначен­ня шлюбу важливе з огляду на правові наслідки, оскільки за новим законом проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу ( так званий “цивільний шлюб”), не дає законних підстав для подружніх прав та обов'язків між ними.

Сімейне законодавство не визнає підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'яз­ків подружжя внаслідок релігійного обряду шлюбу - наприклад, вінчання. Виняток зроблено для випадків, коли та­кий релігійний обряд відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного ста­ну. Закон визначає реєстраційну форму шлюбу. Умовами укладання шлюбу є взаємна згода осіб, які всту­пають у шлюб, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік для жінки встановлю­ється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років. Цього віку вони ма­ють досягти на день реєс­трації шлюбу. Шлюбний вік може бу­ти знижений тільки су­дом. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, їй може бути надане право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Перешкодою до укладення шлюбу є перебування однієї з осіб, яка бажає одружитися, в іншому нерозірваному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи: які є родичами прямої лінії споріднення;

рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра;

двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

У шлюбі не можуть перебувати

Родичі прямої лінії споріднення

Рідні (повнорідні, неповно - рідні ) брат і сестра

Двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця

Особам, які бажають зареєструвати шлюб, надано право подавати заяву до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану на свій вибір. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою і чоловіком особисто. Сімейний кодекс не містить вимог щодо документів, які потрібні для реєстрації шлюбу. При зверненні до органу реєстрації актів цивільного стану потрібно мати паспорт, щоб засвідчити особу і перенести необхідні дані до заяви. У разі коли жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками як майбутнього подружжя.

На загальних підставах шлюб реєструється через місяць від дня подання заяви про реєстра­цію шлюбу. Але коли є поважні причини, керівник державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану дозволяє реєстрацію шлюбу раніше цього строку, а в разі вагітності нареченої, на­родження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза життю нареченої або наречено­го, шлюб реєструється в день подання відповідної заяви.

Як правило, шлюб реєструється в приміщенні державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану. Можлива також реєстрація шлюбу в урочистій обстановці в іншому місці, для цього потрібна лише заява наречених. За заявою наречених реєстра­ція шлюбу може відбутися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. В деяких випадках законодавство закріплює звичаї національних меншин і народні традиції. Якщо наречена і (або) наречений є представником нацменшин і за їх звичаями прізвище має більше двох складових, то їм дозволяється з’єднувати більше двох прізвищ.

Закон надає особливого значення обізнаності осіб, які реєструють шлюб, про стан здоров'я кожного з них, і вони зобов'язані повідомити одна одну про ці обставини. Для цього держа­ва забезпечує створення умов для медичного обстеження таких осіб. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя, їх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Сімейний кодекс закріплює таке поняття, як заручини, і надає йому певний правовий наслідок. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про ре­єстрацію шлюбу. Звичайно ж, заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб, але за деяких обставин особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати іншій стороні затрати, понесе­ні нею в зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весіл­ля. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірвано судом.

Сімейний ко­декс регулює і по­рядок укладення шлюбного дого­вору. Його може бу­ти укладено особами, які пода­ли заяву про реєстрацію шлю­бу, а також подружжям. Цей договір укладається в письмо­вій формі й нотаріально засвід­чується. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків. Ним може бути визначене майно, яке дру­жина, чоловік передає для ви­користання на спільні потреби сім'ї, а разом з ти-м - правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя все­ляється в житлове приміщення, яке належить іншому з под­ружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним та про надання утримання од­ному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі на умо­вах, визначених шлюбним дого­вором. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Він не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Коли шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо його укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов'язків, а також чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально засвідчується. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

При деяких умовах шлюб може бути недійсним.