2 Порядок надання житла громадянам, що потребують покращання житлових умов

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю. Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштовувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Питання, пов'язані з обліком громадян, які потребують поліп­шення житлових умов, із наданням їм жилих приміщень, регулю­ються Постановою Ради міністрів УРСР і Української республікан­ської ради професійних спілок "Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" від 11 грудня 1984 р. Ці Правила регулюють облік громадян (квартирний облік), які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користуван­ня жилих приміщень у будинках державного і громадського житло­вого фонду, призначених для постійного проживання. Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем прожи­вання громадян у виконавчому органі міської, селищної, сільської ради або відповідній місцевій державній адміністрації.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. До них належать:

1. забезпечені жилою площею нижче від рівня, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської мі­ських Рад разом з радами профспілок;

2. які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3. які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї;

4. які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках держа­вного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5. які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квар­тирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6. які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов і з інших під­став, передбачених законодавством України.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради депутатів. Відповідно до житлового законодавства України у випадках і в порядку, встановлюваних Кабінетом Міністрів України, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання. Облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.

У випадках, передбачених законодавством України, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік як такі, що потребують поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.

Громадянам, які перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством України.

У першу чергу жилі приміщення надаються тим, хто потребує поліпшення житлових умов:

- інвалідам Великої Вітчизняної війни та сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;

- Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, наго­родженим орденами Слави, Трудової слави, " За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР " усіх трьох ступенів;

- особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством порядку;

- особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;

- медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок ви­конання службових обов'язків;

- учасникам бойових дій і учасникам війни. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію чи каліцтво під час участі в бойових діях або виконання обов’язків військової служби, забезпечуються житлом протягом 2 років від дня взяття на квартирний облік;

- інвалідам праці І і ІІ груп та інвалідам І і II груп серед військовослужбовців;

- особам, які стали інвалідами І і ІІ груп у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків, виконання обов’язку громадянина України, пов’язаного з рятування життя людини та охороною власності й правопорядку;

- сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина України з охорони власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок неща­сного випадку;

- робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;

- матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім’ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей), одиноким матерям;

- сім'ям при народженні близнят;

- вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;

- особам, які проживають у старих будинках, що не підлягають капітальному ремонту. Законодавством України право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

Поза чергою жиле приміщення надається: громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для про­живання;

- особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

- особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, при немо­жливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

- особам, які належать до інвалідів війни;

- дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

- особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість. Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, пере­дбачених законодавством України. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, вносяться до окремого списку.

Серед громадян, взятих на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. При передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі. Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі.

До жилих приміщень, що надаються громадянам для проживання, ставляться певні вимоги. Жиле приміщення має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком, передбаченим законодавством. Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер на житло – письмовий документ – розпорядження про надання громадянину і членам його сім’ї конкретного житлового приміщення. У ньому зазначається: кому його видано; кількість членів сім’ї, що вселяється; площа помешкання, адреса; номер і дата рішення виконавчого комітету місцевої ради або районної державної адміністрації; дата видачі ордера. Ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення, і є підставою для укладання договору найму житлового приміщення. Виданий на жиле приміщення ордер може бути впродовж 3 років визнаний у судовому порядку недійсним у таких випадках:

• подання неправдивих відомостей про потребу у поліпшенні житлових умов;

- порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення (порушення правил черговості надання жилих приміщень);

- неправомірність дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку та умов надання жилих приміщень.

Договір найму житлового приміщення – договір, згідно з яким здійснюється користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського фонду. Для найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду він укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Договір найму житлового приміщення передбачає: порядок передачі у користування житлового приміщення; обов’язки зі збереження житлового приміщення і території при ньому; права сторін, форму і строки договору.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: житлове приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі , частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За порушення житлового законодавства передбачена кримінальна, адміністративна і цивільно-правова відповідальність. Підставами для настання відповідальності за порушення житлового законодавства є наявність вини в діях винних осіб.

Адміністративна відповідальність настає за порушення посадовими особами порядку постановки на облік громадян, які потре­бують поліпшення житлових умов, а також зняття з обліку та надання громадянам житло­вих приміщень, недодержання встановлених строків заселення житлових будни­ків і житлових приміщень.

Громадяни несуть відповідальність за порушення правил користування житловими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, прибудинкових територій, порушення правил експлуатації житлових будинків, жит­лових приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, самовільне переобладнання та перепланування житлових будинків і жит­лових приміщень, використання їх не за призначенням, псування житлових бу­динків, житлових приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою. Також адміністративна відповідальність настає за самоправне зайняття житлового приміщення у будинках державного або гро­мадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування житлового чи підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести його в попередній стан. Наймач позбавляється права користуватися житловим приміщенням за систематичне руйнування чи псування житлового приміщення, використання його не за призначенням чи у випадку систематичного порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу ви­явилися безрезультатними.

Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за незаконний обшук, незаконне виселення або інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені посадовою особою. Кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами полягає у використанні опіки та піклування з корисливою метою на шкоду підопічному для заняття жилої площі, використання майна тощо.

Цивільно-правова відповідальність виникає при невиконанні сторонами зобов’язань за договором найму житлового приміщення.