За проф. М.В. Дембінським [5, с. 83], первинні документи класифікуються за такими ознаками:

а) призначення;

б) обсяг даних;

в) спосіб використання.

За призначенням бухгалтерські документи поділяються на розпорядчі, виконавчі (виправдувальні), бухгалтерського оформлення і комбіновані.

Розпорядчі документи містять розпорядження, завдання, накази керівника організації або інших уповноважених для цього осіб про вчинення певних операцій. До них відносяться: накази, розпорядження, чеки на отримання грошових коштів з розрахункового рахунку в банку, платіжні доручення на перерахування грошових коштів з банківських рахунків організації, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та ін

Виконавчі (виправдувальні) документи засвідчують (підтверджують) факт здійснення господарських операцій. До них належать накладні на видачу матеріальних цінностей, лімітно-забірні картки (відомості) на отримання матеріальних цінностей, наряди на відрядну роботу і т. д. Ці документи є джерелом інформації для поточного і наступного контролю господарських операцій.

За обсягом містяться в документах відомостей або один за одним їх складання вони діляться на первинні і зведені.

Первинні документи складаються безпосередньо в момент здійснення господарської операції. Вони мають юридичну (доказову) силу, оскільки є першим формальним доказом, що операція виконана. До них відносяться, зокрема, накладні, документи на вступ і відпуск матеріалів, нарахування заробітної плати, відвантаження продукції та ін

Зведені документи складають на підставі первинних документів, в них відображаються операції, вже оформлені перш первинними документами. Зведені документи складають для узагальнення даних первинних документів з метою отримання укрупнених або нових показників. Прикладом можуть служити розрахунково-платіжна відомість, авансовий звіт, звіт про рух матеріальних цінностей та ін

За способом використання документи поділяються на разові та накопичувальні.

У разових документах відображаються (реєструються) одна або кілька господарських операцій, що здійснюються одночасно. Відразу після їх складання вони можуть бути підставою для бухгалтерських записів.

Накопичувальні документи складають за певний період часу (день, декаду і т.д.); вони містять інформацію про однорідних господарських операціях. До них відносяться лімітно-забірні картки (відомості) на відпустку матеріалів, реєстри, відомості, накопичувальні облікові листи та ін Вони дозволяють скоротити кількість заповнюваних документів, бухгалтерських записів і тим самим сприяють зниженню трудомісткості роботи бухгалтерської та інших служб організацій. 4

Доц. Н.М. Грабова [4, с. 207] до класифікації документів за призначенням додавала ще й документи бухгалтерського оформлення, які складають працівники бухгалтерії для підготовки й полегшення облікових записів на підставі відповідних первинних документів. Часто документи за призначенням поєднують ознаки різних видів.

За місцем складання документи бувають внутрішніми (складаються на підприємстві й обертаються в його межах) та зовнішніми (складаються на підприємстві або за його межами, але обертаються між підприємствами й організаціями).

Залежно від кількості облікових позицій розрізняють одно-позиційні та багатопозиційні документи.

Документи бухгалтерського оформлення складаються з метою підготовки, забезпечення, скорочення і упорядкування облікових записів, а також з метою підготовки виконавчих (виправдувальних) та розпорядчих документів. До таких документів відносяться:

-Документи з обліку ОС і НМА;

-Документи з обліку сировини і матеріалів;

-Документи з обліку касових операції;

-Документи з обліку банківських операції;

-Документи з обліку ПДВ;

-Документи по розрахунках з підзвітними особами;

-Документи з обліку робочого часу та нарахування зарплати.