3 Методи вивчення поведінки витрат

Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під пове­дінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

Зміни у складі та величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарсь­кої діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, назива­ють фактором витрат.

Приклади факторів витрат наведено в табл. 1. Таблиця 1 ПРИКЛАДИ ФАКТОРІВ ВИТРАТ ДЛЯ РІЗНИХ ФУНКЦІЙ БІЗНЕСУ
Функція бізнесу	Фактори витрат
Дослідження і розробки	Кількість проектів. Технічна складність проектів
Проектування продукції, по­слуг і процесів	Кількість виробів. Кількість складових час­тин виробу
Виробництво	Обсяг виробництва. Кількість переналадок устаткування. Основна заробітна плата
Маркетинг	Кількість рекламних оголошень. Кількість продавців. Виторг
Доставка	Кількість замовників. Вага вантажів. Від­стань перевезень
Обслуговування клієнтів	Кількість замовлень. Час обслуговування
Управління	Кількість замовлень. Кількість персоналу

Розуміти взаємозв'язок між витратами та певними факторами дуже важливо, оскільки це дозволяє передбачити майбутні релевантні витрати, що необхідно для прийняття управлінських рі­шень. Для опису «поведінки» витрат у літературі традиційно ви­користовують терміни: «змінні витрати» і «постійні витрати», а також «напівзмінні витрати» і «напівпостійні витрати». При цьо­му, як основний фактор витрат, звичайно розглядають обсяг дія­льності (виробництва або реалізації).

Вивчення поведінки витрат дозволяє здійснити оцінку витрат і побудувати їх функцію.

Оцінка витрат — це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами та різними

чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

Функція витрат — це математичний опис взаємозв'язку ви­трат та їх фактора.

У спрощеному вигляді функція витрат може бути описана так:

У= а + bх, {7.1)

де У— загальні витрати; а— загальні постійні витрати; Ь — змінні витрати на одиницю діяльності; х — значення фактора (чинника) витрат.

На практиці витрати, як правило, залежать від декількох фак­торів витрат, але для побудови функції витрат здебільшого виби­рають один чи два найвпливовіші фактори.

Функція витрат полегшує передбачення витрат, тобто прогно­зування майбутніх витрат для різних рівнів (умов діяльності).

Наприклад, комерційний директор підприємства визначив, що його постійні витрати становлять 50 000 грн, а середні змінні ви­трати на одиницю продукції — 100 грн.

Тому функція витрат підприємства матиме вигляд:

7=50 000+ 100 X (7.2)

Отже, якщо підприємство планує реалізувати 600 одиниць продукції, то загальні витрати становитимуть:

У = 50 000 + (100 • 600) = 50 000 + 60 000 = 110 000 грн.

Побудувати функцію витрат можна будь-яким із запропоно­ваних нижче способів, зокрема з допомогою технологічного ана­лізу, методу аналізу облікових даних, методу вищої—нижчої то­чки чи методу візуального пристосування.

Технологічний аналіз — це системний аналіз функцій діяль­ності задля визначення технологічного взаємозв'язку між витра­тами ресурсів та результатами діяльності.

Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціо­нально-вартісний аналіз діяльності.

Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбу­тні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Проте він по­требує значних витрат часу і коштів.

Метод аналізу облікових даних передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі да­них з рахунків бухгалтерського обліку.

З метою кращого розуміння суті цього методу використаємо дані такого прикладу.