30. Одним із документів, необхідних для вирішення кадрових питань на підприємстві, є штатний розпис.

Посмотреть

31. Смотри куросовая

32. Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

иділяють такі системи відрядної заробітної плати:

• пряма відрядна заробітна плата. Вона передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням обсягу виробки і збільшенням заробітної плати;

• відрядно-прогресивна заробітна плата. Суть її полягає в тому, що виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму — за розцінками вищими й зростаючими;

• відрядно-регресивна заробітна плата. При ній кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.

• відрядно-преміальна заробітна плата. При цій системі виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія;

• акордна заробітна плата. У цьому випадку заробітна плата встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь обсяг робіт за акордними розцінками;

• колективна відрядна заробітна плата. При цьому заробітна плата робітника залежить від виробітку бригади, лінії, зміни. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами, коефіцієнтами і відпрацьованим часом.

33. Посмотреть

34. Посмотреть

35. Посмотреть

36. Посмотреть, уточнить

37. Посмотреть

38. Уточнить

39. Собівáртість продýкції – сума грошових витрат підприємства (фірми), на виробництво і збут одиниці продукції, виконання робіт та надання послуг.

Собівáртість продýкції – це сумарні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у вартісній формі.

Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість.

Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.

40. Калькуля́ція (рос. калькуляция, англ. calculation, accounting; нім. Kalkulation f, Kostenanschlag m, Preisbildung f, Abschätzung f) — розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Методи калькуляції — це методи розрахунку витремок підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного підприємства, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

В поняття калькуляції входить сукупність способів, що використовуються для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення.

Калькуляція (від лат. саlculatio — обчислення) — це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є: попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат. Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

41. В обліку об'єктом калькуляції признається продукт виробництва (деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів), технологічна фаза (переділ, виробництво), стадія і ін., тобто продукція різного ступеня готовності, види робіт або послуг.

Калькуляційна одиниця є вимірник об'єкту калькуляції. У тому випадку, коли йдеться про готову продукцію, калькуляційна одиниця збігається з одиницею вимірювання, вказаною в планах виробництва в натуральному виразі або в стандартах (технічних умовах) на відповідний вид продукції. В галузях переробної промисловості такого збігу може і не бути. Тут нерідко обліковою одиницею виступає 1 кг продукції, а калькуляційною одиницею — 1 т. або 1 ц.

42. Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів житлово-комунальних послуг (робіт), обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів комунального підприємства.

Витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією робіт (послуг) та управлінням підприємством (крім підприємств міського електротранспорту) з метою планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) групуються за такими типовими статтями:

1.  Прямі матеріальні витрати.

1.1.  Сировина та матеріали. До статті “Сировина та матеріали” включається вартість сировини та матеріалів, потрібних для виконання робіт (послуг) та для забезпечення технологічного процесу (хімічні реагенти: коагулянт, хлор, аміак, сіль, сульфовугілля, хімреактиви тощо). Витрати за статтею “Сировина та матеріали” включаються безпосередньо до собівартості окремих видів робіт (послуг);

1.2.  Паливо на технологічні потреби;

1.3.  Електроенергія на технологічні потреби.

До статей “Паливо на технологічні потреби” і “Енергія на технологічні потреби” відносяться витрати на всі види палива та енергії, що безпосередньо витрачається у технологічному процесі виробництва робіт (послуг), які одержані від сторонніх організацій і вироблені самим підприємством. Витрати на паливо та енергію на технологічні потреби (рух рухомого складу електротранспорту, виробництво теплової енергії, гарячої води, її очищення і доставка, відведення та очищення стоків, робота ліфтів) відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг);

1.4. До статті “Покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати” включається вартість води (для підприємств водопровідного господарства) та теплової енергії (для підприємств теплового господарства), придбаних у сторонніх підприємств для подальшого транспортування та реалізацій споживачам. Витрати на покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг);

1.5.  До статті “Роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій” включається вартість робіт (послуг) виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами і організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру відносяться: у житловому господарстві – експлуатація  ліфтів, прибирання, вивіз та знешкодження сміття, у водопровідному та тепловому господарстві – користування водо-, тепломережами сторонніх підприємств.

1.6.  Витрати інших матеріальних ресурсів. До цієї статті витрат відносяться матеріальні витрати, що не знайшли відображення у попередніх статтях витрат.

2.  До статті “Витрати на оплату праці” відносяться:

2.1. Основна заробітна плата виробничих працівників;

2.2. Додаткова заробітна плата виробничих працівників;

2.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

3.  До статті “Відрахування на соціальні заходи” включаються витрати на державне (обов’язкове) соціальне страхування, пенсійне страхування, інші соціальні заходи за встановленими законодавством нормами й порядком.

4.  Амортизація основних виробничих засобів та інших необоротних матеріальних активів.

5.  Витрати по орендній платі основних засобів.

6.  Загальновиробничі витрати. Загальна величина загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат структурних підрозділів основного виробництва. Такі ж витрати допоміжних виробництв включаються до собівартості робіт (послуг), що виконуються (надаються) допоміжними виробництвами підприємства.

До статті “Загальновиробничі витрати” належать:

6.1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці фахівців і працівників апарату управління цехів та дільниць, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством, інші грошові й матеріальні виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором тощо, відрахування на соціальні заходи, оплата службових відряджень персоналу цеху і ділянок, інші витрати на утриманні апарату управління).

6.2. Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення ;

6.3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

6.4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого призначення. До цієї статті належать витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією технологічного обладнання, транспортних засобів, цехових приміщень, будівель, споруд, включаючи витрати на дезинфекцію, дератизацію виробничих приміщень тощо.

Витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання розподіляються між видами робіт (послуг) пропорційно величині цих витрат за годину роботи машин та обладнання і тривалості його роботи при виконанні відповідного виду (послуг) або за методом, передбаченим обліковою політикою підприємства.

До пускових витрат відносяться витрати, пов’язані з освоєнням нових потужностей виробництва, що включаються до собівартості робіт протягом періоду, визначеного проектно-технічною документацією, а також витрати для виконання планових перевірок стану обладнання, виконання періодичних регламентних робіт, які передбачені відповідною проектно-технічною документацією і розподіляються на період часу між виконанням цих робіт. Ці витрати визначаються кошторисом, а їх погашення починається з місяця, наступного за місяцем підписання акту про закінчення випробувань чи пробної експлуатації об’єкта;

6.5.  Витрати на удосконалення технології та організації виробництва;

6.6.  Витрати на дезинфекцію і дератизацію;

6.7.  Витрати на пожежну й сторожову охорону об’єктів виробничого призначення та утримання санітарних зон;

6.8.  Витрати на охорону навколишнього середовища;

6.9.  Витрати на обслуговування виробничого процесу;

6.10.  Витрати по податках і цільових платежах загальновиробничого характеру.

7.  Адміністративні витрати. До статті “Адміністративні витрати” належать загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством, які включають:

7.1. Витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (оплата праці персоналу, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; інші грошові і матеріальні виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором; відрахування на соціальні заходи);

7.2. Витрати на службові відрядження;

7.3. Представницькі та організаційні витрати;

7.4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (матеріали на утримання будинків, опалення, освітлення, вивіз сміття, профдезинфекція, охорона майна);

7.5.  Витрати на професійні послуги (юридичні, експертні оцінки майна, аудиторські та інші послуги);

7.6.  Витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телексні, факс, Інтернет тощо);

7.7.  Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання;

7.8.  Витрати по податках і цільових платежах загальногосподарського характеру. До цієї статті включаються: податки, збори та інші, передбачені законодавством обов’язкові платежі, крім тих, що включаються у виробничі витрати, зокрема: плата за землю, займану адміністративно-управлінським приміщенням; комунальний податок, розрахований відповідно до чисельності адміністративного персоналу; податок з власників транспортних засобів на автомобілі, що використовуються апаратом управління підприємства; інші обов’язкові збори й платежі, передбачені чинним законодавством;

7.9.  Витрати на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку (окрім витрат при прийомі платежів від населення тощо);

7.10.  Витрати на врегулювання спорів у судових органах;

7.11.  Інші витрати загальногосподарського призначення. До цієї статті витрати включаються витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; оренду електронно-обчислювальних машин; передплату періодичних професійних видань та інші , що не були включені до вищевказаних статей.

Адміністративні витрати розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно до суми заробітної плати робітників, зайнятих виконанням (наданням) відповідних робіт (послуг), або до витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання. (Номенклатуру витрат наведено в ст. 18 П(С)БО 16 “Витрати”)

8.  Витрати  на збут. До статті “Витрати на збут” відносяться наступні витрати:

8.1. Витрати на оплату праці та утримання персоналу, який      забезпечує   збут послуг.

8.2. Відрахування на соціальні заходи.

8.3. Витрати на дослідження ринку, рекламу, участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей, інформаційні послуги.

8.4. Витрати на виготовлення розрахункових книжок.

8.5. Амортизація та ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів.

8.6. Амортизація нематеріальних активів відділу збуту.

8.7. Відрахування житлово-комунальним організаціям за збір абонентської плати.

8.8. Обслуговування і перевірка технологічних приладів обліку, витрати на гарантійне  обслуговування .

8.9. Інші витрати, пов’язані зі збутом послуг.

9.  Інші операційні витрати. До статті “Інші операційні витрати” включаються:

9.1.   Витрати на дослідження і розробки.

9.2. Резерв сумнівних боргів у сумі безнадійної дебіторської заборгованості .

9.3.   Втрати від операційних курсових різниць.

9.4.   Втрати від знецінення запасів, застосування яких втратило економічну доцільність.

9.5.   Витрати на утримання сфери соціально-культурного призначення .

9.6.   Інші витрати операційної діяльності.

43. Уточнить

44. Виробнича собівартість продукції - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконані роботи та надані послуги.

До виробничої собівартості входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;

змінні загально виробничі та постійні загально виробничі витрати.

45. Загальна. Уточнить

46. Посмотреть по курсовой

47. Комплексні статті собівартості за ступенем залежності від виробництва або реалізації продукції розподіляють на умовно-постійні та умовно-змінні. Умовно-постійні витрати безпосередньо не залежать від зміни обсягу продукції. Використовуючи метод прямого рахунку не можна розподілити комплексні витрати на постійні і змінні, тому що деякі з них можуть належати як до тих, так і до інших.

На практиці до умовно-постійних належать адміністративні, загальновиробничі витрати та витрати на збут. На зміну умовно-змінних витрат впливають такі чинники першого порядку, як: зміна обсягу і структури продукції; зміна кошторису витрат.

Джерелами інформації для аналізу комплексних статей собівартості є: форми річного звіту, кошториси загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Для вивчення динаміки комплексних статей собівартості й оцінки виконання завдання складають таблицю за формою 2 (табл. 8.4).

48. Прибу́ток (англ. Profit) — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст продукту Г — Т — Г’

Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95 % прибутку.

49. Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.

У випадку, коли одиниця даного товару обмінюється на певну кількість іншого товару, кількість стає товарною ціною даного товару.