Стрессы свиней
.docСтреси, їх сутність та вплив на стан
здоров'я і рівень продуктивності свиней.
Попередження стресів
В останні роки особливо гостро постала проблема попередження стресових явищ, у дорослих свиней-та молодняку внаслідок їх переміщення та перегрупування. Свині сильно реагують на зміну навколишніх умов. До нових умов навколишнього середовища вони звикають через певний час. Здатність тварин адаптуватися до нових технологічних умов виробництва1 тісно пов'язана з їх продуктивністю, оскільки її рівень залежить від конкретного навколишнього середовища. Зниження продуктивності після переміщення свиней не компенсується навіть досягнутою при цьому економією площі станків.
Численні фактори середовища, обумовлені технологіями виробництва, можуть привести до стресу тварин.
Під стресом розуміють особливий патологічний стан організму, зумовлений сукупністю стереотипних неспецифічних реакцій на вплив несприятливих чинників зовнішнього середовища. Стрес розглядається як адаптаційний синдром, який виникає у зв'язку з мобілізацією захисних сил організму у відповідь на вплив подразників. .
Технологічні стреси безпосередньо впливають на фізіологічний стан тварин, їх здоров'я та продуктивність. Вони пов'язані з окремими елементами технології виробництва і виникають залежно від способу утримання, щільності розміщення свиней, забезпечення фронтом годівлі і умовами комплектування виробничих груп, частоти перегрупування, параметрів станків, рівня виробничих шумів,1 фізик о-механічних якостей обладнання та будівельних конструкцій, виконання вимог розпорядку дня, кваліфікації обслуговуючого персоналу, організаційних факторів тощо.
Фактори, які викликають стресовий стан, називають стресорами, або стрес-факторами. В умовах господарств по виробництву свинини до них належать: раннє відлучення поросят від свиноматок, перегрупування поросят та дорослих свиней, порушення параметрів мікроклімату приміщень (висока і низька температура, підвищений вміст шкідливих газів у повітрі), нестача води і кормів, велика щільність тварин у станках і приміщеннях, обмеження рухливості (гіподинамія), транспортування свиней, робота механізмів та агрегатів,, ветеринарні та зоотехнічні заходи (кастрація, введення вакцин та ліків, зважування, нумерація), травмування тварин, зміна станків та приміщень, виникнення страху перед забоєм і агресивними тваринами у боротьбі за корми, воду і лігво, проникнення до організму мікробів, паразитів і токсичних речовин, підвищена вологість, механічне забруднення повітря у приміщеннях тощо. Стресовий стан може виникати під впливом одного стрес-фактора або багатьох подразників.
Клінічна картина стресів у свиней виявляється по-різному, залежно від сили стресора. При сильних подразниках і слабкій пристосованості організму виникають ознаки шоку: різке послаблення серцевої діяльності, зниження кров'яного тиску, прискорення дихання, запаморочення та смертність. М'ясо стресочутливих свиней характеризується низьким рН, блідим забарвленням, слабкою вологотримкістю, нездатністю до тривалого зберігання.
СІ. Плященко та В.Т. Сидоров (1987) розрізняють такі види стресів.
Кормові стреси, які є однією з причин широкого розповсюдження незаразних захворювань, що заважають досягненню високого рівня продуктивності. До стресорів цього виду відносять тривале голодування, періодичну нестачу або надлишок кормів, годівлю свиней зіпсованими, забрудненими або мерзлими кормами, раптову зміну складу раціону та кратності годівлі, незбалансованість раціонів, різку зміну їх калорійності, відсутність води, напування холодною водою та ін.
При стресах, викликаних змінами якості кормів, у травному тракті виникають розладнання локального характеру, тобто розвивається місцевий стрес, за яким тільки через декілька днів _ може настати адаптація слизової оболонки, слинних та травних залоз до нового корму. Порушення в травному тракті (запори, проноси)-/ цьому випадку є наслідком вторинної стресової ситуації, яка розвивається через значну втрату води організмом, посилену перистальтичну рухливість кишок та інші зміни.
Серед домашніх тварин свині, особливо ті, що належать до порід, типів і заводських ліній м'ясного типу, найбільш чутливі до кормового стресу. У цьому випадку стресори викликають нетипові реакції в організмі, які характеризуються порушенням функцій серцево-судинної та інших систем, зниженням захисних функцій тканини, фагоцитарної активності лейкоцитів, підвищенням чутливості тварин до впливу бактерій (навіть не хвороботворних], виникненням порушень у травній системі. Молоді тварини з недостатньо розвиненим механізмом адаптації більш чутливі до харчових стресів, ніж дорослі.
При дотриманні вимог розпорядку дня у свиней виробляються умовні рефлекси, які забезпечують нормальний плин фізіологічних процесів. Порушення звичного для тварин режиму призводить до розладу фізіологічних функцій, а інколи і до їх зриву. Позбавлення поросят на добу кормів або води, а також одночасно кормів і води не викликає суттєвих змін у споживанні, витратах кормів на одиницю приросту і приросту живої маси після нормалізації годівлі та напування. Позбавлення поросят кормів протягом двох діб, а також кормів і води одночасно негативно впливає на споживання комбікормів у наступний період і сприяє зниженню середньодобових приростів. При цьому початкова жива маса тварин відновлюється протягом п'яти днів.
Раптова зміна кормової суміші також викликає суттєве зниження приросту живої маси, розлад травлення та підвищення витрат' поживних речовин, тимчасове зниження споживання корму. Це обумовлено зниженням перетравності нових кормів та інтенсивності росту. Тому до нових кормів привчають поступово, що дозволяє тваринам легше адаптуватись до нового раціону. Одноманітна годівля свиней протягом тривалого часу зменшує секрецію залоз травлення. Тому компоненти раціону періодично слід змінювати, але поступово і не різко, щоб свині поїдали їх охоче і з апетитом.
Кліматичні стреси обумовлюються кліматичними особливостями регіону і мікрокліматом приміщень. Стреси за низької температури повітря називають холодовими, а при підвищених - тепловими.
Технологічні стреси спричинені особливостями технології виробництва, яка застосовується на фермі. Вони пов'язані з окремими елементами технології і виникають залежно від системи і способу утримання, щільності розміщення тварин, величини фронту годівлі, способу комплектування груп, частоти переміщень і перегрупувань, строків відлучення поросят тощо.
Розрізняють прямий і непрямий (побічний) вплив технологій. Прямий вплив виявляється При невідповідності технологічних процесів біологічним особливостям свиней, їх фізіологічним можливостям.
Непрямий вплив технологічних стресів зводиться до змін установленого добового режиму, який склався під впливом певних умов існування та стереотипу.
• У свинарстві використовують безвигульну і станково-вигульну системи утриманця свиней. Перша обмежує спілкування тварин з природним середовищем, їх рухливість, що негативно впливає на стан здоров'я свиней, тривалість використання і продуктивність. Друга більш відповідає біологічним та фізіологічним потребам свиней і меншою мірою створює умови для виникнення кліматичних і технологічних стресових ситуацій.
При індивідуальному утриманні свиней кількість стресових ситуацій значно менша, ніж при груповому, у зв'язку з відсутністю конкуренції між тваринами, зменшенням занепокоєнь, ліквідацією перешкод при споживанні кормів, унаслідок чого скорочуються витрати кормів, підвищуються середньодобові прирости живої маси, спрощуються спостереження і здійснення контролю за тварицами, підвищується продуктивність та знижується травматизм.
За дослідженнями німецьких вчених, індивідуальне утриманця свиноматок сприяє високій заплідненості (до 80%) і скорочує витрати кормів на 15-20% .
Менше стресових ситуацій спостерігається при індивідуальному утриманні кнурів-плідників. В умовах групового утримання за ознаками травмування та захворювання кінцівок з 130 кнурів вибуло 27 голів (21%), а з 68 кнурів, які утримувались індивідуально, лише один (1,5%).
Сучасні технології передбачають проведення опоросів у станках спеціальних конструкцій з фіксацією свиноматок. Більшість дослідників вважають, що фіксація не має негативного впливу на продуктивні якості і неспецифічну реактивність свиноматок. Водночас збереженість поросят підвищується на 6-12%. Проте вирішальним моментом цього прийому є тривалість фіксації. Застосування солом'яної підстилки знижує негативні наслідки фіксації, а поведінка поросят стає більш спо-г кій'ною. Через 10-12 днів після опоросу свиноматку бажано звільнити від фіксації.
Відлучення поросят є складним і багатогранним стрес-фактором, який включає сам процес відлучення від свиноматок і формування нових груп, перехід від споживання материнського молока до нового складу раціону, зміну мікроклімату, проведення
вакцинації, зважування, нумерацію тощо. Тому сумарний вплив технології відлучення складається з окремо діючих чинників.
Стресовий стан у поросят після відлучення І переміщення їх до інших станків виявляється у підвищенні занепокоєння і агресивності, різкому підвищенні частоти пульсу і дихання. Відлучення поросят, як правило, супроводжується зниженням інтенсивності росту та стійкості тварин до захворювань, підвищенням витрат кормів на утворення приросту.
Для зниження негативних наслідків стресу за два тижні до і через два тижні після відлучення поросят не слід проводити кастрацію, взяття крові для аналізів, здійснювати активну імунізацію та інші ветеринарно-профілактичні заходи.
За 6-7 днів'ДО відлучення поросят поживність кормів у раціонах свиноматок скорочується до 1,3-1,8 кормових одиниць., У день відлучення поросят маток не годують, а потреба у воді не обмежується. У перші дні після відлучення поросятам також знижують норму годівлі. Відлучення поросят необхідно здійснювати в умовах, що виключають їх охолодження, оскільки поросята, відлучені в більш старшому віці, менш чутливі до стресів. У ряді господарств їх відлучають у віці ЗО, 45 або 60 днів.
Недоцільно поєднувати відлучення поросят і їх'переведення до нових приміщень. Краще поросят залишати в станку свино матки протягом декількох днів. • .
Зважаючи на те що періодичні переміщення та перегрупування поросят від народження до закінчення відгодівлі є сильним і впливовим стресовим фактором, у практиці виробництва свинини знайшла застосування одно-,.дво- та тристадійна технологія вирощування молодняку свиней.
При одностадійному методі, який одержав назву «гніздовий», поросят після відлучення залишають у тих "же станках для подальшого дорощування і відгодівлі, а свиноматок переміщують в інші приміщення. У цьому разі на фермі існують лише два типи приміщень: для холостих і поросних свиноматок та для проведення опоросів і подальшого утримання поросят від народження до реалізації на м'ясо. З біологічної точки зору цей метод найбільш доцільний, проте недоліком є короткий строк використання станкового обладнання за призначенням. Так, при утриманні поросят в станках до 220-230-денного віку станкове обладнання буде використовуватись за цільовим призначенням лише 26-60 днів. Природно, що така система потребує додаткових витрат, але приріст поросят у цьому випадку підвищується., а витрати кормів скорочуються на 9—13%.
Компромісне рішення між біологічними особливостями і економічною доцільністю покладено в основу двофазного методу утримання. Згідно з цим методом, поросят після відлучення від свиноматок до переведення на відгодівлю (у 90, 106 або 120-денному віці, залежно від технологічної схеми) залишають у станках, де вони народились і вирощувались під свиноматкою. Потім їх переводять в приміщення для відгодівельних свиней і один раз перегруповують відповідно до зоотехнічних вимог.
За двостадійнаю технологією поросят після відлучення можна переводити до іншого приміщення, де вони дорощуються і відгодовуються до реалізації.
При тристадійному методі вирощування поросят після відлучення переміщують зі станків для підсисних свиноматок у приміщення (секції) для дорощування, де їх перегруповують і вирощують до 3,5-4-місячного віку. Потім поросят передають на ферми, або'свинарники для відгодівлі, де їх знову перегруповують (інколи декілька разів), поки не надійде час реалізації свиней. Така технологія є найбільш поширеною і запроваджена у більшості господарств.
Утримання свиней великими групами - один із суттєвих негативних стрес-факторів. У таких групах агресивність тварин підвищується, порушуються вимоги технології утримання свиней. Підпорядковані тварини не можуть повністю задовольняти свої потреби, знаходяться у стані постійного збудження і занепокоєння. Унаслідок стресу у свиней знижується продуктивність, виникають, різні порушення і.погіршується стан здоров'я.
Споживання корму при індивідуальному утриманні свиней підвищується. У цьому випадку вони досягають живої маси 100 кг у середньому на 15-20 днів раніше, ніж при груповому утриманні. При цьому суттєво підвищується збереженість свиней на відгодівлі (до 99%), приріст живої маси (на 9%), скорочуються витрати кормів (на 3%) порівняно з утриманням свиней навіть невеликими групами (по 10 голів). ',
Ще за час підсисного періоду в гнізді поросят формуються відповідні взаємовідносини, виділяються один-два поросяти, які є лідерами під час годівлі та виборі місця відпочинку. Стрес, який винй-. кає після об'єднання декількох гнізд в одну групу, руйнує встановлену ієрархію, розладнує рефлекси поведінки. У новій групі заново встановлюється лідерство, виникають бійки, особливо між лідерами різних гнізд. Встановлення нової ієрархії у групі з 40 голів закінчується при об'єднанні поросят у 2-місячному віці через 5 днів, у 3-місячному - через 8, у 4-місячному - через 12 днів.
При групуванні кнурнів-кастратів і свинок краще утримувати окремо. У цьому випадку боровки досягають кінцевої живої маси на 10 днів раніше, ніж свинки. Вони менше турбуються, ніж у разі спільного утримання, споживають кормів на 10% більше, а отже, і середньодобові прирости у них на 60 г вищі, ніж у свинок. При груповому утриманні суттєвого значення набуває не тільки розмір груп, а й щільність розміщення тварин. З метою економії витрат експлуатаційного ресурсу при будівництві приміщень часто прагнуть до скорочення норм площі на одну голову. Проте надмірно щільне розміщення свиней призводить до збільшення кількості конфліктних ситуацій як у місцях відпочинку, так і біля годівниць. За таких умов знижується енергія росту, багатоплідність, опїр до захворювань. Особливо чутливі до скупченого утримання слабкі і хворі тварини.
• Таким чином, причинами стресових ситуацій може бути утримання свиней надто великими групами, велика щільність поголів'я, недостатня кубатура приміщень та інші технологічні чинники. Великого значення набуває питання комплектування груп. Для свиней характерний високий ступінь стадної організованості. Інстинкт стадності викликає зближення тварин, а антагонізм їх відокремлення. Тому для Одержання високих результатів при груповому утриманні необхідно прагнути до максимальної незмінності складу груп.
Групова форма відносин між свиноматкою і поросятами-си-сунами зводиться до таких реакцій: ігрова, комунікаційна, відокремлення, наслідування форми поведінки, домінуюча, доторкання до свиноматки тощо. Ігрові реакції (колективні та індивідуальні ігри) спостерігаються з перших днів життя поросят, а їх інтенсивність підвищується після відокремлення свиноматки:
Відсутність активного моціону та нестача достатньої рухли вості свиней сприяють виникненню стресів значної сили. Унас лідок гіподинамії, у тварин спостерігаються порушення обмін
них реакцій, функцій рухливості,.відтворної здатності, випадки ослаблення кістяка. ;
Слід враховувати, що на вигульних майданчиках з твердим покриттям тварини мало рухаються, більше лежать і в холодну і вологу нору року в них можливі простудні захворювання та збільшується кількість маститів. Тому краще застосовувати активний моціон з наданням прогулянок, а в літній період використовувати пасовища.
З будівництвом та освоєнням комплексів та ферм промислового типу суттєво підвищився рівень механізації трудоміст ких процесів унаслідок використання кормороздавачів, гноє-прибиральних механізмів і різних технічних засобів, вентиляційного та опалювального обладнання, різноманітних транспортних засобів тощо, що призвело до значного підвищення вироб-нїїно-фоиових шумів. В окремих випадках вони досягають рівня 95-100 дБА, у той час як у приміщеннях традиційного типу цей показник не перевищує 30-35 дБА.
При підвищенні рівня шумів у тварин змінюється умовно-•рефлекторна діяльність: спочатку розвивається пригнічення, потім настає деяке збудження і знову новий більш пригнічений стан. Тривале перебування тварин в умовах інтенсивних і сильних шумів супроводжується значними змінами артеріального тиску і погіршенням властивостей серцевого м'язу. Найгіршим наслідком шуму є порушення сну.
З метою діагностики стресочутливоеті свиней застосовують галатанову.пробу та визначення рівня креатин-фосфокіназу в крові.
Для проведення галатанової проби використовують газ гала-тан. З цією метою поросятам у віці 3-12 тижнів дають наркоз. За допомогою маски вводять суміш, яка складається з кисню (94-98%) і галатану - (2-6%). Тривалість обробки поросят при концентрації галатану - 5-6% - 1 хв., 2-3% - 3^5 хв.
Через декілька хвилин після вдихання' газу в молодняку .настає стресовий стан, про що свідчить напруження м'язів. У стресостійких'поросят м'язове напруження зникає через 7 хз., а в стресочутливих триває до 45 хв., набуває важких форм і може призвести до смерті тварин (до 3%).
Застосування галатану має значні недоліки. Це відносно дорогий наркотик, використання якого, особливо при порушенні техніки безпеки, може завдати шкоду здоров'ю людей, які працюють з ним. Цей метод не можна використовувати для визначення ступеня реактивності свиней за незначними по силі і тривалості дії стресами.
Використання креатин-фосфокіназного тесту дозволяє встановити стресочутливість у свиней-, які мають живу масу більше 50 кг, без негативних наслідків. Проте цей метод потребує подальшого вивчення.