Мова

Повідомляти - сповіщати

Вибір даних слів залежить від стилю використання. Повідомляти частіше використовується у книжній мові (повідомляємо про зарахування, про приїзд тощо). Сповіщати - має дещо емоційне забарвлення (сповіщати про візит, про прибуття високопоставлених гостей, про відкриття форуму тощо).

Грати роль - так кажуть про роботу актора. Відігравати роль - брати участь у чомусь.

Не дивно, що український народ ставиться з такою пошаною, вірою і любов’ю до своєї мови, яка була йому на тернистих шляхах поневіряння в сумній минувшині, кажучи словами його найкращих представників, і за єдину зброю, и за єдину втіху. Цією мовою милувались також ті поодинокі іноземці, що побували на Україні й чули її співучу, мелодійну мову. Ось, приміром, як француз П’єр Шевальє в своїй книжці "Історія війни козаків проти Польщі", виданій у Парижі 1663 р., характеризує українську мову козаків: "Вона дуже ніжна й сповнена пестливих висловів та надзвичайно тонких зворотів".

Німецький поет Фрідріх Боденштенд у середині 19 ст. так захопивсь українськими народними піснями та історичними думами, що вивчив українську мову, й переклав німецькою багато цих пісень і дум, видавши згодом антологію "Поетична Україна", в передмові до якої він піднесено писав про пісню і мову українського народу, вважаючи їх за досягненняИН№'‘ ■ ^ «Л* V •

народів усього світу. , . .. .. . . V:

З огляду на звуження до критичної межі сфери вживания української мови з середини шістдесятих до другої половини вісімдесятих років та масового переходу українців на російську мову почастішали випадки відхилення від літературних норм як українського, так і російського мовлення. Адже перехід основної маси мовців відбувався не на російську літературну мову, а на’ її місцевий варіант з українською фонетикою, ритмомелодикою, великою кількістю кальок. Утворилась ситуація, коли носії мови одну мову (рідну) не цілком забули, а другу не повністю засвоїли.

Серед відступів від літературних норм на рівні лексики впадають в око русизми: алтар (вівтар), врачування (лікування), груз (вантаж), поставщик (постачальник), моросити (мрячйти), получаешься (виходить), швея (швачка), четвероногий (чотириногий), ранимий (вразливий).

Недоладним є слово співпадати. У реченні "Моя думка не співпадає з твоєю" це слово треба замінити "не збігається", "не сходиться". Таким же недоладним є слово співставляти, яке є калькою, невдалою з погляду словотворчої семантики, з російської "сопоставлять¹'.

Треба пам'ятати, що українська мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов'янському со-) є переважно в назвах осіб, які з кимось щось роблять, чи дій, які передбачають "робити щось з кимось". Наприклад: собеседник - співрозмовник, сотрудник - співробітник, содоклад - співдоповідь, сострадать - співчувати.

Отже, не "співставляти" щось, а порівнювати, зіставляти.

Досить часто ми чуємо ненормативні смішні вислови "рахую, що ви помиляєтесь", "рахую можливим", "я прийшов на рахунок квартири". При доброму знанні української та російської мов легко виявити, що не колене значення російського слова "считать" перекладається на українську мову як рахувати і відповідно не кожне значення російського слова счёт як рахунок.

Считать возможным - вважати (визнавати) за можливе (можливим); считать своим долгом - вважати своїм обов'язком (за свій

обов'язок); каждая минута на счету - не можна гаяти ні хвилини (жодної хвилини); на этот счёт - щодо цього; это не в счёт - це не береться до уваги; покончить счёты - покінчити з усім; жить за чужой счёт - жити на чужі кошти (за чужий кошт, чужим коштом); в конечном счёте - в остаточному підсумку, врешті-решт, зрештою; можна сказати: вніс гроші на рахунок у банку, відкрив рахунок, заплатив згідно з рахунком.

У російськім мові існує багатозначне слово "открыть", а в українській мові є кілька відповідників: відкрити, відчинити, відімкнути, розтулити, відкоркувати, розгорнути, розплющити. Часто ці слова вважають за синоніми, але вони мають різне значення. Українською мовою відчиняти можна двері, вікна, браму, ворота, квартиру, тобто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини; коли потрібно скористатися ключем, тоді послуговуються дієсловами відмикати, замикати. Якщо ж йдеться про початок функціонування певного закладу, виявлення властивостей або про те, що стає відомим для всіх, то слід сказати відкривати, відкрити ("Переможці торішніх змагань відкривають спартакіаду" І.Багмут; "Щодесять хвилин хіміки планети відкривають, синтезують, одержують хімічну речовину" "Наука і суспільство"). Коли мовиться про книжку або зошит, то треба казати: розгорнути, а не розкрити, згорнути, а не закрити: ("Я розгорнула книжку і прочитала епіграф" Л.Українка).

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ НОРМИ

У всіх без винятку стилях мовлення вживаються фразеологізми, проте тут трапляється чимало огріхів та неточностей.

Для позначення поняття "бути неприкритим, перебувати не в при­міщенні" в українській літературній мові існує вислів просто неба. Поширений в усному мовленні та в пресі калькований варіант "під відкритим небом" є порушенням української фразеологічної норми.

Неправильним є вживання замість фразеологізму "біла пляма" вислову "біле місце".

Коли фразеологізми використовують неправильно, вони перестають бути засобом образності н виразності. У такому разі вони псують усний чи писемний текст так само, як помилки лексичні, синтаксичні або стилістичні.

Ненормативним є вислів. "потискувати плечима" (рос."пожимать плечами"), який перекладається знизувати плечима; працює спустивши рукави (укр.мовою кажуть: "працює як мокре горить"чя"працює аби день до вечора")', від'ємні риси характеру (треба: "негативні риси характеру" ). Таким чином, особливе місце в системі • літературної мови належить фразеології: вона надає мовленню виразного національного колориту, допомагає відтінювати індивідуальне мовлення. Але використання фраз, зворотів потребує тонкого відчуття стилістичної системи мови. Неабиякою майстерністю мають володіти перекладачі, добираючи фразеологічні еквіваленти в іншій мові. Напр., є в рос.мові два близькі за значенням фразеологічні вислови: "На вкус и цвет товарищей нет", "О вкусах не спорят". В українській мові їм відповідають: "На любов і смак товариш не всяк" і з іншим експресивним значенням - фразеологізм: "Кому піп, кому попадя, а кому попова дочка".

Часом доводиться чути або читати невдало перелицьоване з російської: од воріт поворіт, банкет горою, кричати на всю іванівську, але їм відповідають в українській мові інші ідіоми (притаманний тільки даній мові стійкий зворот, що виражає єдине поняття). У першій фразі мало бути: завертай назад оглоблі, в другій - банкет на всю губу, а в третій - кричати на все горло, на всю пельку, на всі заставки, щодуху, щосили.

Ідіоми, як і прислів’я та приповідки, виникши в мові якогось народу на ґрунті історично-побутових обставин, не мандрують так легко, як слова, з мови в мову, а лишаються незайманими в одній своїй мові. їх не можна дослівно перекладати, бо з цього, як ми бачимо, виходить нісенітниця, - треба в кожній мові шукати відповідників, що, може, й відрізнятимуться словами, але матимуть аналогічне значення.

Візьмемо українську ідіому накивати п'ятами. Вона виникла, мабуть, іще з тих далеких козацьких часів, коли запорожці заступали татарам дорогу

на Україну. Не раз татарам доводилось, замість хапати живий товар, ясир, як вони казали, чи бранців, як називали полонених на Україні, тікати, діставши збройну відсіч від козацтва. Панічна, втеча ворога, який із переляку так наддавав ходу, що тільки мигтіли його п'яти, дала підставу жартівливим козакам, які любили дотепний вислів, казати, що ворог накивав п'ятами-, російське - задат ь стрекача.

Отак специфічні обставини життя народу створюють свої, характерні тільки для однієї мови, вислови, приказки, прислів'я, що разом із іншими нормативними чинниками зумовлюють дух цієї мови, її національну оригінальність.

Піфагорові штани

Встигли друзі напророчить: буде вченим наш Василь.

Справді тонко він напрочуд відчуває мову, стиль.

Та про це він добре дбає, користає кожен мент.

Обдарований студент - книжки з рук не випускає.

Я йому такі "горішки" на переклад підкладав!

Він задумувався трішки Й тут же все перекладав.

А дівча, "крутиголовка" з Василя давай ще й кпить:

• Ось російська є примовка:

"С красоты росы не пить".

То навряд чи ти цю фразу по-вкраїнськи віддаси.

А Василь на це одразу:

"Із краси не пить роси!" ' ' ^; '■

Як Васька їй обеззброїть, в кут глухий його загнать?

• А як буде "Глазки строить"?

Каже: "Бісики пускать".

• Ой, Василю, все ти важиш, все відтворюєш... Ану ж - як по-нашому ти скажеш:

"Лыком шит, а всё же муж"?

А Василь: - Ну тут оцінка ...

Як сказала б наша жінка:

"Хоч сякий-такий Павло

• Краще, ніж би не було..."

Друг спитав його нарешті:

• А як це перекладеш ти - "Пифагоровы штаны

на все стороны равны?"

Брови звів Василь на нього

і сказав: - Що ж тут такого:

"Піфагорові штани - рівні, як не поверни".

(Д.Білоус)

Фразеологізми найчастіше бувають переосмисленням вільного по­єднання слів. Зіставимо два речення: Гілки спружинили і вдарили по руках і Чоловіки вдарили по руках і мирно розійшлись. У першому реченні вираз вдарили по руках є вільним словосполученням, усі слова в ньому вжиті в своєму прямому значенні. У другому реченні цей вираз утратив своє первісне значення і вживається у новому, переносному значенні - погодилися з чимось, дійшли згоди. Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від того, скільки слів до нього входить, виражає одне поняття івживається в мові як готова одиниця, наприклад: собаку з'їв - досвідчений; ювити ґави - бути неуважним; нема живої душі - безлюдно; немалий світ - далеко; впасти духом - зневіритися; носа не показувати— не появлятися; за ніс водити - обманювати; зарубати на носі - запам'ятати; брати під обстріл - критикувати; за боки братися - сильно сміятися; на вудочку попастися - дати себе ошукати, обдурити; байдики бити - нічого не робити; теревені правити - говорити дурниці.

Про значення фразеологізмів, їхню стилістичну роль можна дізнатися з "Фразеологічного словника української мови" Г.М.Удовиченка (К.: "Вища школа", 1984, т.1-2).

ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

За джерелом виникнення фразеологізми в українській мові можна класифікувати таким чином:

• виробничо-професійні вирази, що набули метафоричного значення: по всіх швах; сім раз одміряй, а раз одріж (з мови кравців); грати першу скрипку; підвищувати тон (з мови музикантів); взяти під обстріл (з мови військових);

• вислови з античної культури, самозакоханий Нарцисс - самозакохана людина. В грецькій міфології - красивий юнак, син бога річок Кефіса та німфи Лейріопи. Одного разу Нарцисс, який ніколи нікого не любив, нахилився над струмком, побачив там своє обличчя, закохався сам в себе і помер від туги, тіло його перетворилось у квітку.

Крокодилячі сльози. Вираз вживається в значенні - нещирість, притворство."Удаваний плач", людина сильно переживає, але сама комусь готовить загибель. Засновано на тому, що у крокодила, перед тим, як він має з'їсти свою жертву, течуть сльози.

Сади Семіраміди. Прекрасні місця. Семіраміда - легендарна асирійська цариця. Грецькі історики розповідають, що нею були збудовані "висячі садки" у Вавілоні. Сади ці давній світ вважав одвиміз "семи чудес світу". Звідси вираз: "Сади Семіраміди" отримав значення - "прекрасні місця".

Сіль землі (кращі люди свого часу) - вираз з Євангелія, слова Ісуса учням "Ви - сіль землі".

Лебедина пісня. Вираз вживається в значенні: останній прояв таланту. Вважається, начебто лебеді, перед смертю співають. Виникло в древності (у байках Езопа - VI ст. до н.е.).

Біла ворона. У римського поета Ювенала (середина 1-го століття]. Вираз позначає рідкісну, яка різко відрізняється від інших, людину.

Рок дает царства рабам, доставляет пленным триумфы.

Впрочем, счастливец такой реже белой вороны бывает.

Неопалима купина. З біблейського міфа - чудовий, який горить й не згорає, кущ терену, в пламені якого Бог з'явився перед Мойсеєм. Значення - зберігається вічно.

Яблуко чвар. Причина ворожби. Уперше вжив римський історик Юстин (11 ст. н.е). Грецький міф. Богиня ворожби Ерида покотила між гостями на весіллі золоте яблуко з підписом "Найпрекраснішій". Серед гостей були богиня Гера, Афіна, Афродіта, які почали сперечатись, хто з них має отримати яблуко. Суперечку вирішив Парис, син троянського царя, віддавши яблуко Афродіті, за що та допомогла Парису вкрасти Єлену, дружину спартанського царя Менелая, що стало причиною Троянської війни.

Авгієві стайні. У грецькій міфології авгієві стайні - величезні стайні царя Авгія, які протягом багатьох років не прибирались. Вичищені були за один день героєм Гераклом. Він направив через стайні ріку і очистив їх. (Міф -1 століття до н.е). Тепер вживається у значенні дуже забруднене приміщення, а також безмежне запустіння в справах;

• переклади висловів видатних людей'. Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах. (Д.Ібарурі); Люди, будьте пильні! (Ю.Фучик);

• крилаті вислови українських письмешіиків: Убий - не здамся! (Леся Українка ); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Пам 'ять сері/я. (О.Корнійчук); Не називаю її раєм. (Т.Шевченко);

• переклади крилатих висловів російських письменників: сидіння між двома стільцями (Салтиков-Щедрін); промінь світла у темному царстві (М.Добролюбов); герой нашого часу (М.Лєрмонтов); сміх крізь сльози (М,Гоголь); нам спокій тільки сниться (О.Блок);

• переклади крилатих висловів зарубіжних письменників: бути чи не бути (В.Шекспір); спляча царівна (Ш.Перо); синій птах (Метерлінк) '

• біблійні та євангельські видлови: берегти, як зіницю ока; повер­татися на круги своя; прощайте ворогам вашим; співати Лазаря; книга за сімома печатями; кари єгипетські.

Приклади перекладу фразеологізмів: как аукнется, так и

откликнется - як гукнеш, так і відгукнеться; який голос, такий і відголос; як зовуть, так і озивається; як стукне, так і грюкне; як ви нам, так і ми вам; який харч, така й робота; як Сірка годують, так він і гавка.

Погубить жизнь (век) - занапастити (загубити, перевести) життя, вік; зав'язати світ (вік, життя); утопити голівоньку навіки; утопити долю.

МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ

Морфологічні норми - це правильне вживання морфем.

Як правильно: Делегація відбула до Парижа чи до Парижу?

Іменники чоловічого роду II відміни в родовому відмінку мають закінчення -а, коли вони означають назви населених пунктів: до Парижа, до Києва, до Лондона, до Харкова ’

Як правильно: Студенти факультету чи факультета, університету чи університети ?

Іменники чоловічого роду на приголосний II відміни в родовому від­мінку однини мають закінчення -у, -ю, коли вони означають назви установ, закладів, організацій: інституту, факультету, клубу, комітету, штабу

Як правильно: В лікарні немає гіпсу чи гіпса?

Іменники чоловічого роду на приголосний в родовому відмінку мають закінчення -у, -ю, коли вони означають речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, боріцу, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, кисню, льоду,меду, піску, сиру, спирту, але: хліба

Для визначення закінчення іменників II відміни однини в родовому відмінку слід звертатися до „Українського правопису”, а також до орфографічних словників^де в усіх іменниках вказується форма родового відмінку.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення: - о в і, -єві, -еві, та -у, -ю.

Зловживання закінченнями -у, -ю робить усний чи писемний текст монотонним, відриває його від живого мовлення. Наприклад, яка фраза природніша: Це почесне звання присвоєно артисту обласного театру Михаїїлу Ткаченку. Чи ця синтаксична конструкція: Це почесне звання присвоєно артистові обласного театру Михайлові Ткаченку.

Таємниць-секретів надзвичайної чарівності нашої мови, певна річ, безліч. Одна з них, мабуть, полягає в природному несприйнятті українцем незграбних активних дієприкметників із суфіксом -ущ, -гощ, ащ, -иіц, -вш. Мало того, що вони штучно видовжують слова, а ще й утворюють звуки, які нагадують зловісне зміїне шипіння! От чому так наполегливо запротестували депутати-письменники на одному із засідань Верховної Ради проти вписування в офіційний документ слів "вищестоящі", "нижчестоящі". Бо таких слів у нашій мові просто не існує. Зате ними рясно всіяні різні адміністративні виступи й документи. Як і словами "виступаючий, працюючий, існуючий, відробивший, проживавший, слідуючий, надихаючий".

Для всіх цих і подібних висловів, що переважно стали канцеляризмами, у нашій, багатій на синоніми та гнучкі звороти мові легко можна знайти благозвучні і точні замінники. В одних випадках користуються підрядними визначальними реченнями: "той, що працює" чи "той, який працює", "той, що (який) керує", "той, котрий проживає". В інших - знаходять замінники- прикметиики: "вищі органи" або "керівні органи", "підлеглі (підпорядковані) організації" тощо.

У побуті, в ділових розмовах та й у газетах нерідко вживається слово "відпочиваючий" або ще кострубатіше "відпочивающий" - за аналогією до російського "отдыхающий". Тут, крім використання підрядного речення {той, що відпочиває), можна знайти і заміну в формі іменника "відпочивальник". Це слово зафіксоване в наших словниках.

На жаль, досить часто можна побачити невластиві українській мові активні дієприкметники на сторінках нашої преси. В одній із кореспонденцій газети "Вінницькі вісті" натрапляємо на такі фрази: "... прийнята відставка бувшого голови міськради...", "Під час дискусії на сесії виступив бувший міський голова...". У цих випадках правильно було б написати: "колишнього голови міськради...", "колишній міський голова...".

Наша мова гнучка, мудра. Вона, звичайно, не все геть відкидає, аби лише вкластися в звичні форми й поняття. Суфікси -ущ, -ющ, -ащ, -ящ є і в її словах, але в тих лише випадках, де в цьому є необхідність.

"Невмирущий, трудящий, квітучий, лежачий, роботящий" - ці та деякі інші слова давно вже перестали бути дієприкметниками, а перетворились у віддієслівні прикметники. У незначній кількості такі слова лише прикрашають мову, дають їй органічного розмаїття.

Таким чином, особливістю сучасної української літературної мови є майже повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу. У багатьох випадках замість активних дієприкметників {Лэжна використовувати прикметники: вирішальний, життєствердний, захопливий, всеохопний. Ще один варіант - заміна дієприкметників іменниками: нападник, відпочивальник, вступник, завідувач. Заміна здійснюється описовими конструкціями типу: той, що працює, який приїхав.

Часто доводиться чути слово слідуючий у різних контекстах: 1. На слідуючій парі буде перевірка. 2. Лікар застосував слідуючі методи лікування. 3. На зборах виступили слідуючі студенти. 4. Виходимо на слідуючій зупинці.

Запам’ятайте! Коли мовиться про послідовність, слід вживати слово наступний: наступна пара, наступна.зупинка. В іншому значенні вживається слово такий: виступили такі студенти (бо не було попередніх); такі методи лікування. Слово слідуючий в українській мові не вживається.

Серед іменників - назв професій,' звань, посад є немало слів, що вживаються у формі чоловічого роду для позначення і чоловіків, і жінок: агроном, академік, доктор, капітан, ректор, декан. Утворення типу агрономша, докторша, ректоріиа як . назви професій є елементами просторіччя, в літературній мові вони вживаються з розмовним відтінком у значенні "дружина агронома", "дружина ректора". Але від багатьох назв професій утворилися жіночі відповідники: авторка, викладачка, дописувачка, журналістка, лекторка, діячка.

Коли, скажімо, в одному з указів пишуть таке: Присвоїти почесне звання "Народний артист України" Солістці ансамблю "Льонок" Ніні Матвієнко, то це звучить цілком природньо. Але ж нікому не спаде на думку оголосити на концерті: «Виступає народний артист ( чи заслужений артист) України Руслана.

СИНТАКСИЧНІ НОРМИ

Одним із показників мовної майстерності є вміле користування можливостями синтаксичної синонімії. На сторінках газет, у теле- і радіопередачах надуживають конструкціями з прийменником по: "проректор по науковій роботі", "міське бюро по працевлаштуванню". Природнішими для української мови є конструкції: "проректор з наукової роботи", "міське бюро працевлаштування".

Ми не завжди вміло будуємо речення з прикметниками вищого та найвищого ступеня. Щоб перевірити себе, запишіть номери речень, в яких немає помилок.

І. Життя - самий кращий ідеолог, життя - сама вища школа, 2. Завжди терновий вінець буде кращим царської корони. 3. Уже не та блакить над нами, уже коротші стали дні. 4. Внаслідок природного добору організми ставали більш пристосованішими до навколишніх умов. 5. Слово старше грошей. 6. Правда світліша сонця. 7. Заздрість сліпа. 1 що гостріша вона, то їііє більш сліпіша. 8. Алюміній більш поширеніший у природі, нілс залізо. 9. У дитинстві гарячіше сонце, густіша трава, сильніші дощі, тем­ніше небо і надзвичайно цікава кожна людина.

Чи від усіх прикметників можна утворити форми вищого та найвищого ступеня?

Ні, не від усіх, а тільки від якісних, тобто тих, що називають ознаки, властиві предмету в більшій або меншій мірі: холодний - холодніший - найхолодніиіий; чистий - чистіший - найчистіший.

А від відносних (дитячий, осінній, дерев’яний) і присвійних (батьків, лелечий) не можна утворити ступені порівняння.

Порушення законів сполучуваності слів

Іноді ми засмічуємо своє мовлення, анітрохи не задумуючись над змістом фраз.

Досить часто чуємо таке: "Я прочитав більшу половину книжки" або "На зборах є більша половина працівників".

Але ж половина - це одна з двох рівних частин. Тому нелогічно говорити про більшу чи меншу половину. Зміст речень можна передати по- різному: більше, ніж (як) половина, більша частина.

Недоречними є фрази захисний імунітет (імунітет - захисна реакція організму); вільна вакансія (вакансія - вільна, незайнята посада); мій власний погляд (власний, особистий - це ж і є мій); пам'ятні сувеніри (сувенір з французької означає "спогад", "пам'ять"); колега по професії (колега - товариш за фахом); його демобілізували з армії (демобілізувати - звільнити з армії); дитячий лікар-педіатр (педіатр і є дитячий лікар).

У поезії, у народних піснях лексичні повторення часто виправдані, бо виконують певну естетичну й стилістичну функцію: "Де ж ти зиму зимував?"; "Ночував я нічку"; "Рано-раненьк

Приблизна кількість

Для позначення приблизної кількості в українській мові вживаємо:

1. Сполучення прислівників близько, коло, приблизно, до з числівниками, які ставимо у відповідному відмінку: приблизно двісті чоловік, близько (коло) ста чоловік, до ста гривень.

Прийменник біля вживається тільки в конструкціях з просторовим значенням: "біля хати", "біля лісу":

Ненормативними є вислови: "біля 10-ї години ранку", "біля 100 чоловік".

2. Різноманітні конструкції зі словами (не) більше ніж (як), менше ніж та ін.

3. Сполучення, у яких числівник стоїть після іменника (який завжди має форму родового відмінка множини): "кілометрів десять", "кілограмів сто ".

Сполучення "порядка трьох кілометрів, порядка семи тисяч", які дехто вживає на позначення приблизної кількості, не є нормативними. Не забуваймо, що слово порядок, яке функціонує в українській та російській мовах, має свої особливості в кожній із них; сполучення "без малого сотня, почті сотня" теж не є нормативними в українській мові.

Ненормативним є вислів: Зустрінемося через пару днів. Слово пара слід вживати з іменниками, що означають однакові речі: "пара чобіт, рукавиць", людей між собою чимось пов'язаних: "молода пара", худобу: "пара волів".

Українська літературна мова має чітко окреслені норми щодо різних видів синтаксичного зв'язку. Наприклад, віддієслівні іменники "завідувач, командувач, погиирювач" вимагають, щоб іменник стояв після них у родовому відмінку, а рідковживані в сучасній мові активні дієприкметники - в орудному. Отже, треба вживати: "завідувач відділу (клубу, кафедри, редакції)", але "завідуючий відділом (клубом, кафедрою, редакцією)".

Прийменник згідно керує іменником в орудному відмінку з прийменником з. Правильні конструкції: "згідно з вимогами, згідно з методикою". Сполучення типу "згідно вимог, згідно методик" являють собою відступи від синтаксичних норм.

СТИЛІСТИЧНІ НОРМИ Дотримання цих норм забезпечує найбільш раціональне вираження думок за певної конкретної життєвої ситуації, бо при цьому максимально враховується мета, характер мовлення і стильова приналежність слів.

ОРФОГРАФІЧНІ НОРМИ Ці норми представлені в загальнообов'язкових написаннях слів. Напр., перед глухими приголосними. к, п, т, х, ф префікс з- переходить у с-: сказати, спалахнути, сфотографувати, стекти, схилити.

У всіх префіксах без-, роз-, від-, над-, об-, через-, перед— кінцевий дзвінкий перед глухим не змінюється: безкрилий, відкриття, передплата.

ПУНКТУАЦІЙНІ НОРМИ

Ці норми втілюються в усталеному вживанні розділових знаків

/писаному тексті. к

Унормованість мовлення майбутніх медичних працівників

Словниковий склад мови, особливо мови багатофункціональної, яка обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництво, є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний - він налічує сотні тисяч слів. СУМ - найпоширеніше на сьогодні зібрання лексичних скарбів нашого народу - фіксує близько 135 тисяч слів. Навіть у такому океані слів можна легко й швидко знайти саме те слово, що потрібне в даний момент. Зупинимося на тій лексиці, яка використовується в медичній галузі. Як правильно сказати: госпіталь чи шпиталь', положення, становище чи стан хворого; привести чи призвести до захворювання?