Короткий зміст|вміст,утримання| теми:
Ртутний стоматит (stomatitis mercurialis) розвивається у|в,біля| осіб|облич,лиць|, в яких ртуть потрапляє|попадає| у вигляді пари через органи дихання, травний тракт, шкіру або шляхом ін'єкції ртутних препаратів з лікувальною метою. Металева ртуть при безпосередньому контакті токсичної дії на організм не чинить|робить,виявляє,чинить|. Ртутний стоматит розвивається унаслідок|внаслідок| порушення трофіки тканин, пов'язаної з пошкодженням|ушкодженням| капілярів СОПР|. Циркулююча в капілярах СОПР| ртуть з'єднується з|із| сірководнем порожнини рота, який виділяється із|із| залишків їжі, зубного нальоту, вмісту пародонтальних| кишень, що розкладаються; утворювана сірчиста ртуть у вигляді чорної смуги відкладається в клітинх|клітинах| епітелію по ясеневому краю. Накопичуючись, вона подразнює|роздратовує,подразнює| слизову, приводяи| до її омертвляння. Спочатку виникає асептичний некроз, потім приєднується фузоспириллярная| інфекція і розвивається виразковий гінгівостоматит. Розвитку виразкового гінгівіту сприяють різні подразники — зубний камінь, гострі краї каріозних порожнин; якісні пломби і протези.
Клініка. Першим симптомом ртутного стоматиту є|з'являється,являється| підвищене слюновыделение|, що пов'язано з роздратуванням слинних залоз ртуттю, що виділяється ними. Хворий скаржиться на металевий присмак в роті|у роті|, відчуття жару, важкі|тяжкі| пульсуючі болі в яснах, головний біль. Десна
запалена, гиперемирована|, набрякла. По краю ясен і дешевих сосочків з'являється|появляється| сіро-чорна облямівка, потім сірувато-білий смердючий наліт, що складається з некротизованих епітеліальних кліток|клітин| і детриту. При поглибленні некротичного процесу утворюються виразки|язви|, можливо оголення міжальвеолярних перегородок, нерідко|незрідка| їх секвестрація, розхитування і випадання зубів.
При важких|тяжких| ртутних інтоксикаціях процес розповсюджується|поширюється| на слизову щік, язика|язика|, мигдаликів і зіву, а нерідко|незрідка| на слизову твердого піднебіння|піднебіння| і губ. Під час переходу процесу з ретромолярної області розвивається тризм, часто запалюються великі слинні залози. Салівація в цей період різко підвищується (до 3-4 л в добу), слина стає смердючою, хворий не встигає|устигає| її проковтувати і вона витікає з|із| порожнини рота. Процес супроводжується|супроводиться| підвищенням температури, загальною|спільною| слабкістю. Такий розвиток захворювання спостерігається у|в,біля| хворих при значному накопиченні ртуті за короткий проміжок часу.
При хронічній ртутній інтоксикації, окрім|крім| ртутного стоматиту, підвищеної салівації, хронічного меркуріального гінгівіту, спостерігаються такі загальні|спільні| порушення, як головний біль, анемія, розлади травлення, безсоння, блідість шкірних покривів, парестезії.
Діагностика ртутного стоматиту не складає|уявляє| труднощів. Відмітними симптомами є|з'являються,являються| підвищена салівація, збільшені і різко болісні|болючі| лімфатичні вузли, сіро-чорна облямівка навколо|навкруг,довкола| зубів. Правильність постановки діагнозу підтверджується виявленням підвищеної кількості ртуті в сечі. Прогноз сприятливий. За умови, якщо ртуть більше не потрапляє|попадає| в організм, при проведенні відповідної терапії через 12-14 днів наступає|настає| одужання|видужання|.
Лікування. Негайне припинення надходження|вступу| ртуті в організм, а також вживання заходів до термінового|строкового| виведення її з організму. Для цього призначають теплі ванни, лужні мінеральні води. Виведенню ртуті з організму сприяє застосування|вживання| йодистого калію, тіосульфату натрію. Призначають ін'єкції унітіолу|, що зв'язує ртуть і утворює з|із| нею нерозчинні з'єднання|сполучення,сполуки|, індиферентні для організму. Вони добре виводяться з|із| сечею і слиною. Ртутний стоматит лікують по описаній вище методиці лікування виразкового стоматиту. Необхідно провести ретельну санацію порожнини рота, призначити аплікації, електрофорез| на область ураження|ураження| з|із| розчином унітіолу| або тіосульфату натрію. Для зменшення салівації призначають атропін (5-6 крапель|краплини| 0,1% розчину 2 рази на день). Всередину призначають полівітаміни.
Свинцевий стоматит (stomatitis plumbica seu saturnina). Інтоксикація свинцем спостерігається досить часто, тому що|бо| свинець широко застосовується в промисловості. З|із| свинцем і його з'єднаннями|сполученнями,сполуками| мають контакт люди різних професій (добування|видобуток| свинцевих руд, виготовлення свинцевих труб, дроту, дробу, виробництво акумуляторів, свинцевих фарб|барв|, шрифтів).
При підвищеній концентрації свинцевих з'єднань|сполучень,сполук| в приміщенні|помешканні| або при постійному перебуванні в атмосфері, забрудненій з'єднаннями|сполученнями,сполуками| свинцю, навіть в межах допустимих концентрацій, у|в,біля| людей з|із| підвищеною чутливістю до цих речовин може розвинутися хронічне отруєння, відоме під назвою сатурнізм. Свинець потрапляє|попадає| в організм у вигляді пилу або пари через дихальні шляхи|колії,дороги|; із забруднених рук і продуктів харчування - через травний тракт і, можливо, через непошкоджену|неушкоджену| шкіру. Виводиться з|із| сечею, потім, слиною і ін., яких лабораторне дослідження яких на ранніх стадіях має велике діагностичне значення.
Клініка. Свинцевий стоматит, розвивається поступово. Одним з перших симптомів є|з'являється,являється| металевий присмак в роті|у роті| і особливий, так званий свинцевий запах з|із| ротової порожнини. З'являється|появляється| свинцева облямівка — синювато-чорна смужка по ясеневому краю, навколо|навкруг,довкола| шийок фронтальних зубів, переважно з вестибулярного боку. Поступово розвивається хронічний катаральний гінгівіт. Відкладення свинцю у вигляді чорно-синіх плям можуть з'явитися|появитися| одночасно в різних ділянках СО щік, губ, язика|язика|, твердого і м'якого піднебіння|піднебіння|. Свинцева облямівка є відкладанням сірчистого свинцю, що утворюється в результаті|унаслідок,внаслідок| з'єднання|сполучення,сполуки| свинцю, який виділяється слиною, з|із| сірководнем, що утворюється в ясеневих| кишенях при гнитті залишків їжі. У СО|із| свинець відкладається в стінках судин|посудин|, викликаючи|спричиняючи| порушення кровообігу, який у важких|тяжких| випадках призводить|призводить,наводить| до утворення асептичного некрозу. У таких випадках можливий розвиток виразкового стоматиту у зв'язку з приєднанням фузоспіриллярної| інфекції.
Іноді|інколи| запалюються привушні залози, що супроводжується|супроводиться| утрудненням|скрутою| жування і тризмом. Поступово розвиваються загальні|спільні| явища інтоксикації свинцем: слабкість, анемія, відсутність апетиту, порушення травлення. Шкіра набуває|придбаває| сірувато-землистого відтінку, піднебіння|піднебіння| стає жовтим. При хронічному сатурнізмі зміни виникають майже у всіх органах. Спостерігаються свинцеві коліки, |затримка сечі, біль в суглобах, ураження нирок|бруньок| (так звана зморщена свинцева нирка|брунька|). При важких|тяжких| отруєннях вражається|приголомшується| нервова система: наступають|настають| розлади чутливості (парестезія, анестезія), можливі паралічі, атрофія зорового нерва. При дослідженні крові виявляється базофільна зернистість еритроцитів, пойкілоцитоз, лейкоцитоз.
Лікування. Негайне усунення контакту хворого з|із| свинцем. Загальне|спільне| лікування направлене|спрямоване|
на поліпшення|покращання| обміну речовин, поліпшення|покращання| діяльності шлунково-кишкового тракту, виведення
свинцю з організму шляхом щоденних теплих ванн. З|із| медикаментів призначають 3% розчин йо-|
дистого| калію, вітаміни. Місцеве лікування — симптоматичне. Окрім|крім| санації порожнини рота
для попередження|попереджувати,запобігання| вторинної|повторної| інфекції призначають полоскання антисептичними і лужними|
розчинами.
Вісмутовий стоматит (stomatitis vismuthina).
Розвивається при використанні вісмутових препаратів (бийохінол|, бісмоверол| і ін.) для лікування сифілісу, а також несифілітичних уражень|уражень| центральної нервової системи (залишкові явища після|потім| порушення мозкового кровообігу). В результаті|унаслідок,внаслідок| взаємодії вісмуту з|із| білками утворюється важкорозчинна| органічна сполука альбумінат| вісмуту. З'єднуючись з|із| сірководнем порожнини рота, він утворює сірчистий вісмут, який відкладається у вигляді синювато-чорної кайми на яснах навколо|навкруг,довкола| шийок зубів. Пігментація сірчистим вісмутом спостерігається також на слизовій щік, язика|язика|, губ, твердому піднебінні|піднебінні|. При діагностиці захворювання важливе|поважне| значення має анамнез, лабораторні дослідження.
Клініка. Вісмутовий стоматит звичайно протікає без суб'єктивних відчуттів, мало турбуючи|непокоївши| хворого. У важких|тяжких| випадках розвивається виразково-некротичний гінгівостоматит із|із| смердючим запахом, підвищеним слиновиділенням, запаленням лімфатичних вузлів, аж до обмеженого некрозу альвеол і навіть частини|частки| тіла щелепи.
Лікування. При розвитку вісмутового стоматиту слід відмінити|скасувати| терапію вісмутом, призначити
гарячі ванни. Для місцевого лікування рекомендують полоскання 3% розчином перекису водню
і ротові ванни розчином унітіолу| або натрію тіосульфату 6-8 разів на добу. Лікування виразково-|
-некротичного| вісмутового стоматиту проводять за принципами лікування виразково-некротичес-|
кого гінгівостоматиту.
Для профілактики вісмутового стоматиту до введення|вступу| препаратів вісмуту проводять ретельну санацію порожнини рота. Пацієнт повинен бездоганно виконувати рекомендації по гігієні порожнини рота в процесі лікування.
Студент повинен знати:
1. Етіологію, патогенез, чинники|фактори|, сприяють розвитку екзогенних інтоксикацій.
2. Клініку екзогенних інтоксикацій.
3. Локалізацію ураження|ураження| слизової оболонки порожнини рота при отруєнні ртуттю, свинцем, вісмутом.
4. Заходи профілактики екзогенних уражень|уражень| СОПР.
Студент повинен уміти:
1. Виявляти найбільш інформативні симптоми проявів|виявів| екзогенних інтоксикацій на СОПР.
2. Проводити диф. діагностику екзогенних інтоксикацій СОПР (проф. захворювання, травми, стигми).
3. Проводити найбільш раціональне загальне|спільне|, місцеве і симптоматичне лікування екзогенних інтоксикацій СОПР.