Принципи інтенсивної терапії
1) Забезпечення адекватної оксигенації, легеневої вентиляції та гемодинаміки. Проводиться залежно від стану пацієнта за загальноприйнятою тактикою підтримки вітальних функцій;
2) екстрена протисудомна терапія: діазепам 0,1-0,2 мг/кг внутрішньовенно або 0,3-0,4 мг/кг внутрішньом’язово; мідазолам 0,2 мг/кг внутрішньовенно чи інтраназально, 0,4 мг/кг внутрішньом’язово або 0,7-0,8 мг/кг ректально; натрію оксибутират 70-130 мг/кг; барбітурати (тіопентал натрію) 5-10 мг/кг (при можливості забезпечити ШВЛ);
3) у новонароджених можливе призначення фенобарбіталу в дозі насичення 20 мг/кг з підтримувальною дозою 3,5 мг/кг на першому тижні життя та 5 мг/кг з другого тижня життя;
4) при порушеннях дихання, неефективності протисудомних препаратів чи тривалих судомах, що розпочинаються після закінчення дії протисудомних засобів, показана міорелаксація та ШВЛ;
5) при гіпокальціємічних судомах — 10% розчин хлориду чи глюконату кальцію 0,5-1,0 мл/кг внутрішньовенно повільно;
6) при судомах на тлі гіпоглікемії в/в 20-40% розчин глюкози з розрахунку 0,5 г/кг маси тіла з доданням тіаміну або кокарбоксилази;
7) дегідратаційна терапія при судомах не є обов’язковою. Вибір тактики інфузійної терапії залежить від причини судом і має забезпечити адекватну мозкову перфузію;
8) після припинення нападу судом доцільно вирішити сумісно із неврологом питання про планове призначення антиконвульсантів. Вони частіше не показані лише при одноразових фебрильних судомах чи на тлі початку нейроінфекції та при метаболічних судомах (гіпоглікемія, спазмофілія).
Будь-які судоми є загрозливим станом, що може спричинити ушкодження мозку дитини або навіть летальний кінець у разі епілептичного статусу, тому невідкладна допомога повинна починатися якомога раніше, тривати під час транспортування дитини до лікарні. Госпіталізація дитини із судомним синдромом частіше здійснюється до відділень інтенсивної терапії. Якщо судоми вперше виникли, сполучаються із вогнищевою симптоматикою та ознаками підвищення внутрішньочерепного тиску, обов’язковим є проведення комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії.
Гострий стенозуючий ларинготрахеїт (ГСЛТ) або синдром "крупа" - гостре звуження просвіту гортані, зумовлене загальним набряком слизової оболонки,гіперсекрецією залоз, спазмом м'язів гортані. Невідкладна допомога при стенозі І ступеня: 1. Дитину заспокоїти, взяти на руки, пригорнути до себе, зацікавити іграшкою. 2. Достатня кількість теплого пиття (молоко з боржомі, 2% розчин питної соди). 3. Доступ свіжого повітря. 4. Відволікаюча терапія - гірчичники на литкові м'язи, грудну клітку, гарячі гірчичні ванни для ніг, озокеритові аплікації на грудну клітку, ноги. 5. Інгаляції соляно-лужні, з відхаркуючими травами, зволоженого кисню. 6. Антигістамінні препарати - супрастін, димедрол 2 мг/кг ч/з рот. При стенозі II ступеня використовують те, що і при І ст., в поєднанні з: 1. Інгаляцією з протинабряковою сумішшю (ефедрин 5%*1.0 + адреналін 0.1%*1.0 + атропін 0.1%*0.3 + димедрол 1%*1.0 + гідрокортизон 25 мг, фізрозчин 15 мл) . 2. Заспокійливими засобами: літична суміш (аміназін 2.5%*1.0 + дімедрол 1%*1.0 + новокаїн 0.25%*4.0) - 0.1 мл/кг, внутрішньо м’язово, 20% оксибутірат натрію (в дозі 50-70 мг/кг), внутрішньо м’язово або у вену. 3. Антигістамінні препарати - дімедрол, супрастін, піпольфен (2-3 мг/кг/добу) внутрішньо м’язово. 4. З метою зменшення спазму м'язів гортані - 2.4% еуфілін (у дозі 3-5 мг/кг) у вену, вітамін С, кокарбоксилаза; однократно глюкокортикоїди (кортикостероїди): гідрокортизон - 3-5 мг/кг/ добу або преднізолон - 1-2 мг/кг/добу, або дексаметазон - 0.5 мг/кг/добу. 5. Для лікування призначають антибактерійну терапію. При стенозі III ст. : 1. Збільшують дозу глюкокортикоїдів у 2-4 рази (гідрокортизон - 15-20 мг/кг). 2. Дезінтоксикаційна терапія з включенням 5% розчину глюкози, альбуміну, плазми, реополіглюкіну, ізотонічного розчину. 3. За показами (при ацидозі) - 4% розчин натрію гідрокарбонату (4-8 мл/кг) у вену. При неефективності комплексного лікування - при III ст. стенозу і IV ст. - госпіталізують у палату інтенсивної терапії, де проводиться інтубація трахеї, трахеостомія. Непритомність Непритомність - короткотривала втрата свідомості, зумовлена гострим недокрів'ям головного мозку, що виникло внаслідок психогенного або рефлекторного впливу на регуляцію кровообігу. Причини: переляк, сильні емоції, вигляд крові, сильний біль, інтоксикація, інфекція, крововтрата, різка зміна положення тіла. Клінічно проявляється запамороченням, дзвоном у вухах, нудотою, короткотривалою (до 1 хв.) втратою свідомості, хворий різко блідне, вкривається потом, пульс уповільнюється. Невідкладна допомога: 1. Надати хворому зручне горизонтальне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°. 2. Забезпечити вільне дихання - розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення. 3. Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи (нашатирний спирт, ефір, оцет) , збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником. 4. Ввести під шкіру 0.1-0.5 мл кордіаміну або 0.25-1 мл 10% розчину кофеїну бензонату натрію, або 0.1-0.5 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду. 5. При тривалій непритомності розтерти верхні і нижні кінцівки, обкласти хворого грілками, після відновлення свідомості напоїти гарячим чаєм, заспокоїти. Колапс Колапс - гостровиникаюча судинна недостатність, яка характеризується падінням судинного тонусу та зменшенням об'єму циркулюючої крові і проявляється різким зниженням артеріального та венозного тиску, ознаками гіпоксії головного мозку і пригніченням життєво важливих функцій. Причини: гіповолемія (кровотеча, депонування крові), наднирникова недостатність, больовий синдром, інфекційні захворювання, часто серцева слабість. Клініка: характерно раптове погіршення стану дитини: виникає різка блідість шкіри з мармуровим відтінком, тіло вкривається холодним потом, з'являється ціаноз губ. Температура знижена, свідомість затьмарена або відсутня. Дихання часте, поверхневе, відзначається тахікардія. Тони серця гучні, хлопаючі, вени спадаються. Тяжкість стану відповідає ступеню зниження артеріального тиску. Невідкладна допомога на догоспітальному етапі 1. Надати хворому зручне горизонтальне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°. 2. Забезпечити вільне дихання - розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення. 3. Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи (нашатирний спирт, ефір, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником. 4. Руки і ноги розтерти шматком суконної тканини або легко помасажувати. Прикласти грілки до кінцівок і накрити хворого ковдрою. 5. Ввести під шкіру 0.1-0.5 мл кордіаміну або 0.25-1 мл 10% розчину кофеїну бензонату натрію, або 0.1-0.5 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду. Анафілактичний шок
Анафілактичний шок - це алергічна реакція негайного типу у відповідь на введення лікарських препаратів, сироваток, вакцин, а також на укуси комах чи змій. Лікування анафілактичного шоку на догоспітальному етапі 1. Негайно припинити подальше поступання в організм алергізуючих речовин: а) припинити введення ліків; б) накласти джгут проксимальніше місця ін'єкції або укусу комах; в) місце введення алергену обколоти 0.1% розчином адреналіну гідрохлориду (0.3-0.5 мл) або 1% розчином мезатону, розведеного в 3-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду; г) у випадку потрапляння алергізуючих речовин на слизові (ніс або очі)слід промити їх проточною водою та закапати розчином адреналіну, при вживанні харчового або лікарського алергену через рот – необхідно положити дитину на бік, промити шлунок теплою водою, дати проносне; д) якщо анафілактичний шок викликаний пеніциліном, внутрім'язово вводять пеніціліназу в дозі 1 000 000 ОД. 2. Для профілактики аспірації блювотними масами, дитину вкладають на бік, висунувши нижню щелепу вперед і здійснюють евакуацію шлункового вмісту зондом. 3. Хворого зігрівають грілками, забезпечують доступ свіжого повітря, проводять оксигенотерапію. 4. Негайно вводять глюкокортикоїди: преднізолон (3-5 мг/кг) , гідрокортизон 5-Ю мг/кг у вену або в м'яз. 5. Паралельно у м'яз вводять антигістамінні препарати: піпольфен, димедрол, супрастін. 6. Закритий масаж серця, штучна вентиляція легень при необхідності. 7. Термінова госпіталізація у реанімаційне відділення.