u_modul_1
.pdfВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.І. ПИРОГОВА
Кафедра біологічної та загальної хімії Курс медичної хімії
БАНК ТЕСТІВ ДО МОДУЛЯ 1
КИСЛОТНО-ОСНОВНІ РІВНОВАГИ ТА КОМПЛЕКСОУТВОРЕННЯ В БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ
Вінниця 2007
Банк тестів затверджено вченою радою ВНМУ ім М.І.Пирогова ( протокол № від 2007)
Автори: доц. Смірнова О.В. проф. Пентюк О.О.
Рецензент: Азаров О.С.
Коректор: Сулім О.Г. Комп’ютерна верстка: Нечипорук В.М.
Редакційно-видавнича група ВНМУ: Відповідальний редактор – Тарасюк С.В., професор. Секретар – Корольова Н.Д., кандидат псих. наук.
Біологічна роль та хімічні властивості s-, p-, d- елементів. Комплексоутворення
1. Електронна будова:
s-елементів: Na, K, Ca, Mg, та їх іонів Na+1, K+1, Ca+2, Mg+2. 2. Електронна будова:
p-елементів: Al, N, O, S, F, Cl, Br та їх іонів Al+3, N+3, O-2, S+4, F-1, Cl-1, Br-1. 3. Електронна будова:
d-елементів: Cr, Mn, Fe, Cu, Zn та їх іонів Cr+3, Mn+2, Fe+3, Cu+2, Zn+2.
4.Амфотерні властивості оксидів та гідроксидів Al+3, Pb+2, Sn+2, As+3, Zn+2, Cr+3,Fe+3, Co+3.
5.Рівняння їх взаємодії із кислотами та лугами.
6.Окисно-відновні властивості елементів. Закінчити рівняння реакцій та
7.підібрати коефіцієнти методом електронного балансу:
KMnO4 + H2S + H2SO4 → MnSO4 + S + …...
KMnO4 + CaS + H2SO4 → MnSO4 + S + …...
KMnO4 + KNO2 + H2SO4 → MnSO4 + KNO3 + …..
KMnO4 + KNO2 + KOH → K2MnO4 + KNO3 + …..
KMnO4 + FeSO4 + H2SO4 → MnSO4 + Fe2(SO4)3 + …...
KMnO4 + HCl → MnCl2 + Cl2 + …...
KMnO4 + Na2SO3 + H2SO4 → MnSO4 + Na2SO4 + …..
KMnO4 + H3AsO3 + H2SO4 → MnSO4 + H3AsO4 + …...
K2Cr2O7 + KI + H2SO4 → Сr2(SO4)3 + I2 + …....
K2Cr2O7 + HCl → СrCl3 +Cl2 + …....
K2Cr2 O7 + FeSO4 + H2SO4 → Cr2(SO4)3 + Fe2(SO4)3 + …...
K2Cr2 O7 + H3PO3 → CrPO4 + H3 PO4 + .....
K2Cr2O7 + H2S + H2SO4 → Сr2(SO4)3 + S + …....
K2Cr2O7 + Na2SO3 + H2SO4 → Сr2(SO4)3 + Na2SO4 + …...
K2Cr2O7 + NaNO2 + H2SO4 → Сr2(SO4)3 + NaNO3 + …..
KI + PbO2 + HNO3 → Pb(NO3)2 + I2 + …..
8. |
Біологічна роль елементів та їх сполук (знаходження в організмі людини,приклад участі в |
||
|
біохімічних процесах, лікарські препарати, токсичність, знешкодження): Na, K, Ca, Ba, Al, N, P, |
||
9. |
As, Fe, Co, Pb, Hg, I2, F2. |
|
|
s-Елементами називають елементи: |
|
||
10. |
а) в яких заповнюється зовнішній s-підрівень; б) головних підгруп; в) малих періодів. |
||
В якому ряду записані тільки s-елементи: |
|
||
|
а) Li, Be, B, C; |
б) H, P, O, Al; |
в) Na, Ca, Rb, Sr. |
11. p-Елементами називають елементи: |
|
||
|
а) побічних підгруп; |
б) великих періодів; |
|
12. |
в) в яких заповнюється зовнішній p-підрівень. |
|
|
В якому ряду записані тільки р-елементи: |
|
||
13. |
а) Li, Fe, B, C; |
б) N, P, O, Al; |
в) K, N, Rb, Sr. |
d-Елементами називають елементи: |
|
||
|
а) в яких заповнюється передостанній d-підрівень; |
||
14. |
б) головних підгруп; |
в) малих періодів |
|
В якому ряду записані тільки d-елементи: |
|
||
15. |
а) Cr, Fe, B, C; |
б) N, P, Cl, Co; |
в) Fe, Mn, Ni, Ge. |
Комплексні сполуки. Координаційна теорія Вернера: центральний атом |
|||
|
(комплексоутворювач), ліганд, координаційне число, внутрішня сфера, зовнішня сфера; |
||
|
номенклатура; класифікація за природою лігандів. Приклади комплексних сполук Fe, Co, Zn, Mg в |
||
|
біологічних системах. |
|
|
|
|
Способи вираження концентрації розчинів |
|
16. |
Масова частка речовини в розчині – це: |
|
а) відношення маси речовини до маси розчину; б) відношення маси розчину до маси речовини; в) різниця між масою розчину та масою речовини.
17.Масова частка речовини в розчині – це:
а) відношення маси розчину до маси речовини; б) відношення маси речовини до маси розчину; в) різниця між масою розчину та масою речовини.
18.Формула обчислення масової частки:
а) ω = mР−НУ |
100 0 0 ; |
б) ω = |
m РЕЧ . |
100 0 0 ; |
|
||||
mРЕЧ . |
|
|
mР−НУ |
в) ω = m. РЕЧ . +100 0 0 . mР−НУ
19.Молярна концентрація – це:
а) кількість речовини в одиниці об’єму розчину; б) кількість речовини в одиниці маси розчину; в) кількість речовини в одиниці об’єму розчинника.
20.Молярна концентрація – це:
а) відношення маси речовини до об’єму розчину; б) кількість речовини в одиниці об’єму розчину; в) кількість речовини в 1 г розчину.
21.Молярна концентрація – це:
а) кількість речовини в одиниці маси розчинника; б) кількість речовини в одиниці об’єму розчинника; в) кількість речовини в одиниці об’єму розчину.
22.Молярна концентрація – це:
а) відношення маси речовини до об’єму розчинника; б) кількість речовини в одиниці об’єму розчину; в) кількість речовини в 1 г розчину.
23.Формула обчислення молярної концентрації:
а) Cx = |
mХ |
; |
б) Cx = |
mХ |
; |
в) Cx = |
M Х |
. |
M X V |
M X +V |
|
||||||
|
|
|
|
|
mX V |
24.Фактор еквівалентності кислот – це одиниця поділена на а) валентність кислотного залишку; б) число атомів гідрогену, що заміщується на метал;
в) число атомів гідрогену, що входить до кислоти.
25.Фактор еквівалентності основ – це одиниця поділена на:
а) валентність оксигруп; |
б) число атомів металу; в) число оксигруп. |
26. Фактор еквівалентності солей – це одиниця поділена на: |
|
а) валентність металу; |
б) ступінь окислення металу; |
в) сумарну валентність металу.
27.Фактор еквівалентності в окисно – відновних реакціях – це одиниця поділена на:
а) число електронів, що приймає окисник, або віддає відновник; б) число електронів, що бере участь в реакції; в) зміна ступеня окиснення.
28.Молярна маса еквіваленту – це:
а) добуток молярної маси речовини на фактор еквівалентності; б) добуток маси речовини на фактор еквівалентності;
в) відношення молярної маси речовини до фактору еквівалентності.
29.Молярна концентрація еквіваленту – це:
а) відношення маси еквівалента речовини до об’єму розчину; б) кількість речовини в одиниці об’єму розчину;
в) кількість моль еквівалентів речовини в одиниці об’єму розчину.
30.Формула обчислення молярної концентрації еквівалента:
а) Cx = |
mХ |
; б) Cx = mХ × fЕКВ ; |
в) Cx = |
mХ |
. |
M X f ЕКВ .V |
|
||||
|
M X .V |
|
M X V |
31.Моляльна концентрація – це а) кількість речовини в 1 кг розчинника; б) маса речовини в 1 л розчинника;
в) кількість речовини в 1 л розчинника.
32.Титр розчину – це а) маса речовини в 1 кг розчину; б) маса речовини в 1 мл розчину;
в) маса речовини в 1 г розчину.
33.За законом еквівалентів:
а) CH1 -VH1 = CH2 -VH2 б) CH1 +VH1 = CH2 +VH2 в) CH1 ×VH1 =CH2 ×VH2
Титриметричний метод аналізу
34.Титриметричний метод аналізу – це метод: а) кількісного аналізу кислот, основ, солей;
б) кількісного аналізу досліджуваного розчину в процесі титрування; в) якісного аналізу кислот, основ, солей в процесі титрування.
35.Процес титрування – це:
а) повільне додавання одного розчину до іншого; б) повільне додавання одного розчину до іншого до настання еквівалентної точки; в) повільне додавання одного розчину до води.
36.Вимоги, до реакцій в титриметричному аналізі:
а) повинні проходити швидко, кількісно, не бути зворотніми; можливість встановлення еквівалентної точки; б) повинні проходити швидко, кількісно, бути зворотніми;
в) повинні проходити повільно, кількісно, не бути зворотніми, можливість встановлення еквівалентної кількості.
37.Точну концентрацію за даними титрування розраховують за формулою:
|
а) CH2 = |
CH1 ×V1 |
; |
б) CH2 = |
CH1 ×V1 |
; |
в) CH1 = |
CH2 |
×V1 |
. |
|
38. |
V2 |
V1 |
V2 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
Титрований розчин –це розчин: |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
а) титр якого не відомий; |
б) точно відомої концентрації; |
|
|
|
||||||
39. |
в) який готують за приблизною наважкою. |
|
|
|
|
|
|||||
Для приготування титрованих розчинів використовують: |
|
|
|
|
|||||||
40. |
а) мірний циліндр; |
б) мірну колбу; |
в) мірний хімічний стакан. |
|
|
||||||
Який хімічний посуд використовують для відбору проби для титрування: |
|
|
|||||||||
41. |
а) мірна колба; |
б) піпетка; |
в) бюретка. |
|
|
|
|
||||
Вихідні речовини – це речовини, з яких готують титрований розчин: |
|
|
|
||||||||
|
а) за точною наважкою; |
б) за приблизною наважкою; |
|
|
|
|
|||||
42. |
в) за даними титрування. |
|
|
|
|
|
|
|
|||
Одна із властивостей вихідних речовин – це: |
|
|
|
|
|
||||||
|
а) змінюють свій склад під час зберігання; б) речовини хімічно чисті; |
|
|
||||||||
|
в) речовини із малою молярною масою. |
|
|
|
|
|
43.Одна із властивостей вихідних речовин – це: а) хімічний склад повинен відповідати формулі;
б) можуть поглинати із повітря вуглекислий газ; в) повинні погано розчинятися.
44.Розчини вихідних речовин можна приготувати за:
а) приблизною наважкою; б) точною наважкою; в) приблизною наважкою з наступним визначенням титру.
45. Кислотно-основні індикатори – це:
а) речовини, що не змінюють свій колір зі зміною рН середовища; б) речовини, що змінюють свій колір зі зміною рН середовища;
в) речовини, що змінюють свій колір в залежності від способу титрування.
46.Кислотно-основні індикатори – це:
а) слабкі неорганічні кислоти або основи; б) слабкі органічні кислоти або основи; в) слабкі неорганічні та органічні солі.
47.Теорії індикаторів:
48. |
а) тільки хромофорна; |
б) тільки іонна; |
в) іонно-хромофорна. |
||
Забарвлення метилоранжу в кислому середовищі: |
|||||
49. |
а) рожевий; |
б) жовтий; |
в) безбарвний. |
||
Забарвлення метилоранжу в лужному середовищі |
|||||
50. |
а) рожевий; |
б) жовтий; |
в) безбарвний. |
||
Інтервал переходу забарвлення метилоранжу: |
|
||||
51. |
а) 3,1-4,4; |
б) |
8,2-10,0; |
в) |
4,0-10,0. |
Фенолфталеїн в кислому середовищі: |
|
||||
52. |
а) рожевий; |
б) малиновий; |
в) безбарвний. |
||
Фенолфталеїн в лужному середовищі має забарвлення: |
|||||
53. |
а) рожеве; |
б) малинове; |
в) безбарвний. |
||
Інтервал переходу забарвлення індикатора фенолфталеїна: |
|||||
|
а) 3,1-4,4; |
б) 3,1-8,2; |
в) 8,2-10,0. |
54.Принцип вибору індикатора для титрування:
а) щоб стрибок титрування вкладався в інтервал переходу забарвлення індикатора; б) щоб інтервал переходу забарвлення індикатора не вкладався в стрибок титрування; в) щоб інтервал переходу забарвлення індикатора вкладався в стрибок титрування.
55.Принцип підбору індикатора для титрування:
а) щоб інтервал переходу забарвлення індикатора вкладався в стрибок титрування; б) щоб точка еквівалентності вкладалася в стрибок титрування; в) щоб стрибок титрування вкладався в інтервал переходу забарвлення індикатора.
56.Яка реакція лежить в основі кислотно-основного титрування:
а) окиснення; |
б) осадження; |
в) нейтралізації. |
||
57. Основне рівняння методу нейтралізації: |
|
|
||
а) [Н+] + [ОН−] = Н2О; |
б) Н+ + ОН− = Н2О; |
в) [Н+] + [ОН−] = 10−14. |
58.Робочі розчини в методі нейтралізації:
а) Н2С2О4×2Н2О, Н2SO4, NaOH, KOH; б) Н2SO4, HCl, Na2CO3, NaOH; в) NaOH, KOH, Н2SO4, HCl.
59.Методом нейтралізації можна визначати:
а) кислоти, відновники; б) кислоти, основи, солі, які не піддаються гідролізу;
в) кислоти, основи, солі, які піддаються гідролізу.
60.Класи сполук, які визначаються методом кислотно-основного титрування: а) кислоти, основи, окисники; б) кислоти, основи, солі, які не піддаються гідролізу;
в) кислоти, основи, солі, які піддаються гідролізу.
61.Криві титрування – це:
а) зміна забарвлення розчину в процесі титрування; б) графічне зображення зміни реакції середовища в процесі титрування; в) зміна об’єму розчинів в процесі титрування.
62.Криві титрування показують:
а) зміну об’ємів розчинів при титруванні; б) залежність рН системи від зміни об’єму титрованого розчину; в) графічне зображення зміни індикатора.
63.Стрибок титрування – це:
а) різка зміна рН під час титрування; б) різка зміна рН поблизу еквівалентної точки; в) момент кінця реакції.
64.Еквівалентна точка – це:
|
а) точка кінця реакції; б) рН, за якого сполуки прореагували в рівних кількостях; |
|
65. |
в) рН, за якого сполуки прореагували в еквівалентних кількостях. |
|
Основне рівняння методу алкаліметрії: |
|
|
66. |
а) [Н+] / [ОН−] = Н2О; б) Н+ + ОН− = Н2О; |
в) [Н+] + [ОН−] = 10−14. |
Вихідні речовини методу алкаліметрії |
|
а) Н2С2О4 · 2Н2О, Н2С4Н4О4; б) Na2B4O7 · 10H2O, Na2CO3; в) Н2С4Н4О4, Na2B4O7 · 10H2O.
67.Вихідні речовини методу алкаліметрії:
а) Na2B4O7 · 10H2O, Н2С2О4 · 2Н2О;
б) Н2С2О4, Na2CO3; в) Н2С2О4 · 2Н2О, Н2С4Н4О4.
68.Титровані розчини в алкаліметрії:
а) Н2SO4, HCl; б)NaOH, KOH; |
в) Н2С2О4×2Н2О. |
69.Титровані розчини в алкаліметрії готують:
а) за точною наважкою з наступним титруванням; б) за приблизною наважкою;
в) за приблизною наважкою з наступним визначенням концентрації по вихідних речовинах.
70.Титровані розчини в алкаліметрії можна приготувати:
а) із фіксаналу; |
б) за точною наважкою; |
в) за точним об ємом. |
|
71. Точну концентрацію робочого розчину КОН можна встановити за: |
|||
а) H2SO4; б) Н2С2О4 ×2Н2О; |
в) Na2B4O7 ×10H2O. |
72. Формула обчислення концентрації NaОН за вихідною речовиною Н2С2О4 (оксалатна кислота):
а) СН NaOH |
= |
СН ОКСАЛ ×VОКСАЛ . |
; |
б) СН NaOH = |
СН ОКСАЛ +VОКСАЛ . |
; |
|
|
|||||
|
|
VNaOH |
|
VNaOH |
||
в) С |
= СН ОКСАЛ /VОКСАЛ . . |
|
|
|
VNaOH
73.В якому середовищі лежить еквівалентна точка при титруванні сильної кислоти сильною основою:Н NaOH
74. |
а) кислому; |
б) лужному; |
в) нейтральному. |
||
Стрибок титрування під час титрування сильної кислоти сильною основою лежить в межах рН: |
|||||
75. |
а) 4,0-10,0; |
б) 3,1-4,1; |
в) 8,1-10,0. |
|
|
Еквівалентна точка під час титрування сильної кислоти сильною основою це рН: |
|||||
76. |
а) 6,5; |
б) 7; |
|
в) 9. |
|
Який індикатор застосовують під час титрування сильної кислоти сильною основою: |
|||||
77. |
а) краще фенолфталеїн; |
б) краще метилоранж; |
в) універсальний. |
||
В якому середовищі лежить стрибок титрування слабкої кислоти сильною основою: |
|||||
|
а) в нейтральному; |
б) в кислому; |
в) в лужному. |
78.Стрибок титрування під час титрування слабкої кислоти сильною основою
79.лежить в межах рН:
80. |
а) 3,3-4,4; |
б) 3,1-10,0; |
в) 8-10,0. |
|
|||
В якому середовищі лежить стрибок титрування CH3CООН натрій гідроксидом: |
|||||||
81. |
а) в нейтральному; |
|
б) в кислому; |
в) в лужному. |
|||
В якому середовищі лежить еквівалентна точка під час титрування слабкої кислоти сильною |
|||||||
|
основою: |
|
|
|
|
|
|
82. |
а) в нейтральному; |
б) в лужному; |
в) в кислому. |
||||
Який індикатор застосовують під час титрування слабкої кислоти сильною основою: |
|||||||
83. |
а) краще фенолфталеїн; |
б) краще метилоранж; |
в) універсальний. |
||||
Методом алкаліметрії можна визначати: |
|
|
|||||
84. |
а) кислоти, основи; |
б) основи; |
в) солі, які не піддаються гідролізу. |
||||
Методом алкаліметрії можна визначити: |
|
|
|||||
85. |
а) об’єм біологічних рідин; |
б) кислотність шлункового соку; в) об’єм сечі. |
|||||
Методом алкаліметрії можна визначити: |
|
|
|||||
86. |
а) об’єм біологічних рідин; |
б) об’єм шлункового соку; в) кислотність сечі. |
|||||
В алкаліметрії застосовують: |
|
|
|
а) зворотнє титрування; |
б) пряме титрування; |
в) метод заміщення |
87. Основне рівняння методу ацидіметрії: |
|
|
а) [Н+] / [ОН−] = Н2О; |
б) Н+ + ОН− = Н2О; |
в) [Н+] + [ОН−] = 10−14. |
88.Методом ацидіметрії можна визначати :
а) кислоти, солі, основи; б) кислоти, основи, солі, які не піддаються гідролізу; в) основи, солі, які піддаються гідролізу.
89.В ацидіметрії застосовують :
90. |
а) зворотнє титрування; |
|
б) пряме; |
|
в) метод заміщення. |
Вихідні речовини в ацидіметрії: |
|
|
|||
|
а) Н2С4Н4О4 × 2Н2О, Nа2 В4О7 × 10Н2О; |
б) Nа2В4О7 × 10Н2О, Nа2СО3; |
|||
91. |
в) Н2С2О4 × 2Н2О, Н2С4Н4О4. |
|
|
|
|
Титровані розчини в ацидіметрії: |
|
|
|||
92. |
а) Н2SО4, НCl, Nа2СО3, |
б) Н2SО4, НCl; |
в) Н2SО4, NаОН, НCl. |
||
Буру можна використати для встановлення титру кислоти тому, що: |
|||||
|
а) вона є робочим розчином; |
б) вона є вихідною речовиною; |
|||
93. |
в) вона змінює забарвлення під час титрування. |
||||
Формула бури: |
|
|
|
|
94.Бура взаємодіє із соляною кислотою за рівнянням:
а) Na2B4O7 + HCl → Na3BO3 + HClO + H2O; б) Na2B4O7 +2HCl + 5H2O → 4 Н3BO3 + 2NaCl; в) Na2B4O7 +2HCl → 4 Н3BO3 + 2NaCl.
95.Титрований розчин Н2SО4 можна приготувати:
96. |
а) за точною наважкою; |
б) за приблизною наважкою; |
в) з фіксаналу. |
|||
Титрований розчин HCl можна приготувати за: |
|
|||||
|
а) приблизною наважкою; |
б) за точною наважкою; |
|
|||
97. |
в) за приблизною наважкою з наступним визначенням титру. |
|||||
Вихідна речовина для встановлення титру сульфатної кислоти: |
||||||
98. |
а) Н2С2О4 × 2Н2О; |
б) Na2CO3; |
в) Н2С4Н4О4. |
|
||
Вихідна речовина для встановлення титру сульфатної кислоти: |
||||||
99. |
а) Н2С2О4 × 2Н2О; б) Na2B4O7 × 2H2O; в) Н2С4Н4О4. |
|
||||
Вихідна речовина для встановлення титру соляної кислоти: |
|
|||||
|
а) Н2С2О4 × 2Н2О ; |
б) Na2CO3; |
в) Н2С4Н4О4. |
|
||
100.Вихідна речовина для встановлення титру соляної кислоти: |
|
|||||
|
а) Na2B4O7 × 2H2O; |
б) Н2С2О4 × 2Н2О; |
в) Н2С4Н4О4 |
|
101.Стрибок титрування під час титруванні сильної основи сильною кислотою
це рН: |
|
|
а) 4-7; |
б) 4-10; |
в) 8-10. |
102.В якому середовищі лежить еквівалентна точка під час титруванні сильної основи сильною
кислотою: |
|
|
|
а) кислому; |
б) лужному; |
|
в) нейтральному. |
103.Еквівалентна точка під час титрування сильної |
основи сильною кислотою це рН: |
||
а) 5; |
б) 10; |
в) 7. |
|
104.Який індикатор використовують під час титрування сильної основи сильною кислотою: а) будь-який індикатор; б) краще метилоранж; в) краще фенолфталеїн.
105.В якому середовищі лежить стрибок титрування слабкої основи сильною кислотою: а) в нейтральному; б) в кислому; в) в лужному.
106.Стрибок титрування під час титрування слабкої основи сильною кислотою це рН:
а) 4-6; |
б) 4-10; |
в) 8-10. |
|
107.В якому середовищі лежить стрибок титрування NH4OH соляною кислотою: |
|||
а) в нейтральному; |
б) в кислому; |
в) в лужному. |
108.В якому середовищі лежить еквівалентна точка під час титрування слабкої основи сильною
кислотою: |
|
|
а) кислому; |
б) лужному; |
в) нейтральному. |
109.Еквівалентна точка під час титрування слабкої основи сильною кислотою це рН: а) 7; б) 5; в) 9.
110.Який індикатор використовують при титруванні слабкої основи сильною кислотою:
а) краще метилоранж; |
б) краще фенолфталеїн; в) будь-який індикатор. |
|
111.Фармакологічний препарат соляної кислоти має концентрацію: |
||
а) 36%; |
б) 1%; |
в) 8,2 %. |
112.Яким методом аналізу можна визначити процентний вміст NaHCO3 у фармакопейному препараті:
а) ацидіметрією; |
б) алкаліметрією; в) оксидіметрією. |
|
Кислотно-основна рівновага в організмі. |
|
Водневий показник біологічних рідин |
113.Іонний добуток води – це:
а) сума концентрацій протонів та гідроксид-іонів; б) добуток концентрацій протонів та гідроксид-іонів;
в) відношення концентрацій протонів та гідроксид-іонів.
114.Рівняння іонного добутку води: |
|
||
а) Н+ + ОН− = 10-14 ; |
б) Н+ × ОН− = 10-16 ; в) [ Н+] × [ ОН− ] = 10-14 . |
||
115.За рН = 2 іонний добуток води дорівнює: |
|||
а) 10-2 моль/л; |
б) 10-14 моль/ л; |
в) 10-12моль/л. |
|
116.За рН = 11 іонний добуток води дорівнює: |
|||
а) 10-2 моль/л; |
б) 10-11 моль/ л; |
в) 10-14 моль/л. |
117.Активна кислотність – це:
а) концентрація кислоти; |
б) концентрація кислотного залишку; |
в) концентрація протонів. |
|
118.Потенціальна кислотність – це: |
|
|
|
|
|
||||
а) концентрація непродисоційованих молекул кислоти; |
б) концентрація кислоти; |
||||||||
в) концентрація іонів гідрогену. |
|
|
|
|
|
||||
119.Загальна кислотність – це: |
|
|
|
|
|
|
|
||
а) концентрація непродисоційованих молекул кислоти; |
|
||||||||
б) загальна концентрація кислоти; |
|
|
|
|
|
||||
в) концентрація протонів. |
|
|
|
|
|
||||
120.Титруванням визначають: |
|
|
|
|
|
|
|
||
а) активну кислотність; |
б) потенціальну кислотність; в) загальну кислотність. |
||||||||
121.Формула обчислення активної кислотності розчину кислоти: |
|||||||||
а) [Н+]=α [кислоти]; |
б) [Н+]=α +[кислоти]; |
в) [Н+] = α – [кислоти]. |
|||||||
122.Формула обчислення активної кислотності розчину сильної кислоти: |
|||||||||
а) [Н+]=α ; |
б) [Н+] = [кислоти]; |
в) [Н+] = α [основи]. |
|||||||
123.Формула обчислення активної кислотності розчину слабкої кислоти: |
|||||||||
а) [H+] = |
Кд ×[кислоти] |
; |
б) [Н+] = [кислоти]; |
в) [Н+] = Кд· [кислоти]. |
|||||
124.Загальна кислотність практично визначається: |
|
|
|
||||||
а) титруванням; |
б) кріометрією; |
|
в) осмометрією. |
|
|||||
125.Активна лужність – це: |
|
|
|
|
|
|
|
||
а) концентрація лугу; |
б) концентрація гідроксид-іонів; |
в) концентрація протонів. |
|||||||
126.Потенціальна лужність – це: |
|
|
|
|
|
||||
а) концентрація непродисоційованих молекул основи; |
|
б) концентрація основи; |
|||||||
в) концентрація іонів гідрогену. |
|
|
|
|
|
||||
127.Загальна лужність – це: |
|
|
|
|
|
|
|
||
а) концентрація непродисоційованих молекул основи; |
б) загальна концентрація основи; |
||||||||
в) концентрація гідроксилу. |
|
|
|
|
|
||||
128.Формула обчислення активної лужності розчину основи: |
|
|
|||||||
а) [ОН–] = α [основи]; |
б) [ОН–] = α + [основи]; |
|
в) [ОН–] = α – [основи]. |
129.Формула обчислення активної лужності розчину сильної основи:
а) [ОН–]= [основи]; |
б) [ОН–]=α +[основи]; |
в) [ОН–] = α – [основи]. |
||||||||
130.Формула обчислення активної лужності розчину слабкої основи: |
|
|||||||||
а) [OH − ] = |
|
|
; |
|
б) [ОН–] = [основи]; |
в) [ОН–] = Кд·[основи]. |
||||
K¶×[основи] |
||||||||||
131.рН – це: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а) натуральний логарифм концентрації протонів; |
|
|
|
|||||||
б) від’ємний десятковий логарифм концентрації протонів; |
|
|||||||||
в) від’ємний десятковий логарифм концентрації кислоти. |
|
|||||||||
132.Формула обчислення рН розчину кислоти: |
|
|
|
|||||||
а) рН = – lgα [кислоти]; |
б) рН = –lg α +[кислоти]; |
в) рН = –lgα – [кислоти]. |
||||||||
133.Формула обчислення рН розчину сильної кислоти: |
|
|
|
|||||||
а) рН = – lg Кд [кислоти]; |
б) рН = – lg [кислоти]; |
в) рН = |
– lgα – [кислоти]. |
|||||||
134.Формула обчислення рН розчину слабкої кислоти: |
|
|
в) рН = – lg К д · [кислоти]. |
|||||||
а) pH =-lg |
|
Кд ×[кислоти] |
; |
б) рН = – lg [кислоти]; |
135.рОН – це:
а) натуральний логарифм концентрації лугу.
б) від’ємний десятковий логарифм концентрації гідроксид–іонів; в) від’ємний десятковий логарифм концентрації основи.
136.Формула обчислення рН розчину основи: |
|
|||||
а) рОН= – lgα [основи]; |
б) рОН= – lgα + [основи]; в) рОН = – lgα – [основи]. |
|||||
137.Формула обчислення рОН розчину сильної основи: |
|
|||||
а) рОН = – lg [основи]; |
б) рОН = – lgα +[основи]; в) рОН = – lg α – [основи]. |
|||||
138.Формула обчислення рОН розчину слабкої основи: |
|
|||||
а) pOH =-lg |
|
; |
б) рОН = – lg [основи]; в) рОН = – lg К д ·[основи]. |
|||
K¶×[основи] |
||||||
139.рН + рОН = : |
|
|
|
|
|
|
а) 7; |
б) 14; |
|
в) 1. |
|
||
140.рН крові становить: |
|
|
|
|
||
а) 7,36; |
|
б) 1,86; |
в) 6,02. |
|
||
141.рН шлункового соку становить: |
|
|
||||
а) 7; |
|
б) 0,9-1,5; |
в) 3,1-4,4. |
|||
142.рН сечі становить: |
|
|
|
|
||
а) 4,8-7,5; |
|
б) 8-10,5; |
в) 3,1-4,4. |
|||
143.Пепсин шлункового соку діє у: |
|
|
||||
а) кислому середовищі; |
б) лужному середовищі; в) нейтральному середовищі. |
|||||
144.рН венозної крові: |
|
|
|
|
||
а) більший за рН артеріальної крові; |
б) менший за рН артеріальної крові; |
|||||
в) однаковий із рН артеріальної крові. |
|
|||||
145.рН в клітині: |
|
|
|
|
|
|
а) менший за рН крові; |
б) більший за рН крові; |
в) однаковий із рН крові. |
||||
146.Ацидоз – це зміщення рН крові у: |
|
|
||||
а) лужну сторону; |
б) кислу сторону; |
в) до рН 7. |
||||
147.Алкалоз – це зміщення рН крові у: |
|
|
||||
а) кислу сторону; |
б) лужну сторону; |
в) до рН 7. |
||||
148.рН 0,0001 М розчину сульфатної к-ти: |
|
|
||||
а) 1; |
б) 4; |
в) 10. |
|
|
||
149.рН 0,001 М розчину НNO3 становить: |
|
|
||||
а) 4; |
б) 3; |
в) 11. |
|
|
||
150.рОН 0,1 М розчину НСl: |
|
|
|
|
||
а) 1; |
б) 12; |
в) 13. |
|
|
||
151.рН 0,001 М NaOH становить: |
|
|
||||
а) 3; |
б) 11; |
в) 6. |
|
|
||
152.рОН 0,01М розчину КОН: |
|
|
|
|
||
а) 12; |
б) 2; |
в) 7. |
|
|
153.Якщо рОН розчину лугу 4, то концентрація Н+ становить :