Трудовий договір з трудящими-мігрантами

Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей:Конвенція ООН від 18.12.1990

Для целей настоящей Конвенции: Термин "трудящийся-мигрант" означает лицо, которое будет заниматься, занимается или занималось оплачиваемой деятельностью в государстве, гражданином которого он или она не является.

Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів: Закон України від 16.03.2007р.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "трудящий-мігрант" означає громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

2. Ця Конвенція не застосовується до: a) прикордонних робітників; b) акторів, інших артистів естради й спортсменів, запрошених на короткий проміжок часу, а також до осіб вільної професії; c) моряків; d) осіб, що отримують професійну підготовку; e) сезонних робітників; f) робітників, які є громадянами Договірної Сторони, і виконують конкретну роботу на території іншої Договірної Сторони від імені підприємства, зареєстрований офіс якого знаходиться за межами території цієї Договірної Сторони.

Ст. 5 Кожному трудящому-мігранту, прийнятому на роботу, до виїзду до держави, що приймає, видається трудовий договір або остаточне запрошення на роботу, причому кожний із цих документів може бути укладений однією чи більше мовами, які використовуються в державі походження, та однією чи більше мовами, які використовуються в державі, що приймає.

Ст. 8. п.1. Кожна Договірна Сторона, яка дозволяє трудящому-мігранту в'їхати на її територію для здійснення оплачуваної діяльності, видає йому або поновлює дозвіл на роботу (якщо його не звільнено від цієї вимоги) з дотриманням положень свого законодавства.

2. Проте дозвіл на роботу, виданий уперше, не може, як правило, зобов'язувати робітника працювати в одного роботодавця або в одній місцевості довше одного року.

Ст. 16. п.1. У тому, що стосується умов праці, трудящим-мігрантам, яким дозволено займатися роботою, надається режим, не менш сприятливий, ніж режим, що надається працівникам країни перебування відповідно до законодавчих чи адміністративних положень, колективних трудових договорів або звичаїв.

Ст. 25. п. 1. Якщо трудящий-мігрант утрачає свою роботу з незалежних від нього причин, наприклад звільнення у зв'язку зі скороченням штатів або тривала хвороба, компетентний орган держави, що приймає, сприяє його повторному працевлаштуванню відповідно до законодавства цієї держави.

Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 р.

Ст. 42. п. 1. Підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою.

2. Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл видається також на застосування праці:

іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів, укладених між вітчизняним та іноземним суб'єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках договору, не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору;

іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послугПротоколу про вступ України до COT(стаття IIГенеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії";

осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

5. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Без передбаченого цією статтею дозволу здійснюється працевлаштування:

1) іноземців, які постійно проживають в Україні;

2) іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;

5) працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;

6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;

7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;

8) працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;

9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;

10) іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;

11) іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької діяльності за фахом у державних вищих навчальних закладах на їх запрошення;

12) інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки, здійснюється на підставах, визначенихЗаконом України "Про імміграцію".

Додатково:

• Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 № 437

Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів: Закон України від 11.07.1995 р.

(мігранти країн СНД)

Ст. 3 Порядок залучення працівників, кваліфікаційні, вікові та інші вимоги до них встановлює Сторона працевлаштування, виходячи з чинного на її території законодавства, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Ст. 4 Кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою.

Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Ст. 6 Трудова діяльність працівника оформляється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем державною мовою Сторони працевлаштування та російською мовою відповідно до трудового законодавства Сторони працевлаштування, який вручається працівникові до його виїзду на роботу.

У трудовому договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити роботодавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про суть роботи, умови праці та її оплати, тривалість робочого дня і відпочинку, умови проживання, а також термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття транспортних витрат.

Працівники мають права і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.

Якщо трудовий договір (контракт) розірвано у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників на трудівника-мігранта поширюються пільги та компенсації відповідно до законодавства Сторони працевлаштування для вивільнених на зазначених підставах працівників. У цьому разі трудівник-мігрант підлягає поверненню до Сторони виїзду за рахунок коштів роботодавця (наймача).

Трудовий договір (контракт) не може передаватися від одного роботодавця (наймача) іншому.