18.3.Міжнародне конкурентне право СНД

Устатті 7 «Договору про створення економічного союзу СНД», укладеного у Москві 24 вересня 1993 р., зазначалося, що при переході до спільного ринку Договірні сторони створять умови для добросовісної конкуренції, включаючи механізм антимонопольного регулювання. У Договорі відсутня конкретизація цього положення. Стаття 3 Договору містить перелік видів узгодженої політики сторін, але серед них не зазначена узгоджена політика у сфері міжнародної економічної конкуренції. Це, очевидно, означає, що на тому етапі розвитку СНД така політика не належала до ґатунку пріоритетних.

Далі у цьому підрозділі зупинимося на двох найосновніших актах СНД у сфері антимонопольного права. Розпочнемо з Угоди про узгодження антимонопольної політики. Вона була укладена у Москві 12 березня 1993 р. на рівні глав урядів.

Устатті 1 зазначалося, що узгодження антимонопольної політики сторін здійснюється на основі спільних дій, принципів і правил, добровільно взятих на себе зобов’язань, рівності прав і відповідальності.

Учасниці Угоди розглядали узгоджені дії щодо запобігання монопольній діяльності, її обмеження та придушення і розвитку конкуренції як необхідної умови розширення їх торговельноекономічних відносин.

Сторони мали наміри боротися з:

— монополістичними діями суб’єктів господарювання і не-

правомірними діями органів влади і управління, спрямованих на обмеження конкуренції;

—досягнутими у будь-якій формі угодами (узгодженими діями) конкуруючих суб’єктів господарювання чи потенціальних конкурентів, якщо такі угоди (узгоджені дії) мають або можуть мати своїми результатами суттєве обмеження конкуренції;

—недобросовісною конкуренцією об’єктів господарювання

(ст. 2).

Свої зусилля сторони спрямовували на досягнення одноманітності у встановлення критеріїв і способів оцінки монополістичної діяльності і недобросовісної конкуренції, процедур розгляду і припинення порушень антимонопольного законодавства (ст. 3).

Сторони зобов’язувалися обмінюватися інформацією про:

—стан ринків;

—законодавчі і нормативні акти, що регулюють питання антимонопольної політики;

256

—методи і досвід роботи сторін щодо запобігання монополістичній діяльності, її обмеження та придушення;

—розвиток конкуренції (ст. 4).

Створювалася робоча комісія для опрацювання принципів, правил і механізму реалізації положень даної угоди та підготовки відповідних документів (ст. 5).

Угода передбачала можливість укладення сторонами додаткових угод з конкретних питань узгодженої антимонопольної політики (ст. 6).

Угода укладалася на однорічний термін. За місяць до закінчення її чинності Сторони погоджувалися розглянути питання про її подовження.

Великого історичного значення дана угода не мала (автор цих рядків у ті часи був начальником Управління міжнародних зв’язків Антимонопольного комітету України і багато чого знає з огляду на своє службове становище), але як кажуть: «Краще синиця у долоні, ніж журавель у небі».

Далі зупинимося на «Договорі про проведення узгодженої антимонопольної політики» від 25 січня 2000 р. Його було укладено у Москві як продовження розглянутої вище угоди. Це зафіксовано у преамбулі Договору.

Стаття 1 належить до найдовших у Договорі. У статті наведено формулювання понять: суб’єкти господарювання, товарний ринок, конкуренція, домінуюче становище, монополістична діяльність, недобросовісна конкуренція, антимонопольне законодавство, антимонопольний орган, розслідування (дослідження).

Мети і завдань Договору стосувалася його друга стаття. Метою Договору є створення правових і організаційних основ

співробітництва сторін щодо проведення узгодженої антимонопольної політики і розвитку конкуренції, а також усунення негативних для торгівлі і економічного розвитку факторів і недопущення дій, що завдають шкоди економічним інтересам держав— учасниць у результаті монополістичної діяльності і/або недобросовісній конкуренції, їх обмеження і придушення.

Завдання Договору були сформульовані так:

—координація спільних дій щодо запобігання монополістичній діяльності і/або недобросовісної конкуренції;

—зближення антимонопольних законодавств наскільки це необхідно для реалізації Договору;

—створення умов для розвитку конкуренції, ефективного функціонування товарних ринків і захисту прав споживачів;

257

— узгодження порядку розгляду і оцінки монополістичної діяльності суб’єктів господарювання, органів влади і управління та створення на цій основі механізму співробітництва.

Статтю 3 Договору можна розглядати як своєрідне продовження його першої статті. Стаття 3 має назву «Загальні принципи конкуренції», і у ній йдеться про формулювання багатьох понять.

Договір встановив три групи заборонених дій:

1)зловживання домінуючим становищем суб’єкта господарювання на ринку;

2)антиконкурентні угоди між суб’єктами господарювання;

3)недобросовісна конкуренція.

Умежах кожної із зазначених вище груп у Договорі вказані конкретні дії. Перелік дій не закінчується словом «тощо», що дає можливість тлумачити цей перелік як повний.

Держави-учасниці угоди створили Міждержавну раду з антимонопольної політики. Рада має Секретаріат, що діє на постійній основі. Головне завдання Ради — опрацювання критеріїв і способів оцінки монополістичної діяльності, недобросовісної конкуренції, процедур розгляду справ з порушень правил конкуренції, а також опрацювання правил і механізмів впливу на суб’єктів господарювання, органи влади і управління, що порушують правила конкуренції на товарному ринку (ст. 4).

Устатті 5 сформульовані загальні обов’язки сторін. Стаття 6 передбачає між сторонами обмін інформацією.

Від дня набрання чинності даного Договору втрачав чинність «Договір про підведення узгодження антимонопольної політики» від 23 грудня 1993 р. та Протокол про продовження терміну його дії до 4 червня 1999 р.

Договір від 25 січня 2000 р. укладався на 5-річний термін. Передбачалося його автоматичне продовження на чергові 5-річні терміни, якщо у сторін не буде іншого рішення. Зміни і доповнення до Договору можуть вноситися за спільною згодою Сторін. Про це оформляються окремі протоколи, що вважаються складовими частинами Договору.

Договір під час свого укладення мав два додатки:

— «Положення про взаємодію держав щодо придушення мо-

нополістичної діяльності і недобросовісної конкуренції»;

— «Положення про Міждержавну раду з антимонопольної політики».

Структура першого документа:

1.Загальні положення і сфера застосування.

2.Повідомлення.

258

3.Запит інформації.

4.Заява про розгляд справи.

5.Консультації.

6.Матеріали, що надсилаються до Міждержавної ради з антимонопольної політики.

7.Використання інформації.

Структура другого документу:

1.Загальні положення.

2.Функції Антимонопольної ради.

3.Права Антимонопольної ради.

4.Склад і структура Антимонопольної ради.

5.Секретаріат Антимонопольної ради.

6.Організація діяльності Антимонопольної ради.

7.Заключні положення.

З повними текстами Угоди про узгодження антимонопольної політики від 12 березня 1993 р. та «Договору про ведення узгодженої антимонопольної політики» від 25 січня 2000 р. читач може ознайомитися, зокрема, за книгою «Бюлетень законодавства і юридичної практики України»(Антимонопольне законодавство України. — «Юрінком Інтер», 2001. — № 1. — С. 416).

Слід також мати на увазі, що Антимонопольний комітет України уклав двосторонні договори з аналогічними йому структурами з країн СНД та інших країн. Ціла низка таких договорів, що передбачали співробітництво з антимонопольної політики, публікувалася, наприклад, у журналі «Офіційний вісник Украї-

ни» за 2003 р.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Які угоди у рамках ГАТТ безпосередньо стосуються економічної конкуренції?

2.Чому субсидування експортних товарів шкодить міжнародній економічній конкуренції?

3.Чому демпінг належить до недобросовісної конкуренції?

4.Що таке демпінговий продукт?

5.Як ви розумієте врівноважувальні та антидемпінгові мита і які умови передбачені Угодами ГАТТ щодо їх накладання?

6.Як відбуваються антидемпінгові та врівноважувальні розслідування та скільки часу вони тривають?

7.Коли і як припиняються врівноважувальні та антидемпінгові санкції?

259

8.Які товари вважаються контрафактними та піратськими?

9.Як ви розумієте дію режиму нації найбільшого сприяння та територіального режиму у сфері інтелектуальної власності?

10.Чому угода TRIPS стосується і сфери недобросовісної конкуренції?

11.Чи передбачалося правове регулювання економічної конкуренції у Римському договорі (1957 р.)?

12.Що ви знаєте про «Правило № 17» ЄЕС?

13.Чи давно у країнах Західної Європи з’явилося право економічної конкуренції?

14.До компетенції якого підрозділу Комісії ЄС належить питання економічної конкуренції?

15.Наведіть приклади узгоджених дій підприємців, що забороняються конкурентним законодавством ЄС.

16.У чому полягає екстериторіальний характер дій конкурентного права ЄС?

17.Чому існує потреба в узгодженні економічної конкуренції з патентною монополією?

18.Чи була згадка про економічну конкуренцію у «Договорі про створення економічного союзу СНД» від 24 вересня 1993 р.?

19.Основні положення Угоди про узгодження антимонопольної політики від 12 березня 1993 р.

20.Скільки понять сформульовано у статті 1 «Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики» від 25 січня 2000 р.?

21.Що таке конкуренція згідно з московським договором від

25 січня 2000 р.?

22.Яка мета Договору від 25 січня 2000 р.?

23.Завдання Договору від 25 січня 2000 р.?

24.Які дії, згідно з Договором від 25 січня 2000 р., вважаються зловживанням суб’єкта господарювання своїм домінуючим становищем?

25.Що зараховує Договір від 25 січня 2000 р. до антиконкурентних угод між суб’єктами господарювання?

26.Які дії вважаються недобросовісною конкуренцією згідно з Договором від 25 січня 2000 р.?

27.Які завдання вирішує Антимонопольна рада з антимонопольної політики?

28.Якою інформацією обмінюються сторони Договору від

25 січня 2000 р.?

29.Термін чинності Договору від 25 січня 2000 р. та механізм його пролонгації.

30.Механізм взаємодії сторін Договору від 25 січня 2000 р. щодо застосування принципів конкуренції.

260