18. Вживання апострофа в українських словах та іншомовній лексиці.

Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі] (див. § З, п. 4), а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [вйаз] в'яз і [с'в'ато] свято, [зйава] з'ява і [з'аблик]зяблик. 1. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять: а) на початку кореня: в'язка, зв'язати; в'юн, зв'юнитися; п'ять, вп'ятьох; м'який, розм'якнути; б) після голосного: здоров'я, риб'ячий, солов'ї, солов'єм; в) після р: черв'як, сурм'яний, арф'яр. В інших випадках після губних апостроф не ставиться: свято, цвях, тьмяний, мавпячий, морквяний. І. Шануйте відвагу і пам'ять святу бійців, що кайдани порвали. (М.Нагнибіда). 2. Любить свій край — це значить все любити, у чім його святе ім'я живе. (В.Сосюра.) 3. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь в горбатих м'язах руки чоловіка. (М.Бажан.) 4. Ми сп'яніли [п'яний] від духмяного подиху поля. (Ю.Збанацький.) 5. Зорі сплять на холодних, морозами зв'ялених [в'ялити] травах. (Л.Первомайський.) 6. Не зів'януть квітки, не погаснуть огні, шле привіт нам весна солов'їна. (В.Сосюра.) 7. Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку [в'язати] з землею, як тут. (М.Коцюбинський.) 8. М'яка, з торф'яною кришкою земля пружинила під колесами. (М.Стельмах.) 2. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: [бурйан] бур'ян, [суз'ірйа] сузір'я, [карйер] кар'єр, [мат'ірйу] матір'ю, але: [бур'ак] буряк, [зор'а] зоря, [гар'ачий] гарячий. 1. Без людської праці вся земля від краю до краю заросла б бур'янами [-рйа-]. (О.Донченко.) 2. Вела дорога на узгір'я [-рйа-] знань. (Л.Дмитерко.) 3. Над ставом по взгір'ю [-рйу-] — темний сад. (А.Головко). 4. Сизий димок виривається з чорного димаря [-р'а] і кучеряво [-р'а-] розвивається в прозорчатому повітрі. (Панас Мирний.) 5. Нема там добра, де порядку [-р'а-] нема. (Народна творчість.) 3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які кінчаються на приголосний (від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-): від'ємний, під'юдити, роз'єднати, без'ядерний, з'їзд, між'ярусний, перед'ювілейний. 1. Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від'їжджає. (Л.Костенко.) 2. В тишу труда обернено битв роз'ярений грім. (А.Малишко.) 3. Кілька разів кінні роз'їзди противника з'являлися на виднокрузі. (О.Гончар.) 4. І океанів тих немає, щоб вірні роз'єднать серця. (М.Рильський.) § 18. М'який знак і апостроф в іншомовних словах

В іншомовних словах м'який знак і апостроф вживаються в основному так само, як і в українських: асфальт, шагрень, пномпенський (хоч Пномпень);об'єкт, прем'єра, кур'єр. Але тут є й свої відмінності. 1. В іншомовних словах м'яким знаком позначається м'якість зубних приголосних також перед й, я [йа], ю [йу], е [йе], ї [йі]: батальйон [-л'йон],каньйон [-н'йон], монтаньяр [-н'йар], Ньютон [н'йу-], портьєра [-т'йе-],рельєф [-л'йеф]. Проте в українських іменах відповідно до вимови м'який знак перед я не пишеться: Тетяна [-т'а-], Уляна [-л'а-], Наталя, Омелян, Касян [-с'а-],Севастян [-т'ан]. 1. Летіть, мої пісні, на крилах марсельєзи [-л'йези]. (В.Сосюра.) 2. Мільйони [-л'йони] свічок на каштанах звучать, наче дзвони ясної весни. (Л.Горлач.) 3. Тихо спустивши портьєри [-т'йери], день переходить в останню фазу. (Б.Олійник.) 4. А вгорі золотим медальйоном [-л'йоном] теплий місяць над морем пливе. (В.Сосюра.) 5. Тихо пливе блакитними річками льон [-л'он]. (М.Коцюбинський.) 6. Жінкам було наказано варити обід, і Уляна [ул'ана] з Юлею порядкували біля казана. (Григорій Тютюнник.) 7. Браконьєр [-н'йер] хитрий, а ми ще хитріші. (Є.Гуцало.) В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після губних та р, а й після шиплячих та задньоротових, якщо після них чується звук [й]: комп'ютер [-пйу-], Дансм'юр |-мйур], бар'єр [-рйер], Руж'є [-жйе], Х'юстон [хйу-], Г'ята [гйа-]. Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктивіт, кон'юнктура. 1. Ад'ютант [виняток] приніс карту і розстелив її на столику. (Ю.Бедзик.) 2. Записав газетяр інтерв'ю [-вйу] — про дні бойові, про героїв плацдарму. (І.Нехода.) 3. Я знаю, що бійця нащадки спом'януть і нашу віру й кров знесуть на п'єдестали [пйє-]. (А. Малишко.) 3. Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: бюро [б'у-], бязь [б'а-], пюре [п'у-], кювет [к'у-], рюкзак [р'у-], манікюр [-к'у-). 1. Два бюсти [б'у-] — рядом: Гус великий, пророк землі — Сковорода. (А.Малишко.) 2. Музики розставили свої пюпітри [п'у-], порозкладали ноти. (І.Нечуй-Левицький.) 3. В бюро [б'у-] перепусток сива жінка перевірила їхні документи. (В.Кучер.) 4. Ніби на гравюрі [-в'у-] Хокусаї, ліс грабовий золотом цвіте. (М.Рильський.) 5. Кохати — нові землі відкривати, нюанси [н'у-] свіжі і відтінки нові. (І.Драч.)

19. Подвоєння приголосних. Подовжені приголосні та позначення їх. Подовжені мякі приголосні. Подвоєння приголосних внаслідок збігу. Написання НН у прикметниках і похідних словах. Подвоєння букв в іншомовних словах. §19. Подовжені приголосні і позначення їх

В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися. Подовжуються звичайно зубні та шиплячі: знання, віддаль, беззмінний, життя, обличчя, збіжжя. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайні, і на письмі позначаються подвоєними буквами: беззахисний, старанний, відкриття, бездоріжжя. Але подвоєні букви не завжди читаються як подовжені звуки: міськком [м'іс'ком], страйкком [страйком], Вінниччина [в'інничина], возз'єднаний [возйеднаний]. Найчастіше це трапляється в іншомовних словах: Голландія [голан'д'ійа], Калькутта [кал´кута], Ясси [йаси], меккський [мекс'кий] (але: Мекка [мекка]). § 21. Подвоєння букв внаслідок збігу

1. Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), законний (закон+ний), годинник (годин+ник), розрісся (розріс+ся), піднісся (підніс+ся), піввідра (пів+відра), юннат (юний+натураліст), страйкком (страйковий+комітет).

1. Встала весна, чорну землю сонну [сон+ну] розбудила. (Т.Шевченко.) 2. Я хотів би вітром бути, вітром бути наддніпрянським [над+дніпрянським]. (М.Рильський.) 3. Наша мить — це краплина, в якій віддзеркалилась [від+дзеркалилась] вічність. (Є.Гуцало.) 4. Цілую руки, що крутили жорна упереддень [перед+день] космічної доби. (В.Симоненко.) 5. Хто багато взяв од людей, багато мусить віддати [від+дати]. (Р.Іваничук.) 6. Мов горда думка, котиться ріка, і міст над нею знісся [зніс+ся], наче порив. (М.Рильський.) 7. Хіба од верховіть летючий вітер можна відділити[відділити]? (М.Рильський.)

2. Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий) (див. ще § 13, п. 1): Вінниччина (вінницьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Німеччина (німецьк+ина). Виняток — Галичина (хоч галицький).

1. В садах Донеччини навіки моє дитинство одцвіло. (В.Сосюра.) 2. По Вінниччині мандрували ми — пригадуєте? — літніми шляхами. (М.Рильський.) 3. Десь там за морем, за туманом уже Туреччина була. (Л.Костенко.)

3. Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, лляний (і льняний), овва, ввесь і похідних.

1. Темний бовван на козачій могилі про давнє, минуле кричить мовчазливо. (П.Тичина.) 2. На самій верховині гори бовваніють руїни стародавнього замку. (О.Гончар.) 3. Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссесобі маля. (С.Голованівський.) У прикметниках на межі кореня і суфікса та в суфіксах можуть подовжуватися лише [н] або [н']: щоденний, здоровенний, нездоланний, ранній. 1. Подвоюється н між голосними в прикметниках на -ний, -ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: туман — туманний, стіна — стінний, вікно — віконний, осінь —-осінній. Якщо ж твірна основа кінчається на інший звук, то н у прикметнику не подвоюється: буква — буквений, реформа — пореформений, журавель — журавлиний, дерево — дерев'яний, не ждати — нежданий. Подвоюється н також у словах старанний (хоч старатися), притаманний, захланний.

1. Згасає день, скінчилась денна [день] праця. (В.Сосюра.) 2. Сріблистий місяць тихо чарівне світло лив на сонну [сон] землю. (І.Франко.) 3. Ключ угорі журавлиний [журавель] рідною мовою кличе у невідомі краї. (М.Рильський.) 4. Мокрий асфальт тьмяно [тьма] вилискує крізь туманний[туман] степ. (О.Гончар.) 5. Тяжко ревнули широкими горлами чавунні[чавун] гармати. (О.Довженко.) 6. Студений [студити] вітер б'є в холодні[холод] вікна, і олов'яний [олово] важко дише став. (М.Рильський.)

2. Подвоюється н у наголошених суфіксах -енн(ий), -анн(ий): а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний, недоторканний; б) у небагатьох прикметниках-старослов'янізмах: священний (звичайне:святий), огненний (звичайне: вогняний), благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний. В інших прикметниках (та дієприкметниках) у суфіксах -ен(ий), -ан(ий) буква нне подвоюється: шалений, скажений, навіжений, жаданий (вказують на звичайну міру якості), нескінчений, незрівняний, намальований, написаний, з'єднаний.

1. Благословéнні мир і праця на цій оновленій [оновити] землі. (М.Рильський.) 2. Народ непоборен повік, нездолáнна повік його силалевина [лев]. (М.Рильський.) 3. Од слів простих незнана [знати] сила в липневу лине темноту. (В.Сосюра.) 4. Огні незлічéнні, мов стрічки огнéнні, до моря спускаються з міста. (Леся Українка.) 5. Ми тихо стояли, дивились, як ясно на темному морі незлічені світла сіяли. (Леся Українка.) 6. Прийшла любов непрохана [прохати] й неждана [ждати] — ну як мені за нею не піти? (В.Симоненко.)

3. У словах, похідних від прикметників, написання нн або н зберігається:туманний — туманно, туманність; нескінченний — нескінченно, нескінченність; письменний — письменник; віконний — віконниця; шалений — шалено, шаленість; вихований — вихованість; захоплений — захопленість(хоч: виховання, захоплення). 1, Треба розбудити у душі народу почуття гордої свідомості нездоланності[нездолáнний] своєї, своєї непереможності! (П.Тичина.) 2. В очах його промайнула насторожена зацікавленість [зацікавлений]. (М.Трублаїні.) 3. Щедра південна природа не встигла ще своєю буйною рослинністю[рослинний] прикрити рани війни. (О.Гончар.) 4. Дорога — це завжди тайна! В її незвіданості [незвіданий] є щось спільне з людською долею. (О.Гончар.) 5. Внизу пульсувала сувора буденність [буденний] у венах провулків, в артеріях-ріках. (Б.Олійник.) Коли йдеться про подвоєння букв в іншомовних словах, то тут треба розрізняти власні і загальні назви. 1. У власних іншомовних назвах і похідних словах подвоєння букв зберігається: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський, Абіссінія, Ассірія, Брюссель, Бонн, Ніцца, Яффа, Дарданелли, Міссісіпі, Апенніни, Діккенс, Шиллер, Лонгфелло, Торрічеллі, Кассандра, Одіссей. Але нема подвоєння: Гавана, Вашингтон, Касабланка, Бразилія, Мадагаскарта ін. Таким чином, написання подвоєних букв у власних іншомовних назвах треба кожного разу перевіряти за «Орфографічним словником» та різними довідниками. До речі, подвоєні букви в цих словах в українській мові вживаються так само, як і в російській: Эддингтон — Еддінгтон, Тольятти — Тольятті, Филиппины — Філіппіни, Эдисон — Едісон, Гаити — Гаїті. 2. У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються:колектив, каса, маса, група, сума, шосе, колона, алегорія, хобі, бароко, гуни, фін, інтермецо, беладона. Винятки: тонна, манна, ванна, мадонна, бонна, вілла, булла, брутто, нетто, мотто, мірра, контрреволюція, ірраціональний, сюрреалізм, імміграція (але еміграція, емігрант).

1. Київ спалахнув святковими ілюмінаціями. (І.Цюпа.) 2. Дітвора в алеяхобручі ганяє. (В.Сосюра.) 3. Я слухаю, як свищуть, ніби реї, антени на дахах у ніч бліду. (Д.Павличко.) 4. Над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки. (І.Нечуй-Левицький.) 5. Город — це розкішна проза, написана в стилібароко. (Є.Гуцало.) 6. І на людину, що не вмітиме пісні, дивитимуться як на справжнього контрреволюціонера [виняток]. (О.Довженко.)

3. В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса. Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається:Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Алла, Ганна.

75. Подані російською мовою слова іншомовного походження запишіть по-українському в дві колонки: 1) з подвоєнням букв; 2) без подвоєння букв. Російську букву е передайте через е, букву и через і. Вилла, иммиграция, Даллас, иммунитет, ватт, Питтсбург, импрессионизм, Ренн, дроссель, миссия, Одиссей, оппортунизм, лемма, манна, Эссен, оппонент, касса, нетто, иррациональный, антенна, ванна, миссис, сюрреализм, аннотация, трасса, Оттава, Ноттингем, эффект, регресс, Цвиккау, Яссы, ипподром. 1. Подовжуються м'які зубні і пом'якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними: а)    в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя; але в назвах молодих істот подовження немає: теля, гуся, щеня; б)    в орудному відмінку однини іменників III відміни: тінь — тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю, мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю; в)    у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню. Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах.  У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: життя — життєвий, життєвість, життєрадісний; суд — суддівський, суддівство. 1. Зведись, чоловіче, під небо світання, на повний свій зріст, на великезростання. (М.Бажан.) 2. Тільки праця дає відчуття повноти і справжності життя. (Ю.Му шкетик.) 3. Відчувши ласку сонця й вітерця, промерзле в ріллях проросте насіння. (Л.Первомайський.) 4. Трава в покосах в'яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди ллються. (М.Рильський.) 5. На дальніх узбережжях снять в задумі тихі верби. (П.Усенко.) 6. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю. (І.Франко.) 7. Розлилися гони пишними житами, забуяли повінню пшениць. (П.Воронько.) 8. Життя — це рух. (Л.Дмитерко.) 2. Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: життя — щастя, знання — знань, багаття — багать, Поділля — подільський, ніччю — жовчю, Побужжя — Поволжя. 1.З пісні в світі виросло безсмертя. (Є.Летюк.) 2. Хай же вічно красується доблестю наша земля! (О.Довженко.) 3. Світлою радістю повниться серце моє. (П.Дорошко.) 4. Двадцятий вік — вік звершень і задуми, вік роздоріж. (Р.Братунь.) 5. Рябіло в очах від безлічі людських облич. (П.Загребельний.) 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники століть. (П.Дорошко.) 3. Таким чином, там, де в російській мові вживається розділювальний ь, в українській мові: а) стоїть апостроф (див. § 17): вьется — в'ється, семья — сім'я, бурьян — бур'ян, кровью — кров'ю, матерью — матір'ю, безрыбье — безриб'я; б) подвоюються букви: затишье — затишшя, приволье — привілля, ночью — ніччю, льется — ллється, безводье — безводдя; в) немає ні апострофа, ні подвоєння букв: счастье — щастя, Поволжье — Поволжя, скатертью — скатертю, желчью — жовчю, бесчестье — безчестя; г) ставиться м'який знак (в іншомовних словах — див. § 18, п. 1): Ньютон — Ньютон, Сьерра — Сьєрра, портьєра — портьєра, браконьєр — браконьєр. 1. Солов'ями [рос. соловьями] рідний гай співає. (М.Рильський.) 2. Спів жайворів весну через віки несе із покоління [рос. поколенье] в покоління. (Л. Горлач.) 3. Ронили золоте листя [рос, листья] багряні клени, наливалися міддю [рос. медью] шатра дубів. (В.Козаченко.) 4. Ллється [рос. льется] море, плеще в берег, б'ється [рос. бьется] в сірі скелі. (О.Олесь.) 5. У кого серце мудрістю [рос. мудростью] багате, тому глибини всякі перейти. (А.Малишко.) 6. Сяють очі матері і гордістю [рос. гордостью], й любов'ю [рос. любовью]. (В.Сосюра.)

20. Написання слів разом , окремо і через дефіз.

Розділ: Мова - Жанр: Орфографія

Увага! Тренувальні тести з теми

Разом пишуться:

а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником:

віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.

Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім), за багато, на багато (пор.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

б) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником:

безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам’ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам’ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир.

в) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником:

віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп’яну.

г) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником:

вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу.

д) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником:

внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.

е) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови:

вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

є) Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього):

босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

ж) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови:

абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.

Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.:

Він повернув убік і Ударив у бік.

Спочатку це не було ясно і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай віри напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку.

Всередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині розділу.

Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста і У купі піску гралися діти.

Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно.

Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше село.

Втім, я не заперечую й У тім спектаклі виступав і я.

У нас чимало досягнень і Чи мало вам допомагали?

Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?

Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я.

Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг.

Окремо пишуться:

а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник):

без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.

б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників:

від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.

в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника:

другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.

г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.

д) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

Через дефіс пишуться:

а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и:

по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині.

Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.

б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників:

по-перше, по-друге, по-третє й т. д.

Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:

аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.

г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін.

д) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними:

будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.