20.Формування відповідального ставлення до навчання

У системі завдань, які постають перед педагогами, важливе місце посідає формування в учнів відповідального ставлення до навчання.

При організації роботи в класних колективах різного вікового складу слід враховувати умови, дотримання яких забезпечує успіх у розвитку свідомих пізнавальних інтересів учнів.

Результативність шкільного навчання залежить від своєчасного розвитку у учнів таких якостей, як цілеспрямованість, зацікавленість в учінні, прояви вольових зусиль, відповідальне ставлення до своїх обов'язків.

Формування відповідальності до виконання навчальних обов'язків передбачає розвиток соціально значущих мотивів, до яких належить бажання вчитися на совість, інтерес до знань, потреба в знаннях, що перебуває у прямій залежності від тих внутрішніх умов, в яких відбувається діяльність учня.

Формування відповідального ставлення до навчання у школярів відіграє важливу роль в їх підготовці до самостійного життя, тому що навчання – головна праця школяра і від того, як він нею опановує, буде залежати його подальше життя.

Розглядаючи дану проблему, насамперед, необхідно з’ясувати її роль у житті людини, зупинитися на трактуванні поняття «відповідальне ставлення до навчання», визначити критерії та показники, за якими можна судити про ступінь його сформованості. Зокрема, вивчити:

мотиви, інтереси, потреби учня у здобутті знань;

пізнавальні можливості та здібності;

вольові риси характеру;

соціально-побутові умови;

реальні навчальні досягнення.

Робота з формування відповідального ставлення до навчання має проводитися систематично і відбуватися за наступними етапами:

1. Мотивація навчальної діяльності школяра.

2. Озброєння знаннями НОП (наукової організації праці) школяра.

3. Формування умінь і навичок НОП школяра

4. Формування потреби пізнавальної діяльності.

5. Вивчення рівня сформованості відповідального ставлення до навчання й аналіз результатів.

6. Складання програми формування відповідального ставлення до навчання.

7. Відбір форм і методів роботи.

8. Аналіз результатів.

Важлива роль належить початковому етапу, у ході якого вчитель знайомить учнів із самим поняттям, його значенням для кожного з них, мотивує їхню діяльність, знайомить з правилами організації навчальної праці. На цьому етапі часто застосовують лекції, інструктажі, семінари-практикуми за орієнтовною тематикою «Знання – це скарб, а учіння – шлях до нього», «Посієш звичку, пожнеш характер», «Чи вмієш ти вчитися?» тощо.

Мотивація навчальної діяльності. Формування культури навчальної праці учнів дозволяє не тільки озброїти їх знаннями про організацію розумової діяльності, але і збудити потребу у підвищенні власного рівня інтелектуального розвитку, оволодінні уміннями і навичками організації навчальної праці. З цією метою в школах вводяться факультативні або тренінгові курси «Учися вчитися», «Основи НОП школяра», проводяться класні години на теми «Як працювати з книгою», диспути, дискусії на теми «Навчання чи захоплення працею?», «Сучасний фахівець...Яким він має бути?», «Учитися – радість чи тягар?». Інтелектуальні ігри значно підвищують рейтинг ерудованості, освіченості школярів, такі як «Брейн-ринг», «Щасливий випадок», «Найрозумніший» і багато інших, дозволяють розвивати та підтримувати допитливість, пропагують сучасні джерела наукової інформації.

Організація прес-центру школи дозволяє школярам застосовувати отриманні знання в практичній діяльності. У школах випускають рукописні журнали і газети «Хочу все знати», радіо і телепередачі «У світі наукових відкриттів», «Чи відомо тобі?» та ін.

Науково-дослідні товариства учнів працюють у напрямках: організація науково-дослідної діяльності учнів, участь їх в олімпіадах, захист творчих робіт, оригінальних проектів учнів, конкурси винахідників і раціоналізаторів, пізнавальні вечори, наукові дискусії, симпозіуми, конференції й ін.

У зміст навчальних програм включаються тести, бесіди, конкурси ерудитів, диспути, зустрічі за круглим столом з учителями-предметниками, ученими, переможцями олімпіад, презентації наукових відкриттів.

Під час організації навчально-виховного процесу доцільно враховувати причини, що пояснюють невисокий ступінь відповідального ставлення школярів до навчальної праці, серед яких важливе місце займає недооцінка учителями виховних функцій навчання, невміння ураховувати в процесі навчальних і позакласних занять індивідуально-психологічних особливостей школярів: неуважність, невміння мобілізувати свою увагу й організовуватися для роботи, недисциплінованість, відсутність звички систематичної розумової праці.

Аналіз шкільної практики свідчить про те, що відповідальне ставлення до навчання обумовлене характером педагогічного процесу, його організацією й умовами, у яких він протікає. Ступінь відповідальності значно підвищується, якщо учні беруть активну участь в організації своєї навчальної праці, у відборі раціональних методів роботи, у контролі й обліку результатів своєї праці; якщо в процесі занять вони опановують способами самостійної роботи і прийомами розумової діяльності.

Відповідальне ставлення до навчання багато в чому залежить від позиції учителя-предметника. Високо оцінюється учнями вчитель з гарною дикцією, той, що цікаво викладає навчальну інформацію, що вміє включити кожного школяра в активну пізнавальну діяльність. Саме активна позиція учня в набутті знань забезпечує задоволеність навчально-виховним процесом, формує звичку до систематичної праці і відповідальне ставлення до справи.