11. Загальні положення

1. Самоврядування у вищому навчальному закладі - це самостійна громадська діяль­ність студентів по реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначаєть­ся ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами у відпо­відності з метою і завданнями, які стоять перед студентськими колективами..

2. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються чинним законодавством, рішеннями Міністерства освіти і науки та іншого орга­ну управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад освіти, його Статутом та цим Положенням, не дублюють профспілкову організацію, користуються допомогою і підтримкою ректорат/ (адміністрації) та профспілкового комітету студентів, зокрема у вирішенні питань забезпечення приміщеннями, обладнанням, документацією та ін.

3. Перелік питань, що належить до компетенції органів студентського са­моврядування узгоджується з керівництвом вищого закладу освіти.

4. Органи студентського самоврядування не залежать від релігійних об'єднань і полі­тичних партій та рухів.

 

Структура і організація роботи органів студентського самоврядування

 

1. Студентське самоврядування вищого навчального закладу освіти здійс­нюється на рівні академічної групи, відділення, факультету, гуртожитку, вищо­го закладу освіти. Залежно від контингенту, типу та специфіки навчального за­кладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеці­альності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу.

2. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конфе­ренція), на яких затверджується Положення про студентське самоврядування, обирається виконавчий орган, визначається його структура і термін повнова­жень, заслуховується звіт.

3. Виконавчий орган студентського самоврядування може мати різноманітні форми : сенат, парламент, старостат, студентська навчальна ( наукова) частин, студентський деканат, рада, тощо (далі - Рада)

4. Рада студентського самоврядування структурного підрозділу вищого за­кладу освіти обирається на загальних зборах даного структурного підрозділу.

5. Головною структурною одиницею системи студентського самоврядування є академічна група, яка має свій орган управління, його голову і делегує свого представника до Ради студентського самоврядування факультету (відділення) і на загальні збори ( конференцію) студентів.

6. Рада студентського самоврядування факультету, відділення формується з представників виконавчих органів академічних груп та гуртожитків і обирає своїх представників до Ради студентського самоврядування вищого закладу освіти.

7. З числа своїх членів вибраний орган студентського самоврядування стру­ктурного підрозділу обирає голову, його заступника (заступників) і секретаря.

8. Голова Ради організовує роботу органів самоврядування, на запрошення ректорату приймає участь у засіданнях Вченої ради ( педагогічної) навчального закладу, де обговорюються питання діяльності органів студентського самовря­дування, проблемні питання студентського життя.

9. Секретар студентської Ради організовує контроль за виконанням рішень органів самоврядування, веде протоколи його засідань і виступає з повідом­леннями про виконання рішень.

10. При Раді створюються сектори (комісії) за напрямами роботи : навчаль­но-наукова, культурно-просвітницька, до. захисту прав. студентів, спортивне -оздоровча, соціально-побутова, міжнародних зв'язків, прес-центр та ін.

11. У складі Ради студентського самоврядування гуртожитків створюються відповідні комісії за головними напрямами життєдіяльності : житлово -побуто­ва, культурно - виховна, санітарне - гігієнічна, фізкультурне - масової роботи, громадського порядку, тощо.

12. Засідання Ради студентського самоврядування проводиться не менше од­ного разу на місяць і вважається правомірним, якщо на ньому присутні не мен­ше 2/3 обраних до його складу членів. Виконавчий орган приймає рішення більшістю голосів й членів. Він вирішує питання життєдіяльності студентів та­кож у робочому порядку.

13. Кожне засідання виконавчого органу фіксується протоколом , який під­писується головою або його заступником, секретарем.

14. На розгляд загальних зборів (конференцій) виносяться найважливіші пи­тання життєдіяльності студентів, обумовлені основними напрямками діяльності студентського самоврядування.

15. Ради студентського самоврядування факультетів і гуртожитків в кінці навчального року на загальних зборах ( конференції) звітують про виконану ро­боту.

І6.Рішення виконавчого органу студентського самоврядування і загальних зборів ( конференції) є обов'язковим для виконання.

17, Статутом вищого закладу освіти може бути передбачено укладання дого­вору між керівництвом вищого закладу освіти, студентською профспілкою та органами студентського самоврядування.

 

 

Мета і завдання органів студентського самоврядування

Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі освіти функці­онує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їх прав і сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формує у нього на­вичок майбутнього організатора, керівника.

Діяльність органів студентського самоврядування направлена на удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на якісне навчання, вихо­вання духовності і культури студентів, зростання у студентської молоді соціаль­ної активності та відповідальності за доручену справу.

Студентське самоврядування - це така діяльність з допомогою якої макси­мально виявляються і реалізуються творчі здібності студентів, формуються мо­ральні якості, підвищується ініціатива кожного за результатами своєї праці. У зв'язку з цим зростає роль студентських колективів по залученню молоді в про­цес управління справами навчального закладу.

Основними завданнями органів студентського самоврядування є :

        забезпечення і захист прав та інтересів студентів ;

        забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

        сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

        сприяння у створенні необхідних умов для проживання і відпочинку студентів

         створення різноманітних студентських гуртків, товариств, об'єднань, клу­бів за інтересами; організація співробітництва із студентами інших вищих навчальних закладів освіти і молодіжними^-організаціями;

 

• сприяння працевлаштуванню випускників;

• участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами;

• безпосередня участь студентів у реалізації державної молодіжної політи­ки;

• забезпечення інформаційно-молодіжної, правової, психологічної, фінан­сової допомоги студентам (спільно з відповідними службами);

• репрезентація у керівництві ВНЗ;

• залучення студентів до трудової діяльності у вільний від навчання час ( спільно з деканатами);

• координація діяльності старостату, кураторів академічних груп, студент­ського профкому;

• контроль за навчальною і трудовою дисципліною студентів, оперативне реагування на їх порушення;

• участь у розподілі стипендіального фонду;

• залучення студентів до художньої самодіяльності;

• проведення вечорів відпочинку, конкурсів, КВК (Клуб Веселих і Кмітливих ), посвяти у студенти, випускних вечорів, днів факультету.

• приймають участь у поселенні студентів до гуртожитків і їх виселенні;

• разом з деканатами, відділом навчально-виховної роботи, господарською службою ВНЗ освіти, директором студентського містечка, зав. гуртожитку вихователями організовують належний побут, відпочинок і дозвіллі студентів в гуртожитках;

• приймають активну участь в організації ремонту кімнат, забезпеченні зберігання і підтримки у необхідному стані приміщень, обладнання та іншого майна навчального закладу;

• координують роботу з викладачами, наставниками академічних груп студентів та кафедрами, деканатами факультетів;

• організовують чергування студентів і сприяють налагодженню пропуск­ному режиму в гуртожитках; :

• приймають активну участь у роботі по організації змагання за зразкові кі­мнати, поверхи, гуртожитки, економії електроенергії та ін.;

• разом із завідувачами гуртожитків, директором студмістечка, вихователя­ми створюють умови для самостійної підготовки (навчання) студентів та їх відпочинку і дозвілля;

• пропагують здоровий спосіб життя, запобігають вчиненню студентами правопорушень, вживанню ними алкоголю, наркотиків, паління та інше.

Права і обов'язки органів студентського самоврядування:

Права:

1.     Члени організації мають права та обов'язки, якими наділені студен­ти вищих навчальних закладах України згідно чинного законодавства та від­повідно Статуту ВНЗ.

2.     Крім викладеного, члени студентського самоврядування мають пра­во:

        обирати і бути обраними до будь-якого органу студентського само­врядування;

        звертатися до будь-якого органу студентського самоврядування сто­совно питань , що належать до компетенції цього органу та отримувати відповідь по суті питань;

        опротестовувати будь-які дії посадових осіб, структурних підрозділів і органів студентського самоврядування, якщо вони обмежують його права чи принижують його гідність, або ускладнюють досягнення цілей органі­зації.

3.     Ради студентського самоврядування факультетів (відділень) та Рада студентського самоврядування вищого навчального закладу мають право звер­татися до адміністрації, факультету (відділення) та адміністрації вищого

4.     навчального закладу з пропозиціями і заявами, пов'язаними з вирішенням за­вдань, передбачених основними напрямами діяльності самоврядування;

5.     Голова Ради студентського самоврядування факультету ( відділен­ня) вищого навчального закладу має право брати участь у засіданнях Вченої Ра­ди (педагогічної) вищого навчального закладу при розгляді питань студентсько­го життя;

6.     Голова ради студентського самоврядування вищого навчального закладу кладу є членом Ради навчального закладу з виховної роботи.

Обов'язки:

1.        чітко дотримуватися цього Положення;

2.        виконувати рішення і вимоги студентського самоврядування, що спрямовані на досягнення мети і вирішення завдань організації.

Права і обов'язки органів студентського самоврядування розробляють­ся кожним вищим навчальним закладом і узгоджуються з Вченою радою (педа­гогічною) цього навчального закладу.

12.

13. Педагогічна діяльність – вид соціальної діяльності, яка спрямована на передачу накопичених людством культури й досвіду, створення умов для розвитку особистості та її підготовки до виконання визначених соціальних ролей у суспільстві.

Функціональними компонентами педагогічної діяльності, на думку Н. Кузьміної, є гностичний, проектувальний, конструктивний, організаторський і комунікативний компоненти.

Гностичний компонент – пов’язаний зі сферою знань педагога (йдеться про знання не лише навчального предмету, а й засобів педагогічної комунікації, психологічних особливостей особистості, психології власної діяльності тощо).

Проектувальний компонент – містить віддалені, перспективні цілі навчання та виховання, а також стратегії та способи їх досягнення.

Конструктивний компонент – розкриває особливості конструювання педагогом власної діяльності та діяльності тих, хто навчається, з урахуванням близьких (урок, заняття, цикл занять) цілей навчання та виховання.

Організаторський компонент – характеризує вміння педагога організовувати діяльність як тих, хто навчається, так і власну.

Комунікативний компонент – розкриває специфіку взаємодії педагога з учнями у контексті досягнення педагогічних цілей, забезпечення ефективності педагогічної діяльності.

Усі названі компоненти взаємопов’язані. Мало того, іноді вони досить сильно переплітаються.

А. Щербаков в педагогічній діяльності виділяє і такий компонент як дослідницька робота, яка вимагає наукового підходу до педагогічних явищ, володіння уміннями евристичного пошуку і методами науково-педагогічного дослідження, у тому числі аналізу власного досвіду і досвіду інших педагогів.

14.

15. Авторитарний стиль. Авторитарні батьки у вихованні дотримуються традиційного канону: авторитет, влада батьків, беззастережне слухняність дітей. Як правило, при цьому спостерігається низький рівень вербальної комунікації, застосовуються покарання, заборони і вимоги відрізняються ригідністю і жорстокістю. Формується залежність, нездатність до лідерства, відсутність ініціативи, пасивність, низька ступінь соціальної і комунікативної компетентності, низький рівень соціальної відповідальності з моральної орієнтацією на зовнішній авторитет і владу. Хлопчики нерідко демонстрували агресивність і низький рівень вольової і довільної регуляції.

2. Ліберальний стиль. Ліберальні батьки навмисно ставлять себе на один щабель з дітьми. Дитині надається повна свобода: він повинен до всього прийти самостійно, на підставі власного досвіду. Ніяких правил, заборон, регламентацій поведінки немає. Реальна допомога та підтримка з боку батьків відсутній. Рівень очікувань щодо досягнень дитини в сім'ї не декларується. Формується інфантильність, висока тривожність, відсутність незалежності, страх реальній діяльності та досягнень. Спостерігається або уникнення відповідальності, або імпульсивність.

   3. Демократичний стиль. Демократичні батьки, мотивуючи свої вчинки і вимоги, прислухаються до думки дітей, поважають їх позицію, розвивають самостійність суджень. В результаті діти краще розуміють батьків, ростуть розумно слухняними, ініціативними, з розвиненим почуттям власної гідності. Діти бачать в батьках зразок громадянськості, працьовитості, чесності, моральності і бажання виховати їх такими, якими є самі батьки.

         За даними дослідження Д.В. Берко, виховні стилі батьків впливають на формування особистості, яка проглядається на рівні рис, особистої зрілості, семантичної структури повсякденної свідомості. Так, на рівні рис встановлена ​​значуща залежність між виховними принципами обох батьків і тими структурами особистості, які відповідальні за рівень психологічного здоров'я, емоційний стан, регуляцію поведінки і соціальну адаптацію. Дівчатка виявилися більш чутливими до агресивного стилю материнського керівництва. На рівні рис це виражається в підвищеному рівні агресивності, що створює передумови для імпульсивної поведінки. На рівні буденної свідомості - у появі суперечливої ​​картини світу, коли образ матері представляється як «хороший», але відштовхуючий. Роль батька виявилася вирішальною у прийнятті дівчатами цінностей самоактуалізації, у прийнятті жіночої ідентичності та інструментальних цінностей, що дозволяють реалізувати власні цілі, відстоюючи власні інтереси. Директивний стиль батька надає найбільший вплив на ефективне стан дівчат (підвищення рівня депресивності, лабільності емоційних станів). Дівчата, негативно оцінювали виховні принципи обох батьків мають більшу когнітивної складністю, яка забезпечує особистості невротичну захист. Негативне ставлення батька веде до формування виражених оборонних реакцій, виховуючи в дівчатах прагнення до боротьби.

Порівняльна характеристика стилів виховання.

Назва стилю	Позитивне	Негативне
Авторитарний - жорсткий стиль управління,припинення ініціативи, відсутність обговорення прийнятих рішень. Увага до контролю;	Увага до контролю; Оперативне прийняття рішення в екстренній ситуації; Планування; Виконання всіх справ у відповідності з термінами.	Формальність відносин; Велика соціальна дистанція; Рішення не обговорюються.
Демократичний - спільне обговорення проблем, заохочення ініціативи членів групи, активний обмін інформацією, прийняття рішень спільно.	Задоволеність своєю діяльністю і положенням серед членів сім'ї; Сприятливий психологічний клімат; Обмін інформацією та адекватне прийняття рішень.	Контроль; Повільне прийняття рішень; Батьки повинні володіти терпимістю по відношенню до дитини.
Ліберальний - добровільна відмова від керівництва вихованням дитини	Орієнтація членів сім'ї на самостійність	Відсутність контролю і керівництва.