- •1.Землі як об’єкт правової регламентації. Склад земельного фонду у-ни.
- •2. Предмет та метод земельного права (зп).
- •3. Принципи зп.
- •4. Методи правового регулювання у земельному праві
- •5. Система зп та його основні правові інститути.
- •6. Співвідношення зп із суміжними галузями п-ва.
- •7. Поняття та особливості джерел зп.
- •8. Поняття та класифікація джерел зп:
- •9. Конституційні засади зп.
- •10. Закони як дж зп
- •11. Зку у системі дж зп
- •12. Підзаконні нпа як джерела земельного права
- •13. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •14. Класифікація земельних правовідносин
- •15. Структура земел.Правовідносин:
- •16. Підстави виникнення та припинення земельних правовідносин
- •17. Добросусідство
- •18. Основні етапи здійснення зем.Реформи в Укнаїні.
- •19. Землі як об’єкт права власноті. Поняття та ознаки земельної ділянки.
- •20. Поняття та основні ознаки права власності на землю
- •21 Форми права власності на землю
- •22. Підстави виникнення права власності на землю
- •23. Право державної власності на землю
- •24. Право власності на землю територіальних громад
- •25. Права та обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів
- •26.Порядок безоплатної приватизації зем.Діл.Громадянами та її норми
- •27. Приватизація та інші правові форми набуття права власності на землю.
- •28. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •29. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •30. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •31. Цивільно правова та дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •32. Поняття та порядок паювання земель
- •33. Право користування землями. Права та обов’язки землекористувачів
- •34. Право земельного сервітуту та його види
- •Види права земельного сервітуту
- •35 Дія земельного сервітуту
- •36. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам
- •37. Планування використання земель
- •38. Поняття та правове регулювання оренди землі Орендодавці та орендарі.
- •39. Суб’єкти які мають право на земельну частку (пай). Права власників земельних паїв.
- •40. Договір оренди земельної ділянки та цого істотні умови
- •Iстотними умовами договору оренди землі є:
- •41. Предмет, сторони і зміст договору оренди зд
- •42. Суборенда земельних ділянок
- •43. Форма договору оренди землі та порядок його реєстрації.
- •44. Права і обовязки орендодавців та орендарів
- •45. Орендна плата за землю ї її форми
- •46. Зміна припинення розірвання умов договору оренди землі
- •47. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель
- •48. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.
- •49. Функції державного управління земельним фондом
- •50. Державний земельний кадастр: поняття та зміст
- •51. Моніторинг земель
- •52. Землеустрій. Призначення, зміст, порядок здійснення
- •53.Контроль за використанням і охороною земель
- •54. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •55. Гарантії прав на землю
- •56. Порядок вирішення земельних спорів
- •57.Загальна характеристика а особливості юр.Відповідальності
- •58.Поняття, склад та особливості земельних правопорушень
- •59. Адміністративна та кримінальна відповідальність за поруш.Зем.Закон.
- •60. Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель
- •61. Поняття та особливості правового режиму земель с/г призначення
- •62. Пріоритет та суб’єкти сільськогосподарського земле використання
- •63. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •64. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •65. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення
- •66. Набувальна давність та перехід прав на земельну ділянку
- •67. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •68. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •69. Правовий режим земельних ділянок для садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби
- •70. Правовий режим земель природичо-заповідного фонду. Землі іншого природоохоронного призначення.
- •71. Право спільної власності на землю.
- •72. Диференціація правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •73. Поняття та загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •74. Правовий режим земель промисловості. Санітарно-захисні зони.
- •76. Правовий режим використання земель зв‘язку та енергетичної системи.
- •77. Правовий режим земель оборони. Зони особливого режиму використання земель.
- •78. Правовий режим земель фермерських господарств та особистих селянських господарств.
- •79. Правовий режим земель оздоровчого призначення. Округи санітарної охорони курортів.
- •80. Поняття, склад та правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •81. Правовий режим земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам’яток.
- •82. Поняття та склад земель лісового фонду. Особливості їх правового режиму.
- •83. Поняття та склад земель водного фонду, заходи їх правової охорони.
- •84. Загальна характеристика та особливості правового режиму земель водного фонду.
- •85. Поняття та види обмеження прав на земельну ділянку.
- •86. Поняття та склад земель с/г призначення
- •87. Порядок виділення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)
- •88. Особливості надання і використання земель оздоровчого призначення.
- •89. Земельні ділянки особистих селянських господарств.
- •90. Правовий режим земель фермерських господарств.
1.Землі як об’єкт правової регламентації. Склад земельного фонду у-ни.
Земля(З) – 2 значення:
1)планета (широке)
2)верхній ґрунтовий шар (вузьке)
Проф. Забилинський (3 аспекти):
1)З – природний ресурс
2)З – об’єкт права власності
3)З – об’єкт господарювання
Проф. Петров (5 аспектів):
1)екологічний;2)економічний;3)господарський;4)демографічний;5)політичний;
З виконує 2-і основні ф-ції:
1)просторово-операційний базис
2)основний засіб виробництва
Загальні об. земельних відносин:
1)земля – осн. національне багатство, що перебуває під охороною д-ви;
А – найважливіший елемент охоронної системи, що забезпечує безпосередній зв’язок з ін природними ресурсами і використовується як осн. засіб виробництва в с/г або є місцем розміщення промислових, житлових чи ін. комунікаційних об.
2)землі – це частина земельного фонду д-ви в межах окремої категорії (9 категорій) та призначена чи придатна до використання в певних цілях, щодо якої встан певний правовий режим.
3)земельна ділянка – це індивідуально визначена, докум. оформлена, зафіксована у державному земельному кадастрі (ДЗК) і відведена в натурі на місцевості частина земель, що є об. права в-сті, господарської експлуатації, державного управління і правової охорони, згідно з цільовим призначенням.
З (основні ознаки):
1)незамінимість
2)обмеженість в просторі
3)локальність
4)фіксованість
5)нерухомість
6)родючість
Склад земельного фонду України.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (мають особливий правовий режим).
Категорії земель (склад зем фонду України)
За основним цільовим призначенням:
1)землі сільськогосподарського призначення;
2)землі житлової та громадської забудови;
3)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
4)землі оздоровчого призначення;
5)землі рекреаційного призначення;
6)землі історико-культурного призначення;
7)землі лісогосподарського призначення;
8)землі водного фонду;
9)землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
2. Предмет та метод земельного права (зп).
ЗП – це сукупність правових норм, що регулюють відносини щодо використання та охорони землі, як природного ресурсу, умови і засоби виробництва з метою організації і раціонального використання, покращення і відтворення родючості ґрунтів, охорони п-в і законних і-сів суб земельних в-н.
ЗП – це с-ма правових норм що регулюють зем в-ни з метою забезпечення раціонального використання земель і їх охорони, захисту п-в громадян і ЮО на землі і дотримання встановленого правопорядку у сфері зем в-н.
Предмет ЗП – суспільні земельні відносини, що обумовлені специфічними властивостями землі.
Згідно зі ст. 2 ЗК України земельні відносини — це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Вони виникають між державою, її органами, органами місцевого самоврядування, юридичними особами та громадянами і становлять предмет земельного права. Формою ЗП є приписи нормативних актів, що регулюють весь комплекс земельних відносин. Їх прийнято називати земельним законодавством. Земельне право як галузь права відрізняється від земельного законодавства тим, що воно регулює переважно однорідні відносини.
Більше того, згідно зі ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання саме земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, раціонального використання та охорони земель. З цього випливає, що предмет земельного права охоплює лише земельні відносини. Тому гірничі, лісові, водні, фауністичні та інші відносини становлять самостійні правові групи, розглядаються тією мірою, в якій це необхідно для аналізу земельних відносин, на них не поширюється земельне законодавство.
Таким чином, предметом земельного права є суспільні відносини, зумовлені особливими властивостями землі як об'єкта суспільних відносин у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права.
Метод ЗП.
Є 2 осн методи: 1)Імперативний;2)Диспозитивний;
Той чи ін. метод діє в залежності від змісту зем відносин:
1)Імперативний – вин шляхом встановлення визначених приписів і заборон (ведення ДЗК, моніторинг земель, землевпорядкування, зем аукціони, обмеж за цільовим призначенням)
2)Диспозитивний – встан. шляхом визначення меж правової поведінки (тільки у вип. рівності суб’єктів ЗП)(власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою у межах, встановлених законом)
Є 2 підходи щодо їх використання:
1)завжди є поєднання
2)ці методи, це 2 окремі методи(нема поєднання)
Існують три основні різновиди диспозитивного методу регулювання земельних відносин:
1)рекомендаційний – надання можливості альтернативної поведінки суб'єкта земельних відносин, коли суб'єкт має можливість самостійно вибрати спосіб своєї поведінки для досягнення поставленої мети (у ЗК України серед підстав припинення прав на земельну ділянку передбачено право добровільної відмови власника землі або землекористувача від права на земельну ділянку)
2)санкціонований – рішення про реалізацію своїх земельних повноважень суб'єкт земельних відносин приймає самостійно.
3)делегований – надання прав і свобод суб'єктам земельних відносин щодо того чи іншого кола правомочностей (згідно із ЗК повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами).
Таким чином, у сучасному земельному праві спостерігається поєднання диспозитивного та імперативного методів. Визначити перевагу того чи іншого методу досить складно. Все залежить від змісту врегульованих відносин та інтересів суспільства і держави, які переважають у конкретний період часу.