3. Методологічні основи, на яких ґрунтується суть дорадчої діяльності

Таким чином, суть дорадчої діяльності грунтується на таких методологічних основах:

• практичне поєднання інтересів держави та сільського виробника у забезпеченні стабільності в сільській місцевості на основі дійсної (а не декларованої) пріоритетності потреб та інтересів останнього;

• спонукання виробника до прийняття та реалізації ним самостійно економічно обгрунтованих рішень;

• використання специфічних методів такого спонукання: підвищення рівня знань та практичних навичок на основі активних методів навчання;

• забезпечення найновішою інтегрованою інформацією з різних сфер буття;

• індивідульними практичними консультаціями, демонстраційними показами, порадами;

• забезпечення реальної економічної свободи вибору для виробника при кваліфікованій підтримці та порадництві;

• досягнення результату через процес активного пізнання, зміни свідомості та усталених методів господарювання;

• збагачення інтелектуального потенціалу села, підвищення загального рівня знань сільського населення, принципова зміна мотивації виробничої діяльності у сільськогосподарській сфері та суспільному житті.

4. Мета, завдання, приницпи та методи агроконсалтингової діяльності

Завдання дорадництва полягає не в організації та здійсненні змін у веденні господарства, а у специфічному впливові на виробника, який в результаті такого впливу, може самостійно вирішити змінювати чи не змінювати метод ведення свого господарства. Адже загальновідомий вислів, що найбільший доход фермер може одержати з того "гектара", який знаходиться у нього між вухами.

Завдання та методи дорадчої діяльності, як і будь-якої іншої діяльності, випливають з мети, задля досягнення якої їх потрібно виконати. Мета дорад­чої діяльності - навчити людей творчо мислити, проводити ефективний ана­ліз економічного та соціального середовища, в якому вони знаходяться, вмі­ти приймати самостійні рішення, що сприятиме розвитку їх громадянської позиції та підвищенню їх добробуту.

Науковці, експерти, практики рекомендують керуватися у своїй роботі наступними принципами сільськогосподарської дорадчої діяльності:

• максимальна спрямованість на запити та потреби виробників та сільського населення;

• взаємодія з сільськими жителями виключно на засадах переконання шляхом інформування, консуль­тування, навчання, тобто на добровільних засадах, без застосування будь-яких дій примусового характеру;

• ефективна взаємодія всіх організацій та підприємств, що впливають на розвиток аграрного сектора з метою вирішення проблем сільських виробників;

• відповідальність за результати дорадчої діяльності та якість наданих послуг;

• об'єктивність, незалежність та конфіденційність у відносинах з користувачами дорадчих послуг;

• постійна адаптація завдань дорадчих служб до потреб ринку, безперервне підвищення рівня кваліфі­кації радників і удосконалення методів дорадчої діяльності,

ВАЖЛИВЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ! Будь-яка діяльність, що дозволяє впливати на прийняття сільськими жителями економічних рішень засобами, відмінними від навчання і переконання (адміністративний вплив, розподіл та продаж матеріальних ресурсів, фінансів, інспектування, контроль, реклама та ін.), є несуміс­ною з дорадчою діяльністю. Дорадча діяльність у жодному випадку не може набувати ознак комерційно-посередницької діяльності, оскільки при цьому втрачається об'єктивність у її діяльності. Відповідно, споживачі послі/г не будуть довіряти такій дорадчій службі.

Дорадник повинен завжди пам'ятати, що він працює не просто з клієн­том (незалежно, це фізична особа чи юридична), а з людьми, які вміють і можуть творчо мислити. Він не повинен нав'язувати їм готове рішення тієї чи іншої проблеми, а дати такі знання та вміння, які допоможуть їм само­стійно прийняти оптимальне рішення. Такий підхід є необхідний і досить ефективний в умовах ринкової економіки.

Основними завданнями дорадчої діяльності є:

• підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибутко­вого ведення господарства суб'єктів господарювання, які здійснюють діяль­ність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової еко­номіки;

• надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільсь­кій місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економі­ки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо;

• надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцево­го самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-еко­номічного розвитку, формування громадянського суспільства;

• поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новіт­ніх досягнень науки і техніки;

• сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільсь­кій місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільсь­кого населення тощо;

• робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних про­грам;

• інші завдання, визначені законом.

Основними методами дорадчої діяльності є:

• навчання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільсь­кій місцевості, та сільського населення;

• дослідження соціально-економічних проблем сільської місцевості та роз­робка варіантів їх розв'язання;

• демонстраційні покази форм і методів роботи суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення;

• інформаційне забезпечення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, сільського населення тощо.

Одним із основних завдань дорадчої діяльності є підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства су­б'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки.

Наступним завданням, яке є логічним продовженням першого, а, точніше, сприяє виконанню першого, є надання суб'єктам господарювання, які здійс­нюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, подат­ків, права, екології тощо. Як бачимо, у Законі передбачено перелік напрямків, які потребують надання дорадчих послуг. Тут слід зауважити, що це не є вичерпний перелік. Законом не заборонено надавати дорадчі послуги з інших питань, якщо в них є потреба сільського населення та суб'єктів господарювання.

Щодо способів надання дорадчих послуг, то, виходячи з практичного досві­ду, який існує в нашій державі і за кордоном, такими є: 1) надання порад безпо­середньо на фермі чи на полі, телефоном, факсом чи з допомогою інших засобів комунікації; 2) організація та проведення коротких (2-х чи 3-х годинних) семі­нарів, як правило для обговорення та знаходження оптимального рішення яко­їсь конкретної проблеми. На такі семінари запрошуються не більше як 10-15 чоловік; 3) організація та проведення навчальних курсів (наприклад, з агробіз-нес-менеджменту; як розпочати свій власний бізнес? тощо) тривалістю декілька днів. Під час проведення як семінарів, так і навчальних курсів використовуєть­ся активна форма навчання; 4) підготовка та проведення демонстраційних пока­зів переваг або недоліків (це досить важливо) певних технологій, сортів, засобів захисту рослин, порід тварин, надання комунальних послуг тощо.

Слід відмітити, що всі способи надання дорадчих послуг носять доброві­льний, а не примусовий характер.

В статті 1 Закону зазначено (див. коментар терміну «дорадчі послуги»), що дорадчі послуги надаються не лише суб'єктам господарювання, які здій­снюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню, а також органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади. Відповідно одним із завдань дорадчої діяльності є надання дорадчих послуг органам ви­конавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянсь­кого суспільства.

Досить спорідненим із першими двома є завдання поширення та впрова­дження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і тех­ніки. Звичайно, якщо вести мову про інтенсивний розвиток сільськогоспо­дарського виробництва, то важко обійтися без цих нововведень. Але більш важливо, щоб об'єкти дорадчої діяльності не сліпо прагнули досягти росту кількісних показників, а вміли орієнтуватися в ринку (знати кон'юнктуру ринку) і головною метою для них було - збільшення їх прибутковості (рівно­цінно покращенню їх добробуту).

Окремо слід прокоментувати такі завдання як: 1) сприяння розвитку не­сільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення тощо та 2) ро­бота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм. Коли ми говоримо про збільшення прибутковості суб'єктів господарювання, то одним із шляхів досягнення цієї мети є зменшення затрат, в тому числі затрат з оплати праці, що приводить до скорочення робочих місць. Це об'єк­тивні закони бізнесу. Тому для дорадчої діяльності надзвичайно важливим є завдання сприяти розвитку несільськогосподарського підприємництва в сіль­ській місцевості, особливо в сфері послуг, у тому числі сільського зеленого туризму. Для людей старшого покоління такі зміни даються нелегко. Тому робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм є одним з важливих завдань дорадчої діяльності. За молоддю майбутнє укра­їнського села.

Далінаводиться перелік основних методів сільськогосподарської дорадчої діяльності. Які б з перерахованих методів не застосовувались, ко­жен з них окремо і в комплексі з іншими методами є зорієнтований на те, щоб впливати на розум, волю та практичні дії об'єктів дорадчої діяльності, спрямовуючи їх на досягнення найбільшої прибутковості їхньої діяльності в конкретних умовах.

Окремо слід витлумачити один з найважливіших методів дорадчої діяль­ності - навчання. Навчання-це процес або дія, котра призводить до зміни поведінки, тобто знань, навичок, вмінь і ставлення. Навчання суб'єктів гос­подарювання через ділові ігри, рольові ігри та через метод майстер-класу є найбільш ефективним і перспективним, тому що надає не тільки інформацію з проблеми, яка є актуальною, але й змушує суб'єкта господарювання в екс­тремальних ситуаціях, перебираючи різні варіанти, самому приймати опти­мальне рішення.

Не менш важливими методами дорадчої діяльності, особливо з практич­ної точки зору, є демонстраційні показиформ і методів роботи суб'єктів гос­подарювання і сільського населення та забезпечення їх інформаційними ма­теріалами. Тут важливо зауважити, що демонструвати необхідно не тільки позитивні результати, а й негативні. Адже не даремно говорять, що на поми­лках вчаться. Досить важливим є також те, хто проводить демонстраційні покази. Це повинні робити самі власники демонстраційних ділянок чи ферм, а дорадники допомагають їм в організації підготовки таких демонстрацій.

Слід також підкреслити, що завдання дослідження соціально-економіч­них проблем сільської місцевості та розробка варіантів їх розв'язання має подвійну мету: 1) всі суб'єкти дорадчої діяльності будують свою роботу ви­ключно на потребах своїх клієнтів. Тому проведення таких досліджень їм просто необхідне для виявлення потреб клієнтів; 2) володіючи об'єктивною інформацією про соціально-економічні проблеми в сільській місцевості, су­б'єкти дорадчої діяльності надають активну допомогу органам місцевого са­моврядування та органам виконавчої влади при підготовці та реалізації про­грам соціально-економічного розвитку.

Право на отримання дорадчих послуг мають фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сільській місцевості, сільське на­селення, а також органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади.

Тут передбачено, що право на отримання дорадчих послуг мають фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сільській міс­цевості, сільське населення, а також органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади. Перелічена категорія осіб має право на отримання дорадчих послуг, які надаються за рахунок державного та місцевого бюдже­тів. Дорадчі послуги можуть надаватися також іншим категоріям осіб, але на платній основі.