2.5 Підстави застосування окремих видів господарсько-правових санкцій

Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб’єктів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосуб’єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора). Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, які мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи – господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності:

• факт господарського правопорушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого задаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

• протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору тощо;

• причинний зв’язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв’язок, коли протиправна дія чи бездіяльність є об’єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей зв’язок необхідно доводити відповідними доказами;

• вина господарського правопорушника. Це негативне суб’єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого.

Вина у господарській і юрисдикційній практиці – це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності: наявність у особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання; невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.

Формою вини може бути як умисел, так і необережність правопорушника. Вина обох сторін підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне виконання зобов’язання виникло з вини обох сторін, юрисдикційний орган (суд, господарський, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Це має місце і тоді, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За наявності у невиконанні чи неналежному виконанні зобов’язання вини кредитора у формі умислу або необережності боржник звільняється від виконання зобов’язання. Інше може бути встановлено законом.

Вина є однією з умов відповідальності в деліктних зобов’язаннях між суб’єктами. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Вина підприємства (господарюючого суб’єкта) – це вина його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину вимагає визначення конкретних працівників, дія або бездіяльність яких спричинили невиконання зобов’язань чи заподіяння шкоди.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов, тоді як для застосування неустойки (штрафу, пені) досить лише двох з них: факту господарського правопорушення та протиправності поведінки порушника.

Висновки

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, визначених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих наслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Основні питання відповідальності за правопорушення у сфері господарювання регулюються розділом V Господарського кодексу України.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції – господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Крім зазначених господарських санкцій, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-ІV // ВВР. – 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІV // ВВР. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 356.

3. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

4. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

5. Господарське право: Практикум / В.С. Щербина, Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інші; За заг. ред. В.С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

6. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посіб. – К.: А.С.К., 205 – 912 с.

7. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 с.

8. Бабак О. Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. – С.144-148.

9. Заярний О.А. Деякі особливості господарсько-правової відповідальності за порушення організаційно-господарських зобов’язань, що виникають з договорів // Вісник господарського судочинства. – 2009. - №7. – С.171-177.

10. Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов’язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. – С. 101-105.

11. Аматова Ю. Условия правомерности передачи инновационного продукта: правовые вопросы эффективности трансакции // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №1. – Ст.63-65.

12. Аматова Ю. Щодо особливостей використання господарським товариством інноваційного вкладу // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №3. – Ст.3-6.

13. Богун В., Солодухін Г. Господарсько-правова відповідальність за порушення законодавства про ціни // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №1. – Ст.80-82.

14. Венгер В. Економіко-правові аспекти державного регулювання цін на продукцію суб’єктів придбаних монополій // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №2. – Ст. 145-149.

15. Вінник О.М. Правове регулювання підрядних відносин в будівництві // Будівництво України. - 1994. - №5-6.

16. Віхров О.П., Віхров С.О. Суб’єкти господарсько – організаційних зобов'язань як учасники відносин у сфері господарювання // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №12. – Ст. 120-124.

17. Віхров О.П. Управління господарською діяльністю як категорія господарського права // Право України. – 2007. - № 12. – С. 47-52.

18. Воловик О. Організаційно - господарські відносини у системі корпоративного управління // Право України. - 2004. - №7. - С. 58-61.

19. Деякі проблеми розрахунків векселями у зовнішньоекономічній діяльності // Вісник господарського судочинства. – 2002. - №2. – Ст.159-161.

20. Закурів М. К. Законодавство про обіг векселів в Україні. Помилки – причини недійсності векселя // вісник господарського судочинства. – 2001. - №4. – С. 111-112.

21. Зельдіна О. Спеціальний режим господарювання як інститут господарського права // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №4. – Ст. 57-61.

22. Жаров О.П. Енергетична монополія //Конкуренція. – 2003. - №4. – Ст.9-11.

23. Коваль И. Неправомерное использование знаков для товаров и услуг и недобросовестная конкуренция // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №4. – Ст. 7-11.

24. Кравцова Т. Правова характеристика відносин, що виникають в сфері державного регулювання господарської діяльності // Право України. - 2004.-№6.-С. 31 - 33.

25. Кудрявцева В. До проблеми кодифікації інвестиційного законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №11.

26. Кудрявцева В. Проблеми систематизації законодавчого забезпечення інноваційного законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №12.

27. Мамутов В.К. Посилення публічних засад у правовому регулюванні господарської діяльності // Право України. – 2009. - №9.- Ст.83-94.

28. Медведєв А. Особливості становлення та розвитку законодавства про захист економічної конкуренції // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - №2. – Ст.11-14.

29. Навицький А. Боротьба з приховуванням стійкої фінансової неспроможності в енергетиці // Право України. – 2004. - №5. – Ст.52-54.

30. Ніколаєва Т. Клімат для інвестиційного дощу // Юридичний вісник України.. – 2004. - №3. – Ст.24-27.

31. Приступко О. Законодавчо-правове регулювання фондового ринку України //Право України. – 2004. - №8. – С. 53-57.

ВИДИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ САНКЦІЙ

Предметом дослідження є Господарський кодекс України, інші закони та нормативно-правові акти України, а також наукові джерела з питань господарського права та підприємництва.

Об’єктом дослідження є конкретні відносини, що виникають при застосування господарсько-правових санкцій.

Мета дослідження – проаналізувати предмет дослідження; узагальнити та порівняти різні точки зору на предмет дослідження.

Завдання дослідження: 1) проаналізувати поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності; 2) розглянути різні види господарсько-правових санкцій.

Метод дослідження – теоретичний (аналіз і синтез), порівняльний.

АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОРДАРСЬКІ САНКЦІЇ, ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА САНКЦІЯ, ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ, ШТРАФНІ САНКЦІЇ

ВИДИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ САНКЦІЙ

Предметом дослідження є Господарський кодекс України, інші закони та нормативно-правові акти України, а також наукові джерела з питань господарського права та підприємництва.

Об’єктом дослідження є конкретні відносини, що виникають при застосування господарсько-правових санкцій.

Мета дослідження – проаналізувати предмет дослідження; узагальнити та порівняти різні точки зору на предмет дослідження.

Завдання дослідження: 1) проаналізувати поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності; 2) розглянути різні види господарсько-правових санкцій.

Метод дослідження – теоретичний (аналіз і синтез), порівняльний.

АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОРДАРСЬКІ САНКЦІЇ, ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА САНКЦІЯ, ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ, ШТРАФНІ САНКЦІЇ