4. Загальна характеристика юридичної наукової діяльності.

Форми здійснення юридичної діяльності (практика, наука і освіта) визначаються загаль­ним терміном «юриспруденція».

Юриспруденція - [лат. jurisprudentia, від ius (juris) — право і prudentia — знання, наука] — буквально, знання права. В науковому аспекті термін «юриспруденція» близький до терміна «правознавство». Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі на­прикінці IV — на початку III століття до н.е. і зараз вживається у значеннях:

— науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права;

— професійної практичної діяльності юриста (суддя, проку­рор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо).

В сучасній юридичній літературі термін юриспруденція розуміється як сукупність юридичних наук, а також практичної діяль­ності юристів.

Розглянемо юриспруденцію як теоретичну (наукову) діяльність у галузі права.

Для цього визначимо поняття «науки» і «юридичної науки», їх предмет, об'єкт, функції. зміст та структуру.

Наука — це система знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні науки, які містять знання про суспільство. Кожну з цих наук можна поділити на окремі підвиди. Наприклад, серед суспільних наук виділяють історичну, економічну, юридичну та інші.

Юридична наука - система знань про об'єктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце і роль у суспільному житті. Історично як самостійна галузь суспільних наук виникла у Дав­ньому Римі в кін. 4 — на поч. З ст. до н. є. Во­на стала основою для становлення європейської юридичної науки, а також юридичної науки сучасної України.

Загальними об'єктами юридичної науки є право і держава, а її пред­метом — основні змістові риси права і держави.

Юридична наука застосовує різні загальнонаукові методи пізнання — історичний, діалек­тичний, структурно-функціональний, порів­няльний та ін. Водночас юридичній науці властивий свій метод — юридичний. Сутність його полягає у тому, що він є способом юридичного пізнання ре­альної дійсності крізь призму поняття «пра­во».

Правовий погляд на систему суспільних відносин — характерна особливість юридичного методу, який є засобом формування юридичної теорії.

Функціями юридичної науки (основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання) є:

— онтологічна (пізнавальна) — вивчення фундаментальних якостей матерії права, найзагальніших сутнісних явищ і проце­сів у державному житті, відкриття раніше невідомих закономір­ностей буття держави і права;

— евристична — пізнання нового в державно-правовому житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

— прогностична — передбачення розвитку державно-право­вих процесів;

— практично-організаційна — обслуговування практики;

— методологічна — дослідження і розробка засобів вивчення правової дійсності;

— ідеологічна — вплив на розвиток правової культури суспіль­ства і людини;

— політична — допомога у формуванні державно-правової політики, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень.

Система юридичної науки, складається із сукуп­ності окремих її галузей, кожна з яких вивчає від­повідні аспекти права і держави.

Ці галузі можна поділити на окремі групи:

- юридичні науки теоретичного та історичного профілю— "Теорія держави і права", "Історія держави і права", "Історія політичних і правових вчень", «юридична деонтологія».

Предметом теорії держави та права є знання про загальні законо­мірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, а об'єктом — загальні закономірності держави і права.

Науки "Історія держави та права України", "Історія держави та права зарубіжних країн" вивчають процес виникнення і розвитку дер­жави та права в конкретних країнах. Наука "Історія політичних та правових вчень" досліджує розвиток теорій про державу та право.

- галузеві юридичні науки. Це, зокрема, науки конституційного права, адміністративно­го права, цивільного права, цивільно – процесуального права, фінансового права, кримінального права, трудового права, сімейного права, аграрного права, екологічного права, міжнародного права та ін. Предмет їх дослідження - закономірності правового регулювання відповідних галузей суспільних відносин. Так, наприклад, фінансове право вивчає суспільні відносини, що виника­ють у процесі акумуляції, розподілу і використання коштів, тобто фінан­сову діяльність держави.

- міжгалузеві юридичні науки. Виникли в результаті інтеграції та диференціації знань тих чи інших якостей галузевих юридичних наук. Так, наприклад, господарське право поєднує якості цивільного і адміністративного права, природоохоронне право використовує ме­тоди різних галузей права і т. ін.

- спеціальні прикладні юридичні науки (криміналістика, кримі­нологія, судова медицина, судова психіатрія тощо).

- науки, що вивчають міжнародне, європейське і зарубіжне право.

Кожна з цих галузей має власні об'єкт і метод, тісно по­в'язана із загальним об'єктом і методом юридичної науки.

Правові засади організації юридичної наукової діяльності в Украї­ні регулюються Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991, з наступними зміна­ми і доповненнями).

Організаційну систему юридичної науки становлять юридичні науково - дослідницькі установи і вищі юридичні навчальні заклади. Серед них виділяється академічний рівень: Національ­на академія наук України (Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Ін­ститут економіко-правових досліджень НАН України) і Академія правових наук України.

Правові проблеми досліджуються:

- законотвор­чості — в Інституті законодавства Верховної Ради України;

- судочинства і судоустрою — в Ака­демії суддів України;

- прокурорського нагляду — в Ака­демії Генеральної прокуратури України;

-судово-експертної діяльності — в Київському, Харківському та інших інститутах судової експертизи Мін'юсту України.

Широкий спектр державознавчих і правозна­вчих досліджень здійснюється: у вищих юридичних навчальних закладах (Національній юридичній акаде­мії України імені Ярослава Мудрого, Національній академії внутрішніх справ України, Одеській національній юридичній академії, Київському університеті права, Національному університе­ті внутрішніх справ, Академії Служби безпе­ки України, Академії державного управління при Президентові України, Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на юридичних факультетах інших вищих юридичних закладів України).

Учасниками правознавчих досліджень є також фахівці, зокрема ті, які працюють у правоохоронних та інших дер­жавних органах, в громадських організаціях. Щороку видаються десятки монографій з юридичної тематики, численні коментарі законодавства, довідники, підручники, навчальні посібники. Ви­дано першу в Україні фундаментальну Юридичну ен­циклопедію в 6 томах (1998—2004), багатотом­ну «Антологію української юридичної думки» (2002—2004). Збільшилася кількість наукових і на­уково - популярних юридичних журналів. Проводяться численні національні і міжнародні наукові і науково - практичні конференції. Вчені-юристи беруть активну участь у законопроектних і експертних роботах, сприяють розбудові державності й правової сис­теми України.

Держава і право впливають на юридичну науку, яка постійно збагачується. З'являються нові або усклад­нюються існуючі правові інститути і явища, виникають нові су­б'єкти права, зроста­ють права громадян. Усе це приводить до розвитку юриспруденції, подальшому становленню України як правової держави.

Узагальнюючий блок (висновки з теми).

Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності виникає на певному етапі історичного розвитку суспільства. Вона спрямована на здійснення правової регламентації суспільних відносин і відбувається у певному соціальному середо­вищі. Юридична діяльність має свою специфіку. Її суть полягає в діях юристів, спрямованих на досягнення певних юридичних цілей (вирішення юридичної справи, роз'яснення норми права адвокатом та ін.) з викорис­танням юридичних засобів, дотримуючись в установлених зако­ном випадках юридичної форми. Діяльність юристів поділяються на певні види. За основними формами здійснення вона буває практична, наукова і освітня. Найбільш поширеним видом правової діяльності є професійна діяльність юристів — галузь трудової діяльності, що потребує юридичних знань, умінь, навичок, необхідних для виконання певної роботи в правовій сфері. Професія юриста складається з низки спеціальностей - вузьких сфер професійно-трудової діяльності юриста з чітко визначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, необхідного рівня про­фесійно-правового мислення і діяльності. Рівень вирішуваних юристом професійних завдань, обумовлюється необхідністю забезпечення потреб юридичної практики, а також його академічною та професійною мобільністю, можливістю отримання вищих кваліфікаційних рівнів і наукових ступенів. Для юристів в Україні запроваджена кваліфікаційна атестація — процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань, характеристика професіоналізму. Юридична діяльність має свою систему. Вона складається із змісту і форми. Складовими змістової структу­ри юридичної діяльності є суб'єкти, їх потреби, сформовані мотиви, поставлені цілі, визначе­ний об’єкт, використані засоби і способи, форми, методи, функції та результати юридичних дій. Юридична діяльність регулюється соціальними нормами, головне призначення яких – урегулювання життя суспільства, забезпечення в ньому порядку і стабільності. Окрім норм права до видів нормативних систем, за допомогою яких здійснюється нормативне регулювання в суспільстві, належать мораль, звичаї, естетичні, релігійні та корпоративні норми (або норми громадських організацій). Соціальне регулювання діяльності юриста має свої особливості. Воно може бути як неправовим (громадським), так і правовим (державним). Порушення існуючих правових, моральних, естетичних та інших соціальних норм в професійній діяльності юристів називаються соціальними відхиленням, що веде до професійної деформації. Однією із форм та напрямів юридичної діяльності є юридична наукова діяльність, яка займається науковим дослідженням правової дійсності. У системі суспільних наук юридична наука (правознавство) виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення якої є дер­жава і право. Ця галузь знань є системою взаємозалежних юри­дичних наук, яка за сферами прояву може бути диференційова­на на цикли наук.

Список літератури для самостійної роботи.

Література. основна: Список джерел для самостійної роботи

Нормативні акти

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України -1996- №30

2. Державний класифікатор України: Кла­сифікатор професій ДК 003-95. — К.: Держстан­дарт України, 1995.

3. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"// Відомості Верхов­ної Ради. — 1992. — № 12.

Література

1. Горшенєв В.М., Комаров В.В. Юридична деонтологія. - Харків: Основа, 1993. – С.45 - 58.

Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія:. - К., Віра - Р + Данкор, 2000. – С.23 – 94.

2.Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія:. - К., „Знання” 2006. – С. 32 – 109.