18. Вибір місця для спостереження на відкритій місцевості.

У лісі і чагарнику краще всього розташовуватися для спостереження дещо в глибині від узлісся, в тіні дерев, на землі або на деревах. При виборі місця для спостереження в лісі дерево треба вибирати товсте, сучкувате, стовбур якого закритий з боку противника густими гілками. Зовні і своїми розмірами воно не повинне різко виділятися на загальному фоні лісового масиву. Для розміщення спостерігача на дереві зазвичай влаштовується майданчик з суччя і гілок.

19. Вибір місця для спостереження в гірській місцевості

Місця для спостереження в гірській місцевості вибираються на скатах і відрогах пануючих висот, біля скель і круч. Необхідно пам'ятати, що в горах навіть з найвдалішого вибраного місця можна проглядати не більше 30 – 40% лежачої попереду місцевості. Тому для спостереження за окремим напрямком вибирається не менше 2 – 3 місць для спостереження. Мати місце для спостереження безпосередньо на вершинах гір і біля місцевих предметів, що різко виділяються, не рекомендується. В цьому випадку положення спостерігача добре відображається на тлі неба.

20.Робота спостерігача по веденню спостереження. Передбачена схема.

Для зручності спостереження необхідно розділити заданий сектор (смугу) спостереження на зони: ближню, середню і дальню, позначаючи їх умовними лініями по місцевих предметах. Ближня зона включає ділянку місцевості в межах видимості дрібних, предметів, об'єктів і цілей (до 400 м). Середня зона намічається в межах видимості місцевих предметів, що виділяються (звичайний від 400 до 800 м). Дальня зона включає всю ділянку місцевості до меж видимості за допомогою оптичних приладів. Межа зон намічається на місцевості по орієнтирах або місцевих предметах (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Порядок огляду місцевості

в секторі спостереження

Як правило, спостерігач оглядає спочатку місцевість неозброєним оком, а потім за допомогою оптичних приладів ті ділянки, на яких можливе розташування об'єктів противника.

Спостереження починається зазвичай з ближньої зони і ведеться справа наліво шляхом послідовного огляду місцевості і місцевих предметів. Спостерігач, оглянувши справа наліво ближню зону, поглядом повертається по ній назад, як би перевіряючи себе, потім оглядає в такому ж порядку середню і дальню зони. Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, дає можливість оглядати об'єкти і цілі, невидимі або погано видимі неозброєним оком. Проте тривале спостереження з оптичним приладом стомлює зір і обмежує сектор одночасного огляду. Тому спостереження з оптичним приладом слід чергувати із спостереженням неозброєним оком. При спостереженні в середній і дальній зонах вигідніше спочатку відшукувати об'єкт (ціль) неозброєним оком і лише після того, як ціль виявлена, необхідно приступити до її вивчення за допомогою оптичного приладу.

21.Визначення положення цілі на місцевості по її кутовій величині.

Положення цілі на місцевості визначається по її кутовій величині від ближнього орієнтиру (праворуч, ліворуч) в тисячних і по віддаленню щодо цього орієнтиру (далі, ближче) в метрах.

З високою точністю можна визначити положення об'єкта (цілі) в тому випадку, якщо спостерігач досконало володіє основними способами вимірювання кутів і визначення відстані. Розглянемо порядок вимірювання кутів за допомогою бінокля (рис. 2.4). Ціна малого ділення кутомірної сітки бінокля рівна 5 тисячним (0-05), великого ділення – 10 тисячним (0-10). Для визначення кута між орієнтиром і об'єктом необхідно сумістити один із штрихів сітки бінокля з орієнтиром, підрахувати кількість ділень до об'єкта і отримане число помножити на ціну ділення. Наприклад, відстань між виявленим об'єктом і орієнтиром 4 малих ділення, значить, кут між ними буде рівний 4x0-05 = 0-20. Якщо шкала бінокля не захоплює повністю кут, то він вимірюється по частинах. Можна вимірювати кути за допомогою лінійки, користуватися підручними засобами (олівцем, сірниковою коробкою та ін.).