3. Фізіократія
Фізіократи —
течія серед французьких економістів
другої половини XVIII ст. — часів першої
буржуазної революції у Франції.
Фізіократія
(від. грец. «фізіс» — природа і
«кратос» — влада) означає «влада
природи». Школа
фізіократів проіснувала 20 років.
Головною заслугою
фізіократів є те, що на відміну від
меркантилістів
джерелом багатства вони вважали не
торгівлю, а виробництво. Тож вони
досліджували не сферу обігу, а сферу
виробництва, але обмежились лише
сільським господарством.
Фізіократи вважали,
що єдиним джерелом багатства землеробських
країн є "земля і аванси підприємців".
Однак авансований у землеробство капітал
вони розглядали не у вигляді грошей, а
у вигляді придбаних за гроші засобів
виробництва і сільськогосподарського
інвентарю, худоби, будівель, добрив,
насіння і затрат на найманих працівників.
Фізіократи, на
відміну від меркантилістів, трактували
капітал не тільки у грошовій, а передусім,
у виробничій формі.
