- •Лекція 1. Еволюція управлінської думки
- •1. Організація як форма діяльності людей
- •2. Школи управління й основні підходи до його вивчення
- •3. Еволюція вимог до менеджерів
- •6. Управління виробництвом як система Суспільне виробництво – складна соціально-економічна система. (Системний підхід в менеджменті)
- •1. Поняття системи та системного підходу, умови виділення систем.
- •В соціально-економічній системі центральною є людина, наділена реальними можливостями прийняття різних рішень.
- •7. Основні положення традиційного і сучасного менеджменту
2. Школи управління й основні підходи до його вивчення
Сьогодні відомо чотири підходи до вивчення науки управління, які внесли суттєвий вклад в розвиток та практику управління:
Процесний підхід – розглядає управління як безперервну серію взаємопов’язаних управлінських вункцій
Системний підхід – підкреслює, що керівникі повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів, таких, як люди, структура, задачі та технології, що орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.
Ситуаційний підхід – концентрується на тому, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Оскільки існує велика кількість факторів як в самій організації, так і в навколишньому середовищі, не існує єдиного «кращего» способу управліти організацією. Найефективнішим методом в конкретній ситуації є метод, який більш всього відповідає даній ситуації.
Підхід з позиції відокремлення різних шкіл:
В першій половині ХХ століття получили розвиток чотири чітко помітні школи управлінської думки. Хронологічно вони можуть бути перераховані в наступному порядку:
1. Школа наукового управління (1885-1920)
2. Адміністративна школа(1920-1950)
3. Школа людських відносин (1930-1950) та поведінкові науки (1950 – і дотепер)
4. Школа наукового управління (або кількісна школа) (1950 – і дотепер)
|
Школа управління |
Представники |
Основна думка (ідея) |
Вклад кожного направлення |
Ці школи з’явились, коли психологія знаходилась ще в стадії зародження |
Школа наукового управління (1885-1920) |
Фредерік Тейлор (1856-1915), Френк і Ліліан Гілберт, Генрі Ганнт |
Використовуючи спостередження, вимірювання, логіку й аналіз можно удосконалити багато операцій ручної праці, добиваючись їх ефективного виконання. Недолік: займались підвищенням ефективності на рівні нижче управлінського (лише безпосередньо робітники – виконавці) |
|
Класична (або адміністративна) школа управління (1920-1950) |
Анри Файоль (1841-1925), Ліндел Урвік, Джеймс Муні, Макс Вебер |
Розробка підходів до вдосконалення управління організацією в цілому за допомогою створення універсальних принципів та функцій управління. 14 принципів А.Файоля. Недолік:її представники мало уваги приділяли соціальним аспектам управління. |
|
|
Школа людських відносин (неокласична школа) (1930-1950) |
Мері Паркет Фолетт Елтон Мейо |
Цей рух зародився у відповідь на нездатність повністю усвідомити значення людського фактору як основного елементу ефективності організації. Інколи працівники реагують значно сильніше на тиск з боку колег по групі, ніж на бажання керівництва та матеріальні стимули. Дослідники психологічної школи вважали, що якщо керівництво виявляє велику турботу за своїх працівників, то й рівень задоволеності їх буде зростати, а це приведе до підвищення продуктивності. |
|
|
Поведінкові науки (1950-і дотепер) |
Крис Арджирис, Ренціс Лайкерт, Дуглас Мак-Грегор Фредерік Герцберг |
Ця школа зосереджувалась перш за все на методах налагодження міжособистих відносин, дослідники вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади та авторитету, організаційної структури, комунікації в організаціях, лідерства, зміни змісту роботи та якості трудового життя. Основною метою цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. | |
|
Школа науки управління (або кількісний підхід) (1950 – і дотепер) |
|
Пов’язана з розвитком кібірнетики |
|