3.7 Облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань.
Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичений капітал).
Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал, зокрема, зареєстрована його частина - статутний капітал. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. У зв'язку з таким визначенням власного капіталу можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний (стартовий) капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі основна облікова модель набуває вигляду А=К. Саме так трактується початковий статутний капітал П(С)Б02 "Баланс", у пункті 3 7 якого записано, що статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.
Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" всі колективні сільськогосподарські підприємства повинні бути реформовані на засадах приватної власності на землю та майно і створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання.
Більшість реформованих сільськогосподарських підприємств стали правонаступниками колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Тому разом з активами реформовані підприємства успадкували собі всі зобов'язання перед юридичними та фізичними особами. Водночас власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, один з найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції визначення:
1) частки приватного підприємця або кожного партнера товариства в активах підприємства;
ступеня впливу на діяльність підприємства;
3) ступеня впливу на розподіл прибутку або збитків;
4) ступеня фінансування ризикових інвестицій;
частки при розподілі майна в результаті ліквідації підприємства. Джерелами утворення власного капіталу є:
Одже, склпдовими власного капіталу є:
- внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;
- накопичення сум нерозподіленого прибутку (реінвестування прибутку в капітал), що залишається на підприємстві;
- конвертування зобов'язань;
- дооцінка необоротних активів;
одержання активів у формі дарчого капіталу.
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:
- статутний капітал;
- пайовий капітал;
- додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
- неоплачений капітал;
- вилучений капітал.
Крім різновидів власного капіталу (статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків) на формування активів впливає наявність джерел забезпечення майбутніх витрат і платежів (цільових надходжень, забезпечення майбутніх витрат і платежів, страхових резервів). За своєю функцією джерела забезпечення майбутніх витрат і платежів тотожні функціям власного капіталу.
Характеристику складових власного капіталу і забезпечень майбутніх витрат і платежів наведено нижче.
Облік доходів та витрат підприємства, формування фінансових результатів.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються:
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;
П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;
П(С)БО 15 “Дохід”;
П(С)БО 16 “Витрати”
Відповідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність підприємства формується з дотриманням певних принципів, якими слід керуватись при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Найбільш важливими принципами, яких повинні дотримуватись підприємства, для обліку доходів та витрат є:
нарахування;
відповідності доходів та витрат.
Відповідно до принципу нарахування доходи та витрати відображаються в обліку та звітності тоді, коли вони виникають, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів. Фінансові звіти, складені з дотриманням цього принципу, надають користувачам інформацію не тільки про операції, що вже відбулися (тобто були отримані або виплачені грошові кошти), але й про зобов’язання виплатити грошові кошти у майбутньому або про грошові кошти, які очікується отримати у майбутньому.
Принцип нарахування застосовується у поєднанні з принципом відповідності доходів та витрат. Згідно зпринципом відповідності доходів та витрат, для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.
Для накопичення інформації про доходи та витрати підприємства Планом рахунків передбачені окремі класи рахунків.
Клас 7 “Доходи і результати діяльності” – призначений для узагальнення інформації про доходи і результати діяльності підприємства. Рахунки з номера з 70 по 78 – це рахунки доходів. Рахунок 79 призначений для узагальнення інформації про результати діяльності підприємства. Рахунки цього класу є пасивними (крім рахунку 79 “Фінансові результати” та субрахунку 704 “Вирахування з доходу”).
Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків всі підприємства зобов’язані вести рахунки цього класу.
Клас 8 “Витрати за елементами” – призначений для узагальнення інформації про витрати підприємства в розрізі елементів. Рахунки цього класу є активними.
Підприємства самостійно приймають рішення щодо застосування чи не застосування рахунків цього класу. Малі підприємства та інші організації,
діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, мають дещо відмінний порядок застосування рахунків 8 та 9 класів. Такі підприємства можуть застосовувати:
- тільки рахунки 8 класу для накопичення інформації про витрати , або
- вести рахунки як 8, так і 9 класів, тобто в такому ж порядку, як це передбачено для всіх інших підприємств.
Клас 9 “Витрати діяльності” – призначений для узагальнення інформації про витрати підприємства. Рахунки цього класу є активними.
Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків усі підприємства зобов’язані вести рахунки цього класу.
Рахунки 8 класу щомісячно закриваються в кореспонденції з рахунком 23 “Виробництво” та відповідними рахунками 9 класу (91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” та 94 “Інші витрати операційної діяльності”).
Рахунки 7 та 9 класів можуть закриватись щомісячно або в кінці звітного року в кореспонденції з рахунком 79 “Фінансові результати”.
Слід звернути увагу, що для всіх підприємств (крім тих, які ведуть тільки рахунки 8 класу) рахунок 79 “Фінансові результати” кореспондує лише з рахунками 7 та 9 класів, а також з рахунком 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” в порядку його закриття.
Структура рахунків 7, 8 та 9 класів побудована таким чином, щоб надавати змогу підприємствам без особливих труднощів заповнювати Звіт про фінансові результати. Найменування рахунків 7 та 9 класівповністю співпадають з відповідними рядками І розділу Звіту про фінансові результати, а рахунки 8 класу (крім рахунку 85 “Інші затрати”) повністю співпадають з відповідними рядками ІІ розділу Звіту про фінансові результати.
Облік на позабалансових рахунках.
Позабалансові рахунки призначені для обліку майна та заборгованості, які фактично не належать підприємству, а тому не можуть бути включені до балансу. Це орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи тощо. Вони обліковуються на балансі тих підприємств, яким вони належать на правах власності. При складанні балансу залишки з позабалансових рахунків не включають до балансу, бо вони входять у баланс тих підприємств, яким фактично належать. Якби такі активи відображалися у балансі, то при зведенні балансів підприємств вони показувалися б двічі: один раз - на балансі власника, а другий - на балансі того підприємства, в якому вони перебувають тимчасово.
Позабалансові рахунки за структурою схожі на активні рахунки. Вони не кореспондують між собою і не кореспондують із балансовими рахунками, на них не поширюється правило подвійного запису.
Виникнення будь-якої господарської операції (відображення появи активів, гарантій, зобов'язань) відображається за дебетом позабалансових рахунків, а вибуття - за їх кредитом.
На нашу думку, від позабалансових рахунків доцільно відмовитися. Активи, які тимчасово перебувають на підприємстві, можна відображати на балансових рахунках, встановивши відповідні субрахунки. Але при підрахунку такі активи у підсумок балансу не включати, а показувати у балансі довідково.
Інформація з позабалансових рахунків використовується для заповнення Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5).
Позабалансові рахунки включені у клас 0 "Позабалансові рахунки" плану рахунків. Вони призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:
- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);
- умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
- бланків суворого обліку;
- списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками);
- амортизаційних відрахувань.
Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 р. № 2 передбачено, що бухгалтерський облік на позабалансових рахунках здійснюється, зокрема, у разі:
- використання давальницької сировини;
надходження і реалізації (повернення) запасів на підставі договору комісії (консигнації) та інших подібних цивільно-правових договорів;
надходження та руху запасів, отриманих від постачальника і в оплаті яких відмовлено внаслідок порушення договірних зобов'язань (невідповідність
асортименту, якості, строкам постачання запасів, технічним умовам тощо) або поломки та псування запасів;
- одержання запасів, які згідно з угодою заборонено використовувати до оплати їх вартості;
- якщо оплачені та прийняті покупцем у підприємства-постачальника запаси на території (на складі, в цеху) останнього тимчасово залишаються у підприємства-постачальника за згодою (зверненням) покупця у зв'язку з відстроченням відвантаження (вивозу, відправки) запасів покупцеві;
- перевищення кількості фактично одержаних запасів над кількістю, зазначеною у видаткових документах постачальника;
- якщо право власності на запаси, що надійшли на підприємство, не переходить до підприємства з інших причин;
- прийняття запасів на відповідальне зберігання;
- одержання від замовника підрядними організаціями устаткування і будівельних матеріалів для монтажу та виконання будівельних робіт;
- виключення з активів запасів, які зіпсовані або наявність яких інвентаризацією не підтверджена та їх відсутність або псування не обґрунтована нормами природного убутку, а рішення щодо відшкодування їх вартості винними особами ще не прийняте.
Бухгалтерський облік указаних цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості, нарахування і використання амортизаційних відрахувань проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з указуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
Товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, що вказана у приймально-передавальних актах. Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, зазначеною в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку. Умовні права й зобов'язання відображаються за вартістю, вказаною в документах про гарантії й зобов'язання.
Вступ
Економічний бік діяльності даного підприємства, а саме: відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.
Економічний аналіз – це процес системного пізнання практики господарської діяльності суб’єктів господарювання, їх структурних підрозділів зурахуванням причинно наслідкових та функціональних зв’язків, явищ, процесів, відносин з метою обґрунтування ефективних управлінських рішень. Предметом економічного аналізу є діяльність підприємств і їх підрозділів. Прийняття управлінських рішень у будь якій сфері діяльності суб’єкта господарювання передбачає глибокий аналіз виробничо-господарських, соціально-політичних та інших ситуацій, причин та можливостей їх зміни для вибору найбільш ефективних важелів адаптації та цільової трансформації.
Основними завданнями практики є:
- скласти техніко;
- економічну характеристику підприємства;
- вивчити особливості організації, змісту і методики аналізу напідприємстві;
познайомитись з джерелами інформації для аналізу –оперативною, бухгалтерською, статистичною фінансової звітності за рти останні роки (2012, 2013, 2014), плановими і нормативними даними по всіх питаннях і суб’єктах аналізу, що розглядаються;
- дати критичну оцінку практиці оперативного і перспективного аналізу.
Метою: виробничої аналітичної практики -закріпити і поглибити увиробничих умовах теоретичні знання з економічного аналізу, виробити у студентів навички самостійного аналізу і узагальнення числового матеріалу,підготувати їх до роботи за спеціальністю.
У першому розділі буде наведена загальна характеристика
У другому розділі опишемо організацію фінансового обліку 1: первинний, аналітичний та синтетичний облік, де розглянемо активи підприємства, які використовує. В даному розділі ми детальніше ознайомимося з обліком грошовим коштів даного господарства, дебіторською заборгованістю, з облік основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активівта обліком витрат.
У третьому розділі опишемо організацію фінансового обліку 2, де розглянемо облік розрахунків за зобов’язаннями з постачальниками і підрядчиками, облік розрахунків з оплати праці, соціальними виплатами та з органами соціального страхування,облік розрахунків за податками і платежами, облік розрахунків за довгостроковими облігаціями та з фінансової оренди та облік на позабалансових рахунках.
Список використаних джерел
1. Бутко С.Д., Гурін М.І., Рогаченко С.М., Цейтлін М.Я. Бухгалтерський облік в сільськогосподарських підприємствах. — Київ: “Урожай”, — 1968. — 424 с.
2. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах/ Саблук П.Т., Моссаковський В.Б., Сук JI.K. та ін.; за ред. Саблука П.Т., Моссаковського В.Б. — K.:“Урожай”, 1998. — 416 с.
3. Бухгалтерський словник./ за ред. Ф.Ф. Бутинця. —Ж.: “Рута”, 2001. — 224 с.
4.Бухгалтерський фінансовий облік /Бутинець Ф.Ф., Бородкін О.C., Герасимович А.М., Кірейцев Г.Г. та інші/ Під ред. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир.: ПП “Рута”, 2000. — 608 с.
5. Грабова H.H. Бухгалтерский учет в торговле. Практическое пособие. —K.:“Учетинформ”, 1996. — 327с.
6. Должанський M.I., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — Л:Львівський банківський інститут НБУ, 2003.
7. Журнали-ордери та методичні рекомендації з їх застосування// Все про бухгалтерський облік № 24 (570) (спецвипуск 62). 19 березня 2001 р.
Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. — K.: “Ваклер”, — 1997. — 976 с.
Інструкція зі статистики заробітної плати, затв. Наказом Держком-стату України від 13.01.04 р. № 5
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затв. постановою правління НБУ від 21.01.04 р. № 22, із змінами і доповненнями
Кодекс законів про працю України зі змінами та доповненнями № 1703-ІУвід 11.05.04 р.
Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96, із змінами і доповненнями
13. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — K.: вид-во КНЕУ, 2001. — 331 с.
14. Кузьмінський A.M., Кузмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. —K.: “Все про бухгалтерський облік”, 1999. — 288 с.
15. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.// Нормативні акти України. — 2003.
16. Мидлтон д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений / Пер. с англ.; Под ред. П.П. Елисеевой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — 408с.
17. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 1997. — K.: ФПБАУ, 1998. — 731 с.
18. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 “Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування” // Все про бухгалтерський облік № 17 (805). 20 лютого 2003 р.
Наказ Міністерства статистики України від 11.03.96 р. № 67 «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності».
Наказ Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».
Наказ Міністерства статистики України від 22.05.96 р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів».
Наказ Міністерства фінансів України, Служби безпеки України, міністерства внутрішніх справ України від 25.11.93 р. № 98, від 15.11.93 р. № 118, від 24.11.93 р. № 740 «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», зареєстрований у Міністерства юстиції України 14.01.94 р. № 8/217.
Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — Аудиторська палата України. — Київ: 1999. — 274 с.
24. Панасик В.М., Ковальчук C.K., Бобрівець С.В. Податковий облік. — Тернопіль: Карт-Бланш. — 2002. — 260 с.
Податковий кодекс України // Все про бухгалтерський облік № 1— 3, — 2011. — 506 с.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237.
28. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інве- стиції». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня
2000 року № 91.
29. Пушкар М.С. Фінансовий облік. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. — 628 с.
30.Скирпан О.П., Олійник В.М., Палюх М.С. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Навч. Посібник. —Тернопіль: “Тернопіль”, 1998. — 294с.
31.Скирпан О.П., Палюх М.С. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для економічних спеціальностей вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 496 с.
32. Стандарти бухгалтерського обліку в Україні. // Все про бухгалтерський облік № 13 (1046). 8 лютого 2005 р.