- •Лекція 1 Основні характеристики системного аналізу
- •1.1. Місце системного аналізу серед інших наук
- •1.2. Основні складові теорії систем і системного аналізу
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 2 Основні поняття теорії систем
- •2.1. Визначення систем
- •2.2. Будова систем
- •2.3. Функціонування системи
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 3 Основні поняття класифікації та закономірності систем
- •3.1. Класифікація систем
- •3.2. Закономірності систем
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 4 Основні поняття структури систем
- •4.1. Поняття елементи та зв’язків, систем
- •4.2. Поняття структури та ієрархії систем
- •4.3. Поняття модульної будови системи
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 5 Поняття системного підходу до вирішення проблем
- •5.1. Методологія підходу
- •5.2. Аналіз та синтез моделей систем
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 6 Основні фактори та операції системного аналізу
- •. Формулювання цілі
- •6.2. Локальні цілі
- •6.2. Зв'язки між локальними цілями
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 7 Моделювання систем
- •7.1. Загальна постановка задачі в багатокритеріальних системах
- •7.2. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 8 принципи та структура системного аналізу
- •8.1. Принципи системного аналізу
- •Структура системного аналізу
- •Запитання для самоперевірки
- •Лекція 9 Основні етапи системного аналізу
- •9.1. Постановка завдання
- •9.2. Побудова та структуризація систем
- •9.3. Прийняття й реалізація рішення щодо розв’язання проблеми
- •Запитання для самоперевірки
- •Перелік рекомендованої літератури
1.2. Основні складові теорії систем і системного аналізу
У сучасному розумінні системний аналіз – це синтетична наукова дисципліна, що розробляє способи дослідження різноманітних складних систем або ситуацій при нечітко поставлених критеріях і прийняття рішень в умовах аналізу великої кількості інформації різної природи.
Ці способи припускають облік не тільки об'єктивної, але й суб'єктивної інформації.
При системному підході використовуються як математичний апарат (теорія прийняття рішень, теорія ігор, теорія дослідження операцій), так і методи неформального аналізу:
– метод експертиз;
– метод опитування;
– евристичні методи.
Оскільки в сучасній літературі використовується три подібні на перший погляд поняття: «системний аналіз», «теорія систем» і «системний підхід», уточнимо ці поняття ще раз.
Системний аналіз, як було сказано вище, виник у відповідь на потреби вивчення складних систем. Центральною проблемою системного аналізу є проблема прийняття рішень і побудова моделей. Таким чином, ця дисципліна безумовно прикладна, орієнтована на рішення конкретних завдань.
Теорія систем, яку розбудовував біолог Л. Берталанфі в 50-х роках (раніше в 20-х – А.А. Богданов), пізніше І.І. Шмальгаузен, В.Н. Беклемишев. Це розробка поняття організації, дослідження різних форм і рівнів організації, значення організації в розвитку матеріального світу. Таким чином, ця дисципліна носить не прикладний, як системний аналіз, а методологічний характер.
Системний підхід. Поява цього поняття пов'язане з розвитком двох ліній в історії науки: аналізу й синтезу. В останні десятиліття роль синтезуючих побудов, синтезу особливо зросла. Потреба не просто вивчати явище, факт, але встановлювати його зв'язок з іншими фактами, привела до появи терміна «системний підхід». Системний підхід може розглядатися як початкова фаза системного аналізу, етап первісного, якісного аналізу проблеми й постановки завдань.
Дослідження систем неможливо уявити без вибору способу опису змін, що відбуваються в системі і формалізація такого опису, причому навіть у випадку суб'єктивної інформації.
Одним з найважливіших напрямків розвитку системних досліджень є вивчення організаційних структур систем і, насамперед, систем, що володіють ієрархічною організацією (теорія систем).
Другий напрямок пов'язаний з розробкою принципів побудови й використання моделей (моделювання), що імітують протікання реальних процесів, способів об'єднання таких моделей у системи та представлення системи моделей на ЕОМ.
Третій напрямок – застосування методології системного аналізу в конкретних областях. Наприклад, створення систем забезпечення безпеки, керівництво й керування виробництвом.
Дійсно, що таке система забезпечення безпеки? Це сукупність людей, устаткування та процедур, спеціально розроблена стосовно до промислової (або будь-який іншої трудової системи) для збільшення безпеки працівників. При цьому, постає питання: які критерії потрібно використовуватися при формуванні штатів, складанні правил і придбання встаткування? Очевидно, що треба прагнути до максимальної ефективності капіталовкладень, однак при цьому добитися досягнення головної мети – безпеки. Таким чином, у системному аналізі можуть бути виділено три основні складових: методологія, апаратна реалізація, досвіт застосування.
Методологія – базовий початок системного аналізу; вона включає визначення базових понять, принципи системного підходу, постановку й загальну характеристику основних проблем системного дослідження.
Апаратна реалізація, яка має на увазі стандартні процедури моделювання (процесів і явищ, прийняття рішень).
Досвід застосування – ця область надзвичайно велика, оскільки системність досліджень необхідна для таких галузей, як біологія, екологія, психологія, медицина, соціологія, керування державою, регіоном та ін.