26.Стилістичні можливості метафори та персоніфікації

Метафора (грець.) – троп, побудований на вживанні слів у переносному значенні, на основі подібності за кольором, формою, призначенням (Дощ іде. = дощить Перша ластівка = початок – ці два приклади належать до стертих метафор, т. зв. мовних штампів). Метафори й епітети повинні бути індивідуальними для кожного автора.

Персоніфікація – троп, побудований на наділенні предметів, явищ природи та абстрактних понять рисами людини. Може бути частковим різновидом метафори.

27.Стилістичні можливості гіперболи та літоти

Гіпербола – троп, в основі якого лежить підкреслене перебільшення розмірів, рис, характеристик,

ознак предмета чи явища.

Літота (з грець.) – протилежність гіперболи.

28. Стилістичні можливості порівняння та епітета

Порівняння – троп, побудований на зіставленні фактів, для пояснення одного з них за допомогою

іншого. Роль порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, яка найяскравіше

виступає у порівнюваних предметах (білий як сніг, місяць як золотий серп = форма місяця, очі

блакитні як небо).

Епітет – слово, що образно означає предмет або дію, підкреслює характерну властивість певного

явища чи поняття. Його функція полягає в тому, що він індивідуалізує якусь ознаку, показує предмет

із несподіваного боку.

29. Стилістичні можливості оксюморона.

Окси́морон (лат. oxymoron від грец. οξύμωρον — «дотепне дурне») — літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які спільно дають нове уявлення.

З точки зору мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект («холодне полум’я», «сухий дощ», «крижана посмішка», «депресивна веселість» тощо).

Найчастіше оксиморон виступає суто літературним прийомом, засобом художньої мови у творах письменників: прозаїків і поетів. Прикладами можуть слугувати назва збірки Василя Стуса «Веселий цвинтар» або рядок «На нашій, не своїй землі» з Тараса Шевченка.

Цікаво, що насправді оксиморон не є вже таким безглуздим поєднанням непоєднуваного, що дає лише повне заперечення — бо він справді може започатковувати нові поняття. Наприклад, у сучасній мас-культурі вислів спортивного коментатора «гарячий лід» імовірно означатиме, що на ньому точиться «гаряча» боротьба за перемогу, тобто фактично мова вже не про лід як такий, а про високий дух змагальності (приклад нового смислу, нового поняття від використання оксиморону).

Не рідко саме від такого поєднання непоєднуванного «народжуються» нові поняття, наприклад «кисло-солодкий», або й навіть оксиморон здатний вирішувати проблеми, розкривати питання з невідомого боку, «штовхати» науку тощо («квадратура круга»).

Вживають оксиморон як у розмовно-побутовій мові («ходячий труп»), так і в публіцистиці («запеклі друзі»).

В українському розмовному варіанті слово «оксиморо̀н» найчастіше з наголосом на останньому складі.

Найпоширенішою формою оксиморону є комбінація прикметника та іменника . Рідше трапляються сполучення іменника та дієслова, як, наприклад «Тиша висвистує» чи інші, як «Звуки мовчання». Оксиморон не обов'язково є парою двох слів; речення та висловлювання також можуть набувати значення оксиморону.

У сучасному мовленні багато оксиморонів, уживаючи які, ми нерідко навіть не звертаємо увагу на суперечливість їхнього первинного сенсу.

Розмовні оксиморони:

• живий труп;

• страшенно вродливий(-а);

• нелюдське життя;

• палючий холод;

• молодий стариган;

• правдива казка;

Оксиморони, що увійшли в науково-популярний вжиток:

• владний безлад (рос. беспредел) (владу як таку, створено, для наведення порядку) — цей оксиморон є частим у вжитку, скажімо, опозиційної до діючої влади політичної сили;

• складна́ простота (коли за уявною простотою і довершеністю «стоїть» чимало зусиль і праці);

• штучна людина (в двох значеннях — і про людину, «нашпиговану» технічними пристроями, і про людиноподібного робота).

Приклади використання оксиморонів у сучасній масовій культурі:

• назва голлівудської стрічки «З широко заплющеними очима»;

• «порочний святенник» (рос. Падший ангел).

30. Синонімія. Види лексичних синонімів (ідеографічні, стилістичні, контекстуальні). Стилістичні функції синонімії у різних функціональних стилях сучасної української мови.

Синонімія - це така категорія мови, що визначає великою мірою навіть загальне збагачувальне спрямування в її розвитку. Але особливо важливу роль відіграє синонімія в організації художньої мови. Вона вплітається у виразові можливості мови і створює специфічний засіб художнього стилю. Коли визначають, зокрема, лексичні синоніми, то з ними пов'язують великі семантичні та стилістичні тонкощі. Семантико-стилістичні нюанси знаходять свій вияв саме в синонімічних одиницях, здатних співвідноситись з іншими одиницями, так само осмисленими синонімічно. Через те створюються в мові цілі синонімічні ряди, часто досить численні й складні.

Майстер художнього слова, вводячи до складу своєї мови синонімну лексику, вирішує різні творчі завдання. Він або добирає та осмислює вже готові одиниці, або створює нові. Як перший, так і другий процес - дуже складна праця. Добір передбачає велике чуття та розрізнювальну увагу до їх значення, до художніх функцій. І все це ускладнює поетичний контекст та зміцнює його художні якості на ґрунті синонімічності.

Синоніми (від гр. synonymos - однойменний) - це слова, що мають близьке чи однакове лексичне значення і різний звуковий склад [13, 89]. Наприклад, слова сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний різні за звучанням, проте об'єднані спільним значенням - «небоязкий, готовий здійснити визначний вчинок, подвиг».

Слова-синоніми за своїм спільним основним значенням об'єднуються в одну групу, що називається синонімічним рядом або синонімічним гніздом. Два або кілька синонімів утворюють синонімічний ряд [12, 67]. У синонімічному ряді одне із слів може бути нейтральним за своїм стилістичним забарвленням, тоді як інші стилістично або емоційно забарвлені, наприклад: їсти (нейтр.) - жерти (жарг.) - лопати (вульг.).

До синонімічного ряду можуть входити не тільки окремі слова, але й фразеологічні одиниці, які функціонально дорівнюють слову і виражають те саме поняття: зробити спробу, прийняти рішення.

Основні види синонімів

Синоніми, в основному, поділяються на три групи:

) ідеографічні, або лексичні, синоніми;

) стилістичні синоніми;

) абсолютні синоніми.

Ідеографічними, або лексичними, синонімами називаються слова, що означають дуже близькі предмети, явища, поняття, але відрізняються одне від одного смисловими відтінками. Наприклад: відомий, видатний, славетний, славнозвісний, знаменитий.

Стилістичними синонімами називаються слова, що відрізняються одне від одного стилістичним і емоційним забарвленням.

За емоційним забарвленням ми розрізняємо такі групи стилістичних синонімів [

а) синоніми поважного характеру, в яких емоційне забарвлення йде від нейтрального в напрямі урочистості, піднесеності і т. ін., напр.: говорити (нейтральне) - мовити (поважно), ректи (урочисто або іронічно, залежно від мети висловлювання);

б) синоніми зниженого характеру, в яких емоційне забарвлення йде від нейтрального в напрямі неповаги, презирства, насмішки і т. ін., наприклад: говорити (нейтральне) - верзти, базікати, торочити, варнякати та ін.

Абсолютні синоніми - це слова, що зовсім не відрізняються одне від одного значенням і в усякому контексті можуть уживатися одне замість одного без будь-якої відмінності. Наприклад: мовознавство - лінгвістика; століття - сторіччя; аероплан - літак. Таких синонімів в українській мові дуже мало.

Синоніми бувають лексичними (найчастіше) і фразеологічними. Всі розглянуті синонімії належать до лексичних.

Серед них виділяються такі групи синонімів:

Безвідносні (абсолютні) синоніми, які однакові за лексичним значенням, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші - рідше, одні характерніші для одного стилю мови, інші - для іншого; неоднаковим може бути й емоційне забарвлення таких синонімів: неозначена форма дієслова - інфінітив, шлях - путь - дорога, вивіз - експорт, майбутній - прийдешній, інтенсифікувати - посилювати. Наприклад, іменник біографія характерний для ділового стилю, а життєпис частіше використовується в публіцистиці; літератори, художники надають перевагу слову пейзаж, географи - слову ландшафт, а іменник краєвид здебільшого вживається в художніх творах і розмовному мовленні.

Відносні синоніми, які різняться смисловими відтінками (всі розглянуті вище синоніми). В мові їх найбільше. Наприклад: мир, спокій, тиша, згода, злагода; дружний, дружній, дружелюбний, теплий, задушевний, сердечний.

Синтаксичні синоніми, до яких належать близькі за змістом синтаксичні конструкції,- словосполучення І речення. Наприклад: зошит учня - учнівський зошит; високоросла людина - людина високого зросту; Я не сплю - Мені не спиться.

Контекстуальні синоніми, за якими в мові закріпилися одні лексичні значення, а в певному тексті вони вживаються з іншими лексичними значеннями. Наприклад, слова молоти, товкти, плести у своєму прямому значенні не мають нічого спільного зі словом говорити і, отже, не виступають як лексичні синоніми до нього, але в певних контекстах вони можуть виконувати своєрідну синонімічну функцію до дієслова говорити. Наприклад: 1. Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити...- Яку землю? Що ти мелеш? (Коцюбинський). 2. Як почне що науково плести, то комедія чиста (Франко) 3. І що я йому говорила, товкла (Франко). Так само поза контекстом не є синонімами слова провалитися і не скласти, однак у середовищі студентів і учнів вони можуть уживатися як контекстуальні синоніми (провалитися на екзамені - не скласти екзамену).

Окремий різновид синонімів становлять фразеологічні синоніми. Наприклад: плескати язиком, ляпати язиком, молотити язиком, правити теревені, розводити теревені, плескати нісенітницю. В одному синонімічному ряді ці синоніми пов'язуються з лексичними синонімами говорити, балакати та ін. Фразеологічні синоніми співвідносні зі словами певних частин мови, а саме: з іменниками (сон рябої кобили - нісенітниця), прикметниками (як дві каплі води - схожий), займенниками (від а до я - все), дієсловами (тримати язик за зубами - мовчати), прислівниками (серед білого дня - вдень).

Наявність багатої системи синонімів створює великі можливості для вибору їх у мовленні. Стилістично доцільне використання синонімів допомагає й образно висловлювати думку, а в багатьох випадках наповнює її потрібною емоцією. Багатство синонімів у мові - велике багатство мови, одна з основ її високої культури.

Використання синонімів у різних стилях мови

Використання синонімів у різних стилях мови неоднакове. В одних - широкий простір для синоніміки, в інших цей простір набагато вужчий.

Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Наприклад: "Процедура приватизації державних підприємств включає такі основні елементи: визначення підприємств або їх часток (акцій, паїв), що продаються громадянам України за приватизаційні сертифікати, а також часток (акцій, паїв), що продаються членам трудових колективів за номінальною вартістю" (Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду). Тут синоніми використані для пояснення й деталізації.

Загалом синонімія як стилістичний засіб не характерна й для наукової мови, хоч тут вона представлена ширше, ніж в офіційно-діловому стилі. У наукових текстах синоніми використовують як засіб контекстуального уточнення. Приклад: "Електроліз застосовують також в електролітичному нікелюванні та хромуванні. Така обробка не тільки надає виробам гарного зовнішнього вигляду (блискучої поверхні трохи жовтуватого відтінку у нікельованих і злегка синюватого у хромованих виробів), а й оберігає сталеві вироби від іржавіння" (підручник).

Для наукового стилю, як відомо, характерні точність, відсутність емоційності та експресивного забарвлення, прагнення до однозначності, до того, щоб кожному поняттю відповідав один термін. Але всупереч загальній тенденції виникає чимало паралельних назв того самого поняття. Серед термінологічної лексики багато слів іншомовного походження, а запозичений термін, як і будь-яка нетермінологічна іншомовна лексема, зазнає різнобічного впливу в мові поширення, вступає в контакти з іншими словами на лексичному, семантичному, словотвірному рівнях. Унаслідок таких контактів з'являється однозначне слово - шляхом морфологічного чи семантичного калькування. Маємо синонімічні пари, один компонент яких питомий, а другий - запозичений: атеїст - безбожних, бібліофіл - книголюб, біографія - життєпис, евфонія - милозвучність, пентагон - п'ятикутник, еритроцити - червонокрівці, гігант-велетень, грамотний-письменний, циклоп - песиголовець, монах - чернець. Особливо багато таких паралельних утворень серед астрономічних: назв: Оріон - Косарі (Полиця, Чепіги), Плеяди - Волосожар, Велика Ведмедиця - Великий Віз, Молочний Шлях - Чумацький шлях (Чумацька Дорога).

У термінології так само є парні назви: біном - двочлен, асиміляція - уподібнення, дисперсія - розсіяння, осциляція - коливання, молюски - м'якуни, квалітативний - якісний, квантитативний - кількісний. Крім походження, вони нічим не відрізняються і певний час співіснують як дуб л є ти (слова, що не мають відмінностей ні в значенні ні в стилістичному забарвленні).

У публіцистичному стилі з огляду на його нахил до експресії висловлення (поряд з логізацією викладу), орієнтацію на усно-розмовну форму мовлення синоніми використовуються досить широко, причому не лише загальномовні, а й контекстуальні. Загальномовні синоніми - це слова, синонімічні взаємини яких не обумовлені жодним контекстом; синоніми мови: швидко, прудко, хутко, жваво і под. Контекстуальними синонімами звуться, слова, що набувають синонімічних стосунків тільки в певному контексті. Скажімо, прикметники давній і замріяний, узяті кожен сам по собі, синонімами не є; вони стануть ними, коли їх поставити в такий контекст; "Ідучи зеленими вулицями рідного міста після багатолітньої розлуки, я зустрів свого давнього, замріяного друга".

Синоніми в публіцистичному й особливо в художньому стилі використовуються для урізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, набридливих повторів. Кожен компонент синонімічного ряду, маючи більші чи менші семантико-стилістичні відмінності, дає можливість повніше відтворити картину зображуваного, відбити суть явища чи поняття: "Григір Тютюнник принципово близький до натури зображення, принципово їй вірний, маючи вроджене чуття на подробиці, на деталі, на колоритні характерності, і в живописанні його не зраджує чуття міри, письменник, як то кажуть, не передає куті меду, та й самої куті в нього не багато чи мало, а рівно стільки, скільки треба" (Є. Гуцало).