2.3.2. Улаштування стін споруди

Після набрання бетоном лотка певного проценту міцності, а це не менше 60%, можна впроваджувати роботи по спорудженню стін підземної споруди. Таким чином після того, як ми замонолитили лоток на всю довжину, можна приступати до встановлення опалубки. Як вже стало зрозуміло, ми проводимо роботи по послідовній схемі, адже споруда в нас досить коротка для того, щоб застосовувати паралельну технологію робіт (паралельна схема має місце, коли довжина споруди більше 100-150м, а в нашому випадку споруда завдовжки 50м).

Таким чином та сама група з 4-х арматурників приступають до влаштування просторового армокаркасу стіни, який в свою чергу складається з двох сіток:

- внутрішня сітка з арматури А-ІІІ діаметром 18мм, крок сітки 250мм;

- зовнішня сітка з арматури А-ІІІ діаметром 16мм, крок сітки 250мм.

Каркас зав’язують на висоту рівну 1.5м, і бетонують такими ж шарами по 1.5м висотою, а по довжині стіну за один раз бетонують на 10м. другий ярус бетонування проводимо таким чином, щоб холодні шви нижнього і верхнього ярусів не співпадали. Це робиться для забезпечення міцності стіни.

Опалубка уніфікована щитова, розклинюється металевими висувними стійками, монтується групою з 4-х опалубників.

Як видно по малюнку, бетонну суміш будемо подавати в котлован за допомогою козлового крана в бадді.

Таким чином за послідовною схемою виконання робіт виконаємо спорудження стін підземної споруди по всій її довжині.

2.3.3. Улаштування перекриття

Після того, як ми виконали роботи по бетонуванні стін споруди до кінця, в місці, де розпочинали спорудження стін бетон вже набув певної міцності, і тепер можна розпочинати роботи по спорудженню перекриття підземної споруди.

Роботи починаються з того, що група опалубників монтують опалубку перекриття, вона являє собою щити фанери, які закріплені в горизонтальному положенні з допомогою дерев’яних ригелів, які розпираються в лоток споруди за допомогою уніфікованих металевих висувних стійок. Далі спираючись на змонтовану опалубку, арматурники зав’язують просторовий армокаркас перекриття, який являє собою дві сітки арматури А-ІІІ 18мм, вертикальна арматура А-ІІІ 10мм. Каркас зав’язують в’язальним дротом, не варять.

Заливати перекриття будемо також відрізками по 10м, але таким чином, щоб холодні шви стін і перекриття не співпадали. Це робиться для того, щоб не було слабких зон в споруди, адже в місцях холодних швів має місце розрив суцільності бетону. Для цього ми змістимося на 5м.

Бетон ретельно ущільнюємо, щоб виключити можливість виникнення пустот і раковин, і щоб досягти максимальної щільності бетону і тим самим забезпечити його проектну міцність.

4. Гідроізоляція споруди.

Гідроізоляційний захист найбільш часто застосовується в підземних спорудах: в підвальних частинах різних будівель, які потребують противофільтраційного захисту, так як вони розташовані або нижче рівня грунтових вод, або в зоні капілярного зволоження грунтів, а також у будівлях з підвальними і цокольними поверхами згідно п. 1.5 СНиП П-Л.1-71.

При хімічній агресивності ґрунтових або поверхневих вод підземна частина будівлі і його фундаменти повинні мати антикорозійний захист; вона проектується у відповідності з вказівками СН 262-67 [10] виконується при перевищенні таких норм агресивності води-середовища:

а) при вилуговуваній агресії - зміст бікарбонатів понад 1,5 мг-екв/л при вільному омиванні бетону водою;

б) при загальнокислотній агресії - водневий показник рН<5,5;

в) при вуглекислій агресії - вміст вільної в вугіллі кислоти більше 50 мг/л, рН<5,5;

г) при магнезіальній агресії - вміст іонів магнію більше 1000 мг/л;

д) при сульфатній агресії - вміст іонів сульфатів більше 300 мг/л при вмісті іонів хлоридів більше 1000 мг/л;

е) при електрохімічній агресії - напруга блукаючих струмів вище 3 Ст.

Нормальні покриття. Вони можуть бути фарбувальними, штукатурними або обклеєними, причому оптимальна конструкція гідроізоляції визначається тріщиностійкістю конструкції, що захищається в результаті техніко-економічного порівняння варіантів.

1. Фарбувальна гідроізоляція складається з гарячої резино-бітумної мастики БРМ або полімербітумних, холодної бітумно-етинолової або бітумо-найритної фарби БНК по грунтовці з розрідженого бітуму, з захисним огородженням стяжкою або штукатуркою з цементно-піщаного розчину. Оскільки випуск лаку «этиноль» припинений, його застосування і фарб ЭКЖС-40 рекомендувати не можна.

Нормальне гідроізоляційне покриття виконується з двох шарів фарби, а при захисті підвалів довготривалих будівель зазвичай армується скловолокном чи склосіткою, особливо на конструкціях з збірного залізобетону або при розрахунковому розкритті тріщин більше 0,3 мм. Таким чином, типова конструкція фарбувальної гідроізоляції при захисті підвалів будівель може бути прийнята наступною: грунтовка бетону бітумом БН 70/30, розрідженим автомобільним бензином у співвідношенні 1:2, з витратою 0,2 кг/м2; забарвлення поверхні гарячою мастикою БРМ або бітепом (два шари) або холодної БНК (три шари), з витратою 1 кг/м2 і захисним огородженням з цементного розчину товщиною 25 мм

2. Штукатурна гідроізоляція складається з холодної асфальтової мастики (хамаст ІІ-20 або БАЭМ-Ц ),з армуванням склосіткою або склохолстом без будь-якого захисного огородження. Виконання покриття

виконують у два шари або н сумарною товщиною 10 ммі армують тільки над швами збірних залізобетоннихконструкцій або при розрахунковому розкриття тріщин більше0,3 мм.

3. Обклеювальна гідроізоляція виконується з трьох шарів гідроізолу або склорубфроїду або з двох шарів армобітепу, що наклеюються на заґрунтовану розріджену бітумом поверхню на гарячому бітумі БН 70/30 або мастику БРМ, з витратою 0,7-1 кг/м2, а для гідроізолу-1-1,2 кг/м2, так як гідроізол водопроникність і водонепроникність покриття забезпечується клебемасою. Поверхню гід роизоляції покривають додатковим шаром клебемаси і захищають стяжкою або штукатуркою з цементного розчину

нормального складу 1:3 при В/Ц=0,4; на вертикальних поверхнях обклеювальну гідроізоляцію захищають цегельної стінкою.