4.6. Принцип побудови плану рахунків бухгалтерського обліку

Планом рахунків бухгалтерського обліку називають систематизований перелік синтетичних рахунків бухгалтерського обліку, що визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку господарюючого суб'єкта. Використання єдиного плану рахунків визначає єдність методології бухгалтерського обліку і зіставність інформації, що формується в окремих підприємствах та установах, спрощує розробку засобів автоматизації бухгалтерського обліку. Тому всі підприємства і організації, за винятком кредитних і бюджетних, використовують План рахунків, розроблений і затверджений Міністерством фінансів.

На основі економічної класифікації всі рахунки в Плані рахунків об'єднані в розділи. Всього в Плані рахунків, що діє, дев’ять класів:

1. Необоротні активи.

2. Запаси.

3. Кошти, розрахунки та інші активи.

4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

5. Довгострокові зобов’язання.

6. Поточні зобов’язання.

7. Доходи і результати діяльності.

8. Витрати за елементами.

9. Витрати діяльності.

Розділ включає не лише синтетичні рахунки, але і субрахунки. Кожному синтетичному рахунку присвоюється номер, який використовують при здійсненні бухгалтерських записів, що значно прискорює і спрощує облік.

В кінці Плану рахунків наведено перелік позабалансових рахунків, що мають самостійні двозначні номери. На додаток до Плану рахунків розробляється інструкція щодо його застосування, яка надає характеристику змісту і призначення кожного рахунку і зазначено можлива кореспонденція з іншими синтетичними рахунками.

За погодженням з Міністерством фінансів для обліку специфічних операцій підприємства до Плану рахунків дозволено вводити додаткові синтетичні рахунки, використовуючи вільні коди. На основі єдиного плану рахунків кожен господарюючий суб'єкт розробляє робочий план рахунків, що включає ті рахунки, які необхідні для обліку господарських операцій.

Бюджетні і кредитні установи використовують інші плани рахунків, що відображають специфіку діяльності цих суб'єктів.

23