2. Доходи домогосодарств

Доходи домогосподарства- це загальна сума грошей отриманих чи зароблених на протязі якогось періоду часу (як правило за рік).

Існує два взаємозалежних підходи до вивчення проблеми розподілу доходу.

1. Функціональний розподіл доходу показує , яка частка національного доходу спрямовує кожному фактору виробництва , тобто яку частку доходу отримує кожний ресурс - ділиться на заробітну плату, ренту, відсоток і при­буток. Такий розподіл доходу виявляє джерело доходу. Тобто доход розподіляється у відповідності з виконуючою функції отримувача доходу.

Тут сукупний дохід розподіляється відповідно до функції, виконуваної одержувачем доходу. Заробітна плата виплачується за роботу; рента й відсоток — за ресурси, що перебувають у чиєї- або власності; прибуток надходить до власників корпорацій і інших підприємств.

Приклад

Функціональний розподіл сукупного національного доходу за 1988 рік показано в таблиці 7-1. Очевидно, що найбільшим джерелом доходу домогосподарств є заробітна плата й платня, виплачувані робітникам та службовцям компаніями або державними установами, у яких вони працюють. У капіталістичній системі основна частина загального доходу доводиться на працю, а не на "капітал". Дохід дрібних власників - тобто доходи лікарів, адвокатів, фермерів, власників дрібних і інших некопорированных підприємств - є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти й відсотка. Суть останніх трьох джерел доходу зрозуміла з їхньої назви. Деякі домогосподарства володіють акціями корпорацій і одержують на свої вкладення дохід у вигляді дивидендів. Багато домогосподарств володіють також облігаціями й ощадними рахунками, які приносять дохід у вигляді відсотків. Рентний дохід одержують домогосподарства за надання компаніям будинків, землі й інших природних ресурсів

Таблиця 7-1. Джерела доходу, 1988 р.

	Дохід (млрд дол.)	Процентне відношення до підсумку
Заробітна плата	2905	73
Доходи власників	325	8
Прибуток корпорацій	324	8
Відсоток	392	10
Рента	19	1
Загальна сума надходжень	3964	100

2. Індивідуальний розподіл характеризує розподіл створення у країні доходу між сім'ями або окремими особами . За допомогою розподілу можна з'ясувати скільки у країні багатих і бідних , якийй розрив доходу, як змінний дохід з часом, ступінь нерівності доходів можна виразити за допомогою кривої Лоренца.

3. Вирати домогосподарств

У самому загальному вигляді здійснюється за такими напрямами :

• Особисті прибуткові податки ;

• Витрати особистого споживання ;

• Особисті заощадження.

Економісти визначають заощадження як "частина доходу, що залишилася після сплати податків, що не споживається"; отже, домогосподарства мають тільки дві можливості розпорядитися своїми доходами після сплати податків — направити їх на споживання або на заощадження.

Давайте в першу чергу розглянемо заощадження як частина доходу після виплати податку. Заощадження визначаються як частина доходу за поточний рік, що не виплачується як податки або не затрачається на покупку споживчих товарів, а надходить на банківські рахунки, вкладається в страхові поліси, облігації, акції й інші фінансові активи.

Чому домогосподарства прагнуть робити заощадження? Заощадження — це в остаточному підсумку товари й послуги, які задовольняють бажання споживачів, а не просто шматочки паперу, які ми називаємо чековими книжками, ощадними рахунками, депозитними сертифікатами й облігаціями. Причини для заощаджень численні й різноманітні, але всі вони зводяться або до захисту доходів, або до спекуляції. Домогосподарства роблять заощадження, щоб забезпечити себе на "чорний день", у випадку непередбачених обставин - хвороби, нещасного випадку, безробіття, у випадку виходу на пенсію, щоб фінансувати навчання дітей або просто для повної фінансової забезпеченості своєї родини. З іншого боку, заощадження можуть використовуватися для біржових ігор, спекуляції. Можна направити частина свого доходу на покупку цінних паперів, наживаючись на підвищенні їхньої номінальної вартості.

Однак бажання робити заощадження ще недостатньо. Це намір повинне супроводжуватися можливістю відкладати гроші. І, як ми побачимо пізніше, можливість робити заощадження залежить головним чином від розмірів доходу. Якщо дохід дуже низький, домогосподарство може витрачати заощадження, це означає, що вони можуть затрачати на споживання суму, що перевищує їхній дохід, що залишився після сплати податків. Останнє вдається за допомогою кредитів і позик за рахунок заощаджень, які домогосподарства зможуть нагромадити, коли їхні доходи стануть вище. При цьому й заощадження, і видатки на споживання варіюються в прямої залежності від розміру доходу; у міру того як домогосподарства одержують все більший дохід, вони розподіляють його між заощадженнями й видатками на споживання. У дійсності, верхні 10% одержувачів доходу мають у своєму розпорядженні найбільшу частину заощаджень в американському суспільстві.

Оскільки масштаби й структура загального обсягу виробництва країни значною мірою залежать від розміру й структури споживчих видатків, необхідно вивчити, яким образом домогосподарства розподіляють свої видатки на різноманітні товари й послуги, що суперничають за їхні долари. Споживчі видатки можуть бути класифіковані декількома способами. Наприклад, вони можуть бути розділені на послуги й товари. Товари, у свою чергу, можуть бути підрозділені по строку їхнього використання. Так, Міністерство торгівлі США класифікує споживчі видатки як:

1) видатки на товари тривалого користування,

2) видатки на товари короткочасного користування,

3) видатки на послуги.

Якщо передбачуваний термін служби товару один рік або більше, він уважається товаром тривалого користування; якщо ж цей строк менш одного року, то це товар короткочасного користування. Автомобілі, відеомагнітофони, пральні машини, персональні комп'ютери й більша частина меблів служать яскравими прикладами товарів тривалого користування. Більшість продуктів і предметів одяги являють собою товари короткочасного користування. Послуги — це обслуговування споживачів лікарями, адвокатами, перукарями й т.д.

У період стійкого підйому товари тривалого користування звичайно заміняються новими або викидаються до того, як стають зовсім непридатними. Так звичайно складає справа з автомобілями й здебільшого основних побутових приладів у домогосподарстві. Але якщо наступає спад, споживачі намагаються втриматися від видатків на товари тривалого користування й упокоритися зі старими моделями автомобілів і застарілих електропобутових приладів для домашнього господарства. Бажання зберегти долари для товарів короткочасного користування — предметів першої необхідності: продуктів, одягу — може викликати радикальне скорочення видатків на предмети тривалого користування. Сказане ставиться також до багатьом видам послуг. Якщо операцію із приводу гострого апендициту не можна відстрочити, то утворення, послуги зубного лікаря й різноманітні менш невідкладні послуги можуть бути відстрочені або, при необхідності, від них можна зовсім відмовитися. Коротенько, такі сфери видатків на особисте споживання, як видатки на товари довготривалого користування й видатки на послуги, піддані більше значним коливанням за певний відрізок часу, чим видатки на предмети короткочасного користування.

ЛЕКЦІЯ 14. ПІДПРИЄМСТВО І ПІДПРИЄМНИЦТВО

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМНИЦТВА

2. ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ОСНОВНА СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВА